Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ГАЗ ІЗ ЗАПАХОМ КОРУПЦІЇ?

Схоже, так зване «газове питання» -- не що інше, як добре спланований PR-технологами проект підняття (або навпаки) рейтингів окремих політичних сил. До того ж галас навколо цього питання традиційно здіймається якраз напередодні виборів.

Уже третій місяць поспіль в Україні не вщухає скандал щодо того, хто і за якою ціною  постачатиме газ до України. У його центрі  опинилося спільне підприємство  «РосУкрЕнерго», яке,  відповідно до українсько-російських домовленостей про постачання газу до України,  2006 року є єдиним імпортером і російського, і середньоазійського блакитного палива до нашої країни. Хто ж стоїть за цим монополістом, і досі залишається таємницею. Точніше, відомо, що 50% його акцій належать Газпромбанку -- дочірньому банку російського «Газпрому». Друга половина  - Raiffeisen Investment AG (Австрія), за якою стоїть, як заявив голова RUE Вольфганг Пучок,  «група міжнародних інвесторів, які наразі воліють залишитися інкогніто». Проте є підозра, що серед них були й українці. В одному з виступів лідер БЮТ Юлія Тимошенко заявила, що цю компанію засновували 50/50 фізичні особи. «Ці фізичні особи були представлені й з українського боку. Там здійснили певні ротації, і нині з українського боку така картина: «РосУкрЕнерго» - зелене світло», -- заявила вона. За її словами, угодою від 4 січня цього року між Україною та Росією передбачено, що НАК «Нафтогаз України», «державне підприємство, якому законом заборонено створювати спільні підприємства з кимось», створює  СП «з напівкримінальною структурою «РосУкрЕнерго» з внесенням активів компанії». Останні дії, на думку Тимошенко, означають приховану приватизацію української газотранспортної системи й державного підприємства НАК «Нафтогаз України». «Засновники цієї корпорації розшукуються - й ФБР, й іншими світовими спецслужбами», -- зазначила вона, вочевидь, маючи на увазі відомого хрещеного батька російської мафії Семена Могилевича.  Варто також нагадати, що наприкінці минулого року екс-голова СБУ Олександр Турчинов оприлюднив інформацію, згідно з якою до діяльності РосУкрЕнерго, начебто, були причетні екс-голова "Нафтогазу" Юрій Бойко  та заступник голови правління НАК Ігор Воронін. Як стверджував  Турчинов,  вони контролювали пакет акцій цієї компанії на користь колишнього президента України Леоніда Кучми. Проте нині акції вже змінили власника.

Після цього Тимошенко звинуватили  (ймовірно, не без- підставно) у лобіюванні інтересів іншого впливового гравця на газовому ринку – компанії «Ітера». Можна було б такі обопільні звинувачення віднести до наслідків інформаційної війни напередодні виборів. Якби… Якби версію Тимошенко побічно не підтримав президент Росії Володимир Путін.

 В інтерв’ю іспанським журналістам він, зокрема, розповів, що саме українська сторона  запропонувала РосУкрЕнерго як посередника при газопостачанні. Начебто «Газпром» пропонував змінити власника 50-відсоткового пакета акцій RUE з Raiffeisen Investment AG на «Нафтогаз України». Проте українська сторона від такої пропозиції відмовилася. За офіційною версією – через занадто високу ціну цієї частки. На думку ж народного депутата Михайла Волинця,  Віктору Ющенку було відомо про сумнівну репутацію РосУкрЕнерго. «Ющенко, знаючи це, всунув туди своїх людей. Тепер вони від цієї схеми отримують дивіденди», -- цитує слова депутата газета «Комерсант».

Варто нагадати ще про один скандал. Ціла низка народних депутатів України запідозрила брата Віктора Ющенка – Петра – в корупції. Начебто 3 січня цього року, за кілька годин до підписання горезвісної угоди між «Нафтогазом» та «РосУкрЕнерго» остання здійснила два банківських перекази через «Райффазенбанк». Перший –на 53 млн дол. – призначався зареєстрованій в Об’єднаних Арабських Еміратах компанії «Петрогаз» (саме у причетності до неї підозрюють Петра Ющенка). Другий переказ - на 12 млн дол. - призначався офшорній компанії Refin Commertional.

За даними інтернет-видання «Ура-інформ», таку любов до названих компаній було помічено не вперше. Зокрема, 31 березня 2005 року голова «Нафтогазу» Олексій Івченко підписав дві дивних угоди. За однією з них, «Петрогаз» купив у НАК «Нафтогаз» 215 млн куб. м туркменського газу за ціною 28 доларів за тисячу куб. м, за іншою - НАК доручив Refin Commertional продати від свого імені 156 млн куб.м газу за ціною 29 дол. за тисячу куб.м. Тим часом сам "Нафтогаз" купував туркменське блакитне паливо по 50 доларів. Мабуть, пан Івченко діяв за принципом «за десятку купив, за гривню продав –і то свіжа копійка»… За такого підходу до справи навряд чи потрібно дивуватися, чому українські чиновники вирішили домовлятися з газопосточальниками через посередників.  До речі, ще один момент. Занадто часто в цих скандалах фігурує назва «Райффайзен». Ми ні в чому не хочемо запідозрити цю поважну й авторитетну банківську структуру.  Однак хотілося б звернути увагу на один момент. З березня 1998 року головою правління Райффайзенбанк - Україна був Ігор Францкевич, людина дуже відома у банківських колах не лише своїм професіоналізмом, а ще й тим, що свого часу пліч-о-пліч працював з Віктором Ющенком  у сумнозвісному банку «Україна» («Персонал Плюс» свого часу передрукував із сайту www.tema.in.ua статтю «Банк «Україна»: справа честі», присвячену  участі нинішнього Президента у розкрадання банку „Україна” та, власне, й у розхитуванні всієї банківської системи).  Лише нагадаємо, що, працюючи в «Україні», Францкевич  відповідав за валютні операції і міжнародні розрахунки. Аби висвітлити «бурхливу» діяльність банкіра, приведемо ще кілька цитат із зазначеної статті. «І.Францкевич після банку “Україна” очолив Райффайзенбанк і є нині доволі успішним банкіром. Щоправда, належність цього банку до Австрії, яка є центром Європи з відмивання кримінальних капіталів, а І.Францкевича - до банку “Україна”, з якого зникли сотні мільйонів доларів, наводять на роздуми про джерело капіталу цього банку», -- писав тоді автор статті.  «І ще прізвище І.Францкевича згадується у контексті загадкової смерті Миколи Медолиза. ГПУ, як водиться, нічого не знайшла, однак, як розповіла його мати, причиною смерті сина була його обізнаність про участь державних осіб у протизаконних міжнародних розрахунках. На момент загибелі в ДТП Миколі Медолизу було 34 роки. Тоді він був заступником голови Національного агентства з питать розвитку й євроінтеграції й водночас секретарем валютно-кредитної Ради при Кабміні. Саме через цю Раду видавали кредити з іноземних ліній під держгарантії. За неофіційною статистикою, 95% цих грошей не було повернуто. Медолиз мав безпосередній стосунок до того, хто і скільки міг отримати грошей, які навряд чи доведеться повертати. З 1992 до 1999 року Україна отримала майже $4 млрд. І.Францкевич разом з І.Мітюковим та і В.Ющенком були першопроходцями у таких справах – спочатку в банку “Україна”, пізніше – на багато вищому державному рівні. Нині гра на курсах валюти стала улюбленою забавою фінансової мафії. Судячи з відставки О.Яременка, наближається її черговий раунд, санкціонований керівництвом держави. Що з цього і хто отримає – судіть самі».   

«Не зрозумілий хіба що нещодавній подив міністра фінансів В.Пинзеника щодо джерела “такої” кількості валюти, що суне на наш ринок. Якщо порахувати, скільки вивезено за роки незалежності в оффшори, то це й буде тими джерелами. Чому нікого не дивує нинішній бум у продажі банків і купівля їх нерезидентами. Цей парад відкрив банк “Ажіо” (знову за дивним збігом ним керує кум В.Ющенка). За ним почали змінюватися власники в інших банках. І знову головним гравцем з найбільшими грошима є група “Райффайзен”. І знову І.Францкевич», -- стверджував автор цього матеріалу. Після того, як Віктор Ющенко очолив Нацбанк, у банку “Україна” залишилися його соратники з валютних операцій у великих розмірах: І.Мітюков, який згодом став заступником Ющенка в НБУ, та І.Францкевич - заступник голови Правління банку “Україна” з міжнародних розрахунків.

Пан Францкевич не спростував опубліковану інформацію. Хоча, зазвичай, реагують одраразу ж. Утім, реакція таки була. І досить несподівана. 16  січня цього року офіційно було оголошено:  Райффайзен Інтернешнл Банк-Холдінг АГ (Райффайзен Інтернешнл)  вирішив, що Володимир Лавренчук, голова правління банку «Аваль», також стане   головою правління АКБ «Райффайзенбанк Україна», що має бути затверджено Національним банком України. Після завершення юридичного злиття банків Володимира Лавренчука буде призначено головою правління об’єднаного банку. Ігоря Францкевича, голову правління Райффайзенбанку - Україна з березня 1998 року буде звільнено з цієї посади за спільною згодою». 

Чому раптом Ігор Францкевич вирішив залишити свою посаду, можна лише здогадуватися. Проте досить дивним видається той факт, що занадто багато людей з оточення Президента Віктора Ющенка так чи інакше причетні до скандалів. І спихати все на брудні політтехнології не варто. Бо без вогню диму не буває.

Іван ЧЕРЕВИЧКО
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com