Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«ЛЮБИЙ ДРУГ» ГІРШЕ ЗЛОГО ВОРОГА

Принаймні, у цьому міг переконатися Президент України Віктор Ющенко. Коли через корупційні скандали, в яких замішано його найближче оточення, рейтинг довіри народу одразу поповз донизу.

Власне, цього й слід було чекати. Оскільки аж занадто різні люди входили до його команди.  І якщо дії багатьох можна було прогнозувати, оскільки вони вже давно «засвітилися» в українській політиці, то до поведінки «молодих і зухвалих»  придивлялися з цікавістю. Мовляв, чи справді вони діятимуть інакше, ніж їхні попередники.  Утім, сподівання виявилися марними. А дехто з «молодої команди» почав діяти ще нахабніше, ніж їхні попередники. До того ж якщо останні хоч якось приховували свої «діяння», то «молодняк» не особливо й намагався це робити. Приміром, як це робив колишній перший помічник Президента України Олександр Третьяков. І хоча він постійно намагається довести, що все, що про нього кажуть негативного – брехня, але виходить у нього це якось не переконливо. Адже занадто давно він займався бізнесом, аби в один момент кинути його й податися в політику. Принаймні торгівля нафтопродуктами (а саме з цієї сфери розпочинав свій бізнес Третьяков, заснувавши досить потужне підприємство «АТЕК-95») приносить значно більше прибутків, ніж робота у Верховній Раді. Якщо, звісно, жити на одну депутатську зарплатню.  До того ж, як повідомляли ЗМІ,  він до 2002 року також очолював наглядову раду Трансбанку. Утім, усе ж погодився балотуватися на парламентських виборах від блоку «Наша Україна».  І під 41-м номером потрапив до парламенту, де працював у Комітеті з питань екологічної політики, природокористування й ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Окрім неабияких розумових здібностей колишнього випускника Київського вищого військового радіотехнічного училища ППО та Європейського університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу, є ще один – і чи не найважливіший –момент, який підняв Третьякова до владного Олімпу. Його батько був військовим дипломатом і понад 20 років пропрацював у представництві ще тодішньої УРСР в США. Тож плацдарм для старту Олександр Третьяков мав добрий. Точніше навіть не плацдарм, а катапульту.  Утім,  Третьяков не врахував одного – те, що притаманно бізнесу (у тій його формі, що, на жаль, існує в Україні) – в політиці призводить до самознищення. Оскільки в політикумі є значно сильніші гравці. У цьому сенсі пригадується інтерв’ю Бродського, де він, зокрема, розповів про одну зустріч з паном Третьяковим в одному з фешенебельних ресторанів в січні 2005 року.  Тоді за столом сиділи сам Третьяков, майбутній губернатор Кіровоградщини Едуард Зейналов та колишній підручний Бакая Сергій Бондарчук. І ось Третьяков, начебто, почав «призначати» всіх на посади. Мовляв, я буду другою людиною в країні.

«Вот Эдик будет губернатором Кировоградской области!"

Потом он обращается к Бондарчуку: "Серега, ты будешь замом НАК "Нефтегаз". Или даже председателем! Во всяком случае, будешь от меня курировать!".

Потом Третьяков обращается ко мне: "Ты, Миша, старался. Тебе дадим комитет по предпринимательству. Вера Ивановна идет в парламент. Что Зиня (Зинченко)? Я еще не решил, что с ним будет. Порох будет премьером. Юлю вашу – пук!  Ее в СНБОУ, пусть там сидит и не дергается! Список на парламентские выборы – 25% вашей "Батькивщине", 25% - нам, 25% - Литвину и 25% - Ющенко"… Ты знаешь, почему я все решаю? Потому что нет никого преданней Ющенко, чем я! Я его (Ющенко) руку держал в своей руке, мы плакали вместе! Ты пойми!". Так цитувала розповідь Бродського «Українська правда».

А згодом  стали відомими ще деякі нюанси діяльності Третьякова. Зокрема, журналісти впливового ділового видання «Бізнес» здійснили розслідування з приводу ймовірного продажу Третьяковим ( разом із заступником міністра у справах сім’ї та молоді Владиславом Міленьким) «паленої» горілки та намагання «підім’яти» поліграфічну галузь (нібито спільно з Дмитром Табачником). Утім, як заявили журналісти, видавець газети відмовився друкувати ці матеріали - аби захистити свій бізнес, пішов на поступки певним особам. Тому журналісти й змушені були звільнитися.  

Та найбільшого удару по Третьякову завдала не так «бензиново-горілчана» епопея, як звинувачення його та Давида Жванію скандально відомим Борисом Березовським у «приватизації» мільйонів доларів, які російський олігарх переказав на підтримку Помаранчевої революції. Загалом на «підтримку демократичних інститутів» він начебто перерахував понад 31 мільйон доларів. І нині Березовський хоче, щоб перед ним прозвітували, як і на що витрачено кошти. Ще торік восени Жванія заперечив будь-які контакти з Березовським.  Те саме зробив і Третьяков. Свого часу цей скандал розслідувала парламентська комісія. Але з тих пір справа затихла. І ось недавно Березовський знову витяг її на світло, підготувавши позови на Жванію і Третьякова до лондонського суду.  Власне, враховуючи репутацію Березовського, якого розшукують російські правоохоронці і який недавно заявив про готовність фінансувати ледь не збройне захоплення влади в  Росії, скандал вийде ще той.  До речі, про одну із зустрічей з Третьяковим згадував і «майор-диктофон» Микола Мельниченко.  

“Стосовно Олександра Третьякова. Я не хотів би багато говорити, але факт, що цю зустріч організував Борис Березовський. Зустріч відбулася в готелі в номері помічника Березовського. Третяков сказав, що він приїхав за дорученням і від імені президента Віктора Ющенка. Я в це не вірю! Бо не міг Віктор Андрійович прислати людину з такими повноваженнями – домовитися про уникнення відповідальності Кучмою і Литвином. Я в це не вірю!!! Віктора Андрійовича підставляють у багатьох питаннях. І робить це Борис Березовський разом з нечесним оточенням Віктора Андрійовича”, – розповідав Мельниченко про візит Третьякова до Лондона. Зі словами Мельниченка важко не погодитися.  Однак, на превеликий жаль, Віктор Андрійович до цих порад не дослухається. Звільнивши Третьякова з посади першого помічника (офіційна причина – ліквідація посади), він залишив його у своєму оточенні. І нині Третьяков бере участь в управлінні трьома великими державними компаніями  -- Ощадбанком,  Укрнафтою та Укртелекомом. Остання компанія, як відомо, готується до приватизації. Та чи не повториться історія з приватизацією цієї компанії, як з приватизацією Криворіжсталі -- запитання риторичне. Тим паче з огляду на те, що компанію до роздержавлення готує Третьяков.

Сергій КОРЖИК
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com