Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

МИСТЕЦТВО „ГРАТИ НА ГАЗОВІЙ ТРУБІ” Схоже, Україна втрачає цю здатність

Серед "успіхів" українських учасників „газових переговорів” з Ашгабадом щодо заборгованостей за поставлений газ - не тільки відчутне роздратування Туркменбаші, а й, схоже, недалека перспектива неможливості бартерних розрахунків

Мабуть, туркмени так ніколи і не забудуть поставлені ще Ігорем Бакаєм у рахунок оплати їхнього газу калоші (напевно, дуже потрібна в пустелі річ). Вразили їх і старі підфарбовані БТР за ціною "Стелсів", якими, як недавно повідомляли українські ЗМІ, у 2003 - 2004 роках "Нафтогаз" розплачувався з Туркменистаном через одіозних посередників. Не даремно ж перші розмови про значне підвищення ціни туркмени почали в перших числах грудня 2004-го (уже під час революції, але ще за Януковича). І саме через завищення українською стороною цін на товари, що поставляються в рахунок оплати за газ (злі язики тоді натякали про якісь перерахування "накручених" коштів  до якогось передвиборного фонду).

Хоча і нинішній владі перепало від Туркменбаші за оплату товарами. У зв’язку з цим після розширеного засідання Кабміну (22 лютого) Юрій Єхануров пояснював українські газові борги перед Туркменистаном так: по-перше, є невелика сума, на яку повинні поставлятися товари, виробництво яких завершиться в березні; по-друге, туркменська сторона не дала переліку товарів, які вона хотіла б мати, майже на 80 млн дол. (мовляв, туркмени самі не знають, чого хочуть). А тепер, як бачимо, туркменські партнери хочуть: по-перше, побільше грошей (і швидше), по-друге, труби діаметром 1020 мм і чогось ще на 20 млн дол. А також вони хочуть, щоб Україна, нарешті домовившись з Росією, внесла ясність у питання транзиту туркменського газу через територію цієї країни. І не висувала б більше на адресу Туркменистану обвинувачень у невиконанні газових угод, як це зробила недавно вустами Івана Плачкова.

Керівництво українського ПЕК поки що не відреагувало на офіційну пропозицію Туркменистану забезпечити присутність представника української сторони у пункті постачання туркменського природного газу на кордоні Туркменистану з Узбекистаном (для оформлення разом з туркменською стороною щоденних актів прийому-передачі газу, як це роблять представники "Газпрому"). Утім, після січневого "нічного пильнування" у Москві це не так і обов'язково, оскільки російська сторона вже повідомила туркменську про те, що вона здійснює продаж газу Україні через компанію "Росукрэнерго" (близько 40 млрд кубометрів на рік). Однак, зважаючи на все, туркменський газ в Україну таки не потрапляє, а йде на забезпечення низки російських регіонів, куди його доставляти дешевше, ніж російський. Замість туркменського "Росукрэнерго" жене нам той самий російський. Українській енергетиці, судячи зі слів її керівників, байдуже, який газ "Росукрэнерго" продає нам по 95 дол. за тисячу кубів: аби горів.

Небайдуже їй повинно бути інше: і Росія, і Туркменистан активно шукають нових ринків збуту свого газу, та ще й міркують, як туди його поставляти в обхід України.

Доки готувався останній візит, у Китаї встиг побувати Володимир Путін, який уклав контракт на постачання в Піднебесну на 60 - 80 млрд кубометрів газу на рік зі Східного і Західного Сибіру (вочевидь, дуже не сподобалася Росії європейська реакція на "газову війну"). Тож у туркменського газу в КНР з'явився конкурент.

Таким чином, перед Україною у повний зріст постала перспектива виявитися не таким вже й потрібним партнером для Росії і Туркменистану, які почали вивчати можливості повороту своїх газопотоків у бік менш вибагливих, а головне - менш вимогливих до демократичних цінностей клієнтів.

Отож Україна може незабаром виявитися і менш здатною "грати на трубі" з Росією, і залишиться без рятівних дешевих туркменських кубометрів (50 дол. за 1 тис. куб. м у першому півріччі 2006-го, і по 60 доларів - у другому, але на туркменсько-узбецькому кордоні). Тим більше, що Туркменбаші вже  заговорив про підвищення ціни на свій газ до "сотні баксів" за 1 тис. кубометрів.

 

Ольга ТИХА
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com