"БНАЙ БРИТ" - ОРДЕН ЮДО-МАСОНІВ

Наші читачі часто звертаються із запитаннями про масонський орден «Бнай Брит» та його страхітливе породження — Антидифамаційну лігу, що нині базуються у США та мають свої філії по всьому світу. Отож у зв'язку з цим пропонуємо читачам уривок з книжки Ю.Козенкова «Голгофа России. Завоеватели» (М., 2001. —С. 79 — 88), який висвітлює діяльність саме цих організацій

Найзловісніший і найнебезпечніший для людства - могутній і таємний юдомасонський орден «Бнай Брит». Його виникнення і діяння дуже широко висвітлив Віктор Острєцов, автор фундаментальної праці «Масонство, культура і російська історія». Багато навіть дуже освічених людей помиляються, коли вважають, що державами і світовою політикою керують їхні президенти, прем’єр-міністри, сенатори та інші політики і чиновники при владі, які миготять на телеекранах, сторінках газет і книжок, галасують на мітингах і розумно виголошують на різних конгресах і симпозіумах. Ні, вже з середини XIX століття вся світова політика здійснюється під таємною диктатурою і контролем провідних сіономасонських структур міжнародного рівня, особливе місце серед яких займає і чисто єврейський орден в ордені – сіономасонська міжнародна організація «Бнай Брит».

Деякі таємниці цієї організації відкрилися після війни. Однак тільки останнім часом трохи відхилилася завіса тотальної секретності над цією організацією. 1993 року в Парижі вийшов грубезний том, що називається «Таємниці і секрети «Бнай Брит», з підзаголовком: «Найважливіша міжнародна єврейська організація». І ось який парадокс. В ООН був офіційний представник «Бнай Брит» як міжнародної організації, але ніхто, навіть у відкритій та інформованій Європі, не мав свідчень про цю організацію. Понад те, «Бнай Брит» як міжнародна організація мав своїх офіційних представників у всіх найважливіших країнах Європи, Азії, Африки, Америки. Навіть Австралію не забули. Неймовірно, проте факт, який наочно демонструє і те, кому служить ООН.

Що ж так довго і старанно приховувалося від народів світу? Чому таку величезну організацію, яка обплутала своїми філіями майже всі провідні країни світу, створено у США ще в 1843-го, а у Європі і Франції вона оформилася 1932 року, практично нічого не публікувала про себе ні за кордоном, ні в США, ні у Франції? Наприклад, тільки у Франції за 60 з гаком років її існування було знайдено лише два номери якогось періодичного видання і один номер журналу «Бнай Брит»! І жодної книжечки, жодної брошурки! І це незважаючи на французький закон, який зобов’язує передавати на зберігання в Національну бібліотеку чотири екземпляри будь-кого видрукуваного видання, і який виконували навіть масонські об’єднання у Франції.

Сам факт приховування такої розгалуженої, однієї з найбільших і наймогутніших у фінансовому та силовому сенсі єврейської масонської організації говорить сам за себе. А приховуються сотні тисяч, мільйони справ і фактів діяльності у сфері фінансів, економіки, релігії, культури, міжнародних зв’язків, політики, що відбуваються практично на всіх континентах землі цим надсекретним єврейським орденом, призначеним лише для євреїв і який захищає лише єврейські інтереси. А нам вони весь час втовкмачують - мовляв, яка різниця, росіянин, єврей чи чеченець, та й навіщо в паспорті позначка про національність, дрімучість якась! Виявляється різниця величезна. І єврей не сплутає, де свій співвітчизник, а де, скажімо, росіянин чи татарин. Не даремно вони у США постійно втовкмачують своїм співвітчизникам, які забувають, що спочатку євреї, а вже потім американці.

Увагу до «Бнай Брит» привернув скандалом, що спалахнув у Франції на початку 90-х років XX століття. Скандал був пов’язаний з тим, що на таємному зібранні керівних діячів «Бнай Брит» і «правих» членів французького парламенту ці «слуги» народу Франції присягли на вірність ордену «Бнай Брит» і поклялися, що ніколи не підуть на союз із національними силами країни, тобто з французьким народом, зокрема - з Національним фронтом Франції. Однак повернімося до 1843 року.

Похмурої осінньої днини 14 жовтня 1843 року в Нью-Йорку дванадцять єврейських емігрантів, виходців з Німеччини, на своєму таємному зібранні заснували першу єврейську ложу ордена «Бнай Брит». Четверо з них вже до того були в різних масонських ложах. Це не бідні люди, які здобувають собі шматок хліба впертою працею. Генрі Джонс був засновником механічної майстерні. Джонас Гехт – кантором в синагозі Анш Шезе. Валентин Коон одразу по приїзді до Америки відкрив взуттєвий магазин. Вільям Рено відкрив сигаретну крамничку, а в період створення «Бнай Брит» він займався організацією Єврейського товариства Колонізації. Ісаак Розенбург був ювеліром. Клінт працював у магазині канцтоварів. Гірш Хайнеман мав лавку з продажу позументів, а Мішель Шваб та Ісаак Діттенхоф володіли універмагами. Абсолютно нічого не відомо про Шеффере і Анспашере.

Саме ці дванадцять «братів» підготували заснування ложі «Бнай Брит», її ритуал і Конституцію, яку прийняли через тиждень, 21 жовтня 1843 року. Усе це вони скопіювали з ритуалу та інструкцій масонських організацій. Половину свого заробітку віддавали до фонду ордену. Пост президента ордену дістався Ісааку Діттенхофу. Преамбула статуту «Бнай Брит» проголошувала: «Орден Бнай Брит бере на себе місію об’єднати ізраїлітів (надалі слово «ізраїліти» замінять на слова «особи юдейського віросповідання». – Ю. К.) з метою здійснення їхніх найвищих інтересів, так само як і загальнолюдських, а також для того, щоб розвивати моральні якості єврейського народу в дусі його віри…»

Засновники ордену вважали, що організація повинна мати єврейську назву, яка була б незрозумілою для неєвреїв. Тому, залишивши абревіатуру ББ, вони замість німецького Бундесбрудер (Брати Союзу) - а перші документи було написано  німецькою – дали ордену назву «Бнай Брит» (Сини Заповіту). «Бнай Брит» на ідиш – Бне Бріс, під такою назвою ця організація відома в Німеччині. Генрі Джонс раніше за інших усвідомив необхідність створення міцної спільноти єврейських американських організацій, а також створення системи соціальної організації євреїв-емігрантів, які прибувають із Європи. Він зрозумів, що з цього потоку можна відібрати найкращих представників єврейства для організації необхідної еліти американського юдаїзму, якому належала велика місія колонізувати і успадкувати «нову землю обітовану», що починала відігравати дедалі більшу роль у світовій історії.

1844 року Ісаак Розенбург заснував другу ложу «Бнай Брит» під назвою «Ложа Сіону». Потім у Балтиморі створюється третя ложа – «Ложа Єрусалиму». 1865 року в ордені «Бнай Брит» уже було 66 лож і 5861 членів. Він мав у своєму розпорядженні 267 000 доларів – дуже великі гроші як на той час. 1878 року чисельність членів ордену досягла 21 480 осіб. Такий швидкий «приріст» був зумовлений двома головними принципами: «Бнай Брит» став бастіоном проти секуляризації (перехід релігійного, духовного відання у світське, державне) єврейського життя. Він не хотів викликати серед своїх членів теологічний розбрат, як часто-густо траплялося в інших єврейських організаціях. Тому «Бнай Брит» швидко став центром усіх єврейських справ і місцем зустрічей. Одночасно посилення ордену відбувалося й завдяки створенню великої кількості синагог.

Перша міжнародна експансія «Бнай Брит» відбулася 1851 року, коли, вже будучи впливовою силою в американському конгресі, орден зумів розв’язати через американських сенаторів гучну кампанію проти деяких кантонів Швейцарії, які нібито здійснювали дискримінаційну політику проти єврейських закладів. Відмова швейцарської влади від цих дій стала умовою підписання торговельної угоди між США і Швейцарією. Кампанія ця продовжувалася до 1857 року. Хоча вона зазнала поразки, проте то був лише початок.

З 1881 року почалася третя хвиля єврейської еміграції, передусім з Росії, Польщі та інших країн Східної Європи, що різко збільшила чисельність євреїв - і в Америці, і в самій «Бнай Брит». І якщо чисельність американців з 1880 до 1920 року збільшилася лише вдвічі і становила трохи більше 100 млн, то чисельність євреїв збільшилася на 1 300% і становила більш як 3 560 000 осіб. А до 1939 року вона вже становила майже 5 млн осіб чи 29,3% від загальної чисельності євреїв у світі.

1925 року створюється молодіжна організація «Бнай Брит», вік членів якої - від 16 до 21 року. Нині її чисельність налічує майже 40 000 чоловік.

У 30-ті роки минулого століття орден розпочав наступ на американський кінематограф, створивши там єврейську масонську ложу «Кінематографічне братство», яку було зареєстровано при «Бнай Брит» у жовтні 1939 року. Через сорок років у цій ложі вже нараховувалося більш як 1600 осіб, в основному видатних акторів, кінопрокатників, сценаристів, режисерів. Однак вона була занадто закритою, тому в 70-ті роки відбувається її реорганізація. Ложа стає відкритішою і отримує назву «Сінема Уніт 6000». Через кілька років вона зливається з ложею «Радіо-Телебачення», щоб стати не лише сучаснішою, а й максимально взяти під свій контроль глядацьку аудиторію Америки. Її було названо «Сінема-Радіо-TV УНІТ 6000».

Так поступово Голлівуд потрапив у чіпкі лапи «Бнай Брит». Мало який фільм виходить з майданчиків цієї єврейської кінематографічної мекки, щоб головний герой чи героїня не мали єврейських імен - Сара, Давид, Де бора та ін. Проаналізуйте хоча б ті американські фільми, які в Росії транслює єврейський телеканал НТВ. У середині 20-х років у Голлівуді виник великий скандал, американець Мар лон Брандо, обурений єврейським засиллям кумир кінематографу, відкрито заявив на прес-конференції, що цієї Голлівудом заправляють євреї. Який крик та гвалт здійняла тоді сіономасонська залаштункова братія. Ще б пак! Узявши під свій контроль американський кінематограф, ПРОВІДНІ ТЕЛЕПРОГРАМИ І БЛИЗЬКО 400 радіоканалів США, «Бнай Брит» легко розкручує будь-які пропагандистські кампанії в Америці – чи то карає непокірних світовому єврейству, чи то підносить на вершину слави тих, хто їм слугує.

Єврейський вплив на уряд США вже у XIX столітті був таким великим, що навіть молодий К.Маркс писав про цілковиту владу єврейства над цією країною. Уже наприкінці XIX століття «Бнай Брит» прибрав до своїх рук усі єврейські справи в США, створив зручну форму прихованого єврейського керівництва Америкою.  1913 року Орден створює свою бойову організацію для боротьби з тими, хто насмілюється ставати на заваді єврейському засиллю. Ця організація, названа ними «Антидифамаційною Лігою» (АДЛ), вже після Першої світової війни перетворилася на гігантську систему шантажу і терору. 1933 року єврейський письменник Бернард Браун задоволено констатував: «За допомогою АДЛ ми змогли затулити рота всім неєврейським виданням… Жодна газета в усій Америці не ризикне загадати жодної негативної особи єврейського походження».

АДЛ займається і прямим терором. Так 4 червня 1984 року під час національного свята США зірвали приміщення «Інституту історичного огляду», який більш як 15 років тому оголосив премію в 50 000 доларів кожному, хто доведе перед незалежним судом існування в нацистських камерах газових камер для масового вбивства ув’язнених… Однак охочих заробити так і не знайшлося. В Америці АДЛ ще називають «єврейським гестапо», позаяк за нею ціла низка політичних вбивств: сенатора Х’ю Лонга (1934), генерала Паттона (1945) та ін. Є всі підстави вважати, що вона причетна й до вбивства Джона Кеннеді у 1963 році. Воно пов’язане з вимогами американського президента до Ізраїлю припинити будівництво власного атомного реактора. У разі відмови Кеннеді пригрозив припинити не лише державну фінансову допомогу Ізраїлю, а й приватну. Найкращим підтвердженням цього є те, що з усіх наступних президентів ніхто не посмів заявити нічого подібного і зараз, незважаючи на всі міжнародні угоди і конвенції про заборону поширення ядерної зброї, Ізраїль має потенціал, здатний стерти з лиця Землі арабський світ.

Усе це не могло не викликати в американцях проявів юдофобії - як реакції у відповідь на дії вкрай знахабнілих від вседозволеності сіоністів. У міру цієї нахабності можна продемонструвати навіть на одному прикладі. Американське агентство «Асошейтет Прес» 13 листопада 1974 року передало до Вашингтона таку інформацію: «Голова Комітету начальників штабів генерал Джорж Браун заявив, що поновлення жорсткого нафтового ембарго арабськими країнами могло б змусити американців «покласти край єврейському впливу в нашій країні і покінчити з єврейським лобі». Кажучи про силу єврейського лобі, Браун тоді зауважив: «До нас приїжджають з Ізраїлю з проханнями про постачання зброї. Ми їм пояснюємо, що не можемо переконати конгрес підтримати таку програму. Ми самі подбаємо про конгрес». (Щоденний вісник іноземної інформації № 47, 22.11.1974).

А вже буквально наступного дня, 14 листопада 1974 року, в газеті «Нью-Йорк Таймс» з’явилася стаття «Це переходить усілякі межі», в якій президент Форд з дивовижною оперативністю зробив прилюдну догану голові комітету начальників штабів генералу Брауну за його висловлювання про надмірний «вплив євреїв» на національну політику. Ось так ставленики світового сіонізму, ігноруючи національні інтереси, по-лакейськи відробляють свій хліб.

Влітку 1993 року прокурор Каліфорнії виступив проти АДЛ, звинувативши цю сіоністсько-масонську організацію у  створенні нею справжньої шпигунської мережі для збирання агентурних даних про тисячі політиків і впливових людей США. В архівах Ліги 12 000 досьє на членів Сенату США, конгресменів, підприємців та інших осіб. Лігою зацікавилося і ФБР. І що ж? Одразу ж на її захист виступила газета фінансових (зрозуміло чиїх) кіл США «Волт-стріт Джорнел», а сама Ліга та її керівник Абрам Фоксман пояснили все… антисемітизмом! Знову той самий дешевий прийомчик сіоністів у всьому світі.

Останню крапку в короткому викладі позицій сіонізму і масонства в США та їхнього злочинного впливу на світову терористичну політику Америки, методи її провадження ставить звинувачувальний документ колишнього міністра юстиції Рамсея Кларка проти Джоржа Буша і США. Комісія Кларка заявила президенту Бушу, що американське вторгнення в Панаму в грудні 1989 року, за міжнародним правом, є таким самим злочином, як і здійснене Іраком у Кувейті. Тільки американське вторгнення призвело до загибелі 1 000–4 000 панамців (США старанно приховують точну інформацію), а в Кувейті під час окупації Іраком загинуло від 300 до 600 осіб. Крім того, саме США здійснили операцію, яка мала спонукати Ірак на провокацію, що виправдала б воєнні дії проти Іраку і дала змогу США надовго закріпитися в Перській затоці. Саме Буш наказав зруйнувати життєво важливі для цивільного населення й економіки Іраку структури. Задля цього він узурпував конституційну владу Конгресу. США через бомбардування в Іраку вбили 125 000 осіб.

Кому стати наступним президентом США визначають сіоністи. Вони цього не приховують, навіть відверто цим хизуються. Газета «Известия» – цей нахабний рупор сіонізму в Росії, 16 червня 1995 року писала: «У Вашингтоні під овацію всієї зали (де він виступав на щорічній конференції впливового єврейського лобі – американсько-ізраїльського комітету громадянських відносин. – Ю.К.) лідер республіканської більшості в сенаті США і претендент на Білий Дім Боб Доул заявив, що він подає до сенату законопроект про дострокове перенесення американського посольства з Тель-Авіва до Єрусалима». Ні, Боб Доул ніколи не був серед щирих друзів Ізраїлю. Понад те, після свого турне Близьким Сходом 1990 року він заявив у сенаті, що США не повинні втручатися в односторонньому порядку у визначення майбутнього статусу Єрусалима, і він бере назад свій підпис під резолюцією, що визнає Єрусалим столицею Ізраїлю. Ось такі кульбіти, коли на порядок денний виноситься шанс стати президентом США. А оскільки все визначають сіоністи, звідси й такий пасаж Доула і реверанси сіоністському лобі Америки.

Великого ляпаса сіономасонські верховоди отримали в самій Америці взимку 1998 року, в період найбільшого напруження між США та Іраком, що почав на своїй території чинити опір шпигунській діяльності американців, включених у комісію ООН, яка в Іраку здійснювала контроль за ліквідацією зброї масового знищення. США у відповідь вирішили нанести по Іраку ракетні удари. Однак такий крок сіоністських маріонеток у Вашингтоні не знайшов підтримки не тільки у світі, а й у власній країні, у свого народу.

У цій ситуації господар Білого Дому, сексуальний збочинець, не здатний контролювати навіть нижню частину свого тіла (як висловився адвокат однієї з його пасій), вирішив розіслати своїх вищих чиновників в найбільші міста Америки, аби ті переконали населення в необхідності ракетних ударів по Іраку. І стався величезний конфуз. На зустрічі з американцями у лютому 1998 року в одному з міст Державному секретарю США, в єврейки Мадлен Олбрайт, молодий американець запитав: «Чому ви, пані Олбрайт, прагнете знищити запаси хімічної і нібито елементи атомної зброї Іраку, а не наносите ракетні удари по Ізраїлю, який, порушуючи всі міжнародні норми, вже володіє цією зброєю?»

Потрібно було бачити з екрана, як заціпило бабусі-коршуну, яка, отримуючи гроші американських платників податків, служить не інтересам США, а інтересам Ізраїлю і світового сіонізму. Водночас міністр оборони Ізраїлю Мордохай погрожував Іраку навіть нейтронною зброєю. Дуже чітко показав, кому служать вашингтонські політики, лідер руху чесних американців «Нація Ісламу» Луїс Фаррахан, який дав інтерв’ю журналу «Комерсантъ – Власть» під час свого перебування в Росії в січні 1998 року.

«…Ми не довіряємо радникам президента Клінтона, які, як нам здається, більше люблять Ізраїль, ніж США. Америка чинить тиск на Ізраїль не тому, що за останні сім років Ірак погрожував комусь застосуванням зброї масового враження. Америка заявляє, що їй не потрібне поліпшення відносин з Іраком до тих пір, доки Ірак не змінить свого ставлення до Ізраїлю. То скажіть: чию політику провадить уряд США?»

Світова преса і телебачення, підконтрольні сіономасонським хазяям, уже давно здійснюють масштабну кампанію з обдурення людства подвійними стандартами в усіх сферах життєдіяльності, захоплюючи одну позицію за іншою. Однак не все у світової сіономафії так добре.