МІНОСВІТИ ДІЄ НЕЗАКОННО

Міжрегіональна Академія управління персоналом звернулася до Господарського суду Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання неправомірною вимогу щодо зміни організаційно-правової форми Академії і відмови в ліцензуванні більше двох десятків спеціальностей і відокремлених структурних підрозділів. Нижче ми публікуємо витяг з рішення суду.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх поважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив: Правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти встановленні Законом України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-ІП.

Відповідно до вказаного Закону, вищі навчальні заклади залежно від суб’єктного складу засновників та джерел фінансування поділяються на вищі навчальні заклади державної форми власності, вищі навчальні заклади, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, вищі навчальні заклади комунальної форми власності та вищі навчальні заклади приватної форми власності.

Позивач, виходячи зі складу засновників (установчий договір від 11.09.02), є вищим навчальним закладом приватної форми власності.

Статтею 23 цього Закону визначено, що вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відок-ремлене майно, може від свого імені набути майнових і особистих немайнових прав і мати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів приват-ної форми власності, відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 27 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-ІП, здійснюється їх власником (власниками).

На час створення позивача (вересень 2002 року) вимоги до назви навчального закладу визначались ч. 7 ст. 18 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ, відповідно до якої навчальний заклад повинен мати власну назву, в якій обов’язково вказується його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, колегіум, коледж, інститут, консерваторія академія, університет чи інше) та організаційно-правова форма.

Назва позивача визначена його засновниками як Міжрегіональна Академія управління персоналом. Типи вищих навчальних закладів встановлює стаття 25 Закону України «Про вишу освіту».

Законами України «Про вищу освіту» та «Про освіту» не передбачено особливих вимог щодо організаційно-правової форми навчального закладу. Виходячи з цього, вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність в тих організаційно-правових формах, які передбачені загальними правилами про юридичну особу — цивільним та господарським законодавством України.

Організаційно-правові форми юридичних осіб визначено у статті 83 ЦК України. Зокрема юридичні особи можуть створюватись у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Отже, інші види організаційно-правових форм повинні бути визначені виключно законами.

Також вказаною нормою ЦК України передбачено, що товариства поділяються на підприємницькі і непідприємницькі. До підприємницьких товариств стаття 84 ЦКУ відносить ті товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Вони можуть бути створені лише як господарські товариства.

Виходячи з цього, засновники обрали організаційно-правовою формою цього навчального закладу акціонерне товариство закритого типу, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до статті 45 ГКУ, підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Власник суб’єкта господарювання самостійно визначає його організаційно-правову форму, тому примушування до зміни організаційно-правової форми з боку будь-якого державного органу є протизаконним та протиправним, у тому числі й з боку відповідача, оскільки від повідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Чинним законодавством України відповідач не наділений повноваженнями щодо визначення організаційно-правової форми навчального закладу приватної форми власності.

Таким чином, вимога відповідача змінити організаційно-правову форму з акціонерного товариства на «приватний вищий навчальний заклад» чи на будь-яку іншу суперечить чинному законодавству України, оскільки термін «приватний» означає форму власності, на якій засновано навчальний заклад, а не його організаційно-правову форму, а за-конодавство не містить вимог щодо зазначення форми власності у назві навчального закладу. Отже, вимоги відповідача, викладені в листі № 1/11-4290 від 28.07.05 про необхідність позивачу змінити організаційно-правов-форму з акціонерного то вариства на заклад є неправомірними.

Крім того, поняття «заклад», «вищий начальний заклад» є узагальнювальним і не можуть розглядатися як самостійна організаційно-правова форма.

Також є необгрунтованою вимога відповідача про зміну черговості зазначення організаційно-правової форми позивача перед його назвою виходячи з такого.

З 01.07.04 відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.03 № 755-ІУ.

Частиною 7 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» передбачено, що вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державну «реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» спец-іально уповноваженим органом з питань державної реєстрації є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Відповідно до Указу Президента України «Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва» від 25.05.00 № 721/2000, цим органом є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

09.06.04 наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 65 затверджено Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, пунктом 2.4 якого передбачено, що назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб’єкта гос-подарювання.

У той же час, як зазначено вище, рішення про створення позивача було прийнято до набрання чинності вказаних нормативних актів (вересень 2002 року) з дотриманням вимог пункту 7 статті 18 Закону України «Про освіту» щодо назви навчальних закладів, відповідно до якого навчальний заклад повинен мати власну назву, в якій обов’язково вказується його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, колегіум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет чи інше) та організаційно-правова форма. Саме в такій черговості зазначено найменування позивача: Міжрегіональна Академія управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу).

Ні Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», ні наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 65 від 09.06.04, яким затверджено Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, не пе-редбачено обов’язку юридичних осіб, зареєстрованих до набрання ними чинності, привести порядок написання назви до вимог вищезазначеного наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Крім того, позивачу державним реєстратором, який є посадовою особою, що відповідно до цього Закону здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, на підставі п. 2 прикінцевих положень до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» проведено заміну свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка (серія АОО № 051401), що підтверджує правомірність використання позивачем свого найменування.

Відповідно до п. 17 Порядку ліцензування освіт-ніх послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.03 № 1380, у разі виявлення невідповідності установчих документів вимогам законодавства орган ліцензування повертає їх у десятиденний строк від дня надходження навчальному закладу з мотивованою письмовою відмовою у видачі ліцензії.

Вимоги до змісту установчих документів передбачені ст. 88 ЦК України. Спеціальною нормою щодо змісту статуту вищих навчальних є ч. 4 ст. 27 Закону України «Про вищу освіту».

За таких обставин, оскільки статут позивача містить всі вимоги, передбачені даними нормами Законів, і чинним законодавством не передбачено зміни порядку написання назви відповідно до наказу Державного комітет-України з питань регуля торної політики та підприємництва № 6,5 від 09.06.04, дії відповідача щодо повернення заяв та пакетів документів позивача (ліцензійних справ) є неправомірними.

На підставі викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України. Згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом спра-ви. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на правов-допомогу. Згідно зі стат тею 90 КАСУ, витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката, який надає правову допомогу за договором, несе сторона. По-няття особи, котра є адвокатом, наводиться у статті 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціаль-ністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Позивачем був наданий договір про надання правової допомоги від 25 жовтня 2005 р. № 17 з адвокатом Омеляном І.В., який здійснює свою професійну діяльність на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2489/10. Платіжним дорученням від 24.11.05 № 28854 правова допомога була оплаче-на в повному обсязі в розмірі 5000 грн., тобто позивач довів належними доказами, що ним фактично були понесені ці витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 157, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 6 прикінцевих та перехідних Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) до Міністерства освіти і науки України задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірною вимогу Міністерства освіти та науки України стосовно зміни Міжрегіональною Академією управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) організаційно-правової форми з акціонерного товариства в установу (приватний вищий навчальний заклад).

3. Зобов’язати Міністерство освіти та науки України прийняти до розгляду та призначити проведення відповідної ліцензійної експертизи з наступних пакетів документів (ліцензійних справ) Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі акціонерного това риства закритого типу). (згідно з переліком).