Юрій ШИЛОВ: «СЬОГОДЕННЯ І МАЙБУТТЯ ВЖЕ ЗА НАМИ!»

Досьє «Персонал Плюс»: Юрій Олексійович Шилов --відомий історик, археолог, культуролог, літератор, автор багатьох науково-популярних книжок, таких, як "Космічні тайни курганів", "Прародина ариев", "Брама безсмертя" та ін.

— Українська Консервативна партія висунула Вас, пане Юрію, кандидатом у народні депутати Верховної Ради України. Ваша програма дій на державотворчий ниві?

— Передусім – продовження тієї ж работи, наукової та публіцистичної, яку проваджу все своє свідоме життя. Більш як 20 років з’ясовую місце української етнокультури у загальнолюдській цивілізації. Цим дослідженням я завершив те, що шість століть тому розпочали засновники доби Відродження. Ту добу так назвали за намагання відродити добіблійне, власне коріння європейської культури. Тоді інтелектуальна еліта Італії зрозуміла, що в Біблії втілено «-» державності-цивілізації. А зрозумівши це, титани Відродження почали пошук полюса «+». Пошук поглибили наступні епохи – Реформації церкви та Просвіти народу, які були найвідчутнішими в германських країнах і Франції. А в Англії розпочалася науково-технічна революція. На рубежі ХІХ - ХХ століть єврейським засновникам “історичного матеріалізму“ здалося, що вони створили остаточну теорію існування та розвитку людства. Однак спроба практичного втілення тієї теорії у “розбудову світлого майбуття“ призвела до протилежного результату. Вона завершилася крахом. І країни соціалістичного табору, а разом з ними все людство, опинилися без сучасної ідеології, порачкували назад до біблійного «-»… Якщо коротко відповісти на Ваше запитання, то моя програма зводиться до впровадження в життя, через законодавство, новітньої теорії й ідеології.

— Ризикова заява! Люди не відпочили ще від марксистського впровадження… Проте в головному Ви маєте рацію: держава, а, врешті- решт, і суспільство без належного світорозуміння починає деградувати. А чим погане біблійне світорозуміння, проти якого, як Ви сказали, повстала доба Відродження?

— Біблія - не «погана», о ні! Вона уособлює полюс «-» тих культур, що сповідують біблійне світорозуміння. Без «-» нічого немає. Без «+» - тим паче. Проблема в тому, як ці полюси буття-і-небуття співвідносяться між собою в ту чи іншу добу, який з них завжди головний і який посилюється тимчасово. Бо існування – це пульсація-обертання-спіраль. Це як биття серця гімнаста, який виконує сальто; або зміна сезонів річного циклу. Неможливо весь час перебувати під знаком «-»: догори ногами – це призводить до інсульта та інфаркта… Відродження не повставало проти Біблії, я цього не говорив. Мудрі люди проти смерті, проти необхідно-нездоланного «-» не повстають – вони повстають на захист, на посилення «+», тобто життя… Чому Біблія «-»? Бо сформувалася за рабовласницької формації – коли історію тільки-но «перевернули з ніг на голову». Це, як бачимо, “потрійний мінус”. Він був необхідний для своєї формації, згодився і для двох наступних (феодальної та капіталістичної), які продовжили те «перевертання» історії. Проте вже за розквіту феодальої формації почалося гальмування смертоносного поступу європейської цивілізації до інфаркту-інсульту. Цим початком гальмування і стало Відродження. Наступні епохи – Реформації, Просвіти – продовжили загнуздання “біблійного мінуса“. Тим часом з Просвітництва вийшла наукова альтернатива релігії: атеїзм, а згодом й істмат Маркса–Леніна. Мойсей започаткував Біблію, Маркс створив «Капітал». Бачимо, що біблійний і антибіблійний світогляди формуються в одній і тій самій етнокультурі – єврейській. Чому вона споріднена з «-» глобальної цивілізації? Бо найпотужніша серед так званих (К. Марксом, до речі, також) паразитичних культур. Ці, на відміну від культур органічних, розбудовуються не на сільському господарстві та промисловому виробництві, а на торгівлі чужою продукцією.

— Про «-» тепер зрозуміло! Розтлумачте про «+».

— Продовжу, щоб було зрозуміліше, попередні приклади. З позиції “біблійного мінуса“, «+» – це поганство, тобто язичництво. Слово «погане» потрапило в нашу мову з рабовласницького Риму, а потім і з католицького богослужіння; на латині воно означає «селянське». А давньоруське слово «язичництво» в сучасних мовах означає «націоналізм». Очевидно (але не з “зимової“ позиції паразитичної культури “догори ногами”), селянство, носій національності й основа органічної культури – це «потрійний +». Так і було за часів дорабовласницької, общинної формації, коли в культурі панувала “весна“ й суспільство “стояло на ногах”, а не на голові… Чому саме українська етнокультура досі втілює «+» загальнолюдської цивілізації? Передусім тому, що зросла із сільського господарювання на кращому в світі, теплому й зволоженому чорноземі. Усе це призвело, своєю чергою, до виникнення на півдні Дунайсько-Дніпровського регіону найпершої в світі, до того ж общинної держави-цивілізації. Історикам вона відома як Аратта, археологи ж назвали речовинні залишки її розквіту «Трипільською культурою». Лісостепова Аратта у VІІ - ІІІ тисячоліттях до нашої ери (тобто до народження Христа) була ядром «індоєвропейської мовної спільноти»; оболонкою ж того ядра став споріднений з ним степовий Аріан. Останні писемні згадки про ці дві держави на теренах майбутньої України уриваються лише в ІV - ХІ століттях, вже в складі Русі. А традиції цих Данд-Арії й Арти-Арсанії українські селяни й козаки зберігають й донині. Від їхнього Звичаєвого Права минула весна загальнолюдської цивілізації. Збережена в «українській теплиці», вона влилася в нову весну Європи та й усього світу. Бо козацька Конституція 1710 року стала взірцем наступних конституцій США, Франції, всіх демократичних країн нової історії. Бо з потуги Батька Махна, останнього генія козаків-запорожців, пішло у світи самоврядування.

— «Самоврядування» - це сучасна общинність? Те, що французькою мовою називається «комунізм»?

— Так. Однак не марксистсько-ленінського типу, вірність якому проголошують нинішні симоненки-зюганови. Марсизм-ленінізм або істмат нищівний стосовно народу, особливо селянського, бо він в основі своїй паразитичний. Його прикриття: обіцянки і  демагогія. Ними більшовизм (марксизм) Бланка-Леніна свого часу переміг анархізм (самоврядування) Батька Махна і прижився в органічній етнокультурі слов’ян. Більшовицький Раднарком, за даними Сенату США 1918 р., налічував 16 росіян та 371 єврея… Чому нащадки тих, хто пережив організовані більшовиками війни й голодомори, продовжують голосувати за “вірних ленінців”? Є кілька взаємопов’язаних пояснень. Головні з них, на мою думку, два. Перше: періодичність весен історії (де за березневими заморозками, тим самим марксизмом, обов’язково настають квітень і травень), до «+» яких і тягнеться людство. А друге: тяжіння певної частини людей до «-», до самознищення («И как один умрём в борьбе за это»…).

— Давайте докладніше поговоримо про той колодязь початку цивілізації на нашій землі, в якому можна побачити зірки майбуття!.. Отже, Ви завершили в Україні пошук добіблійного, власного кореня європейської цивілізації. Однак діячі Відродження і доби Просвітництва також вбачали той корінь у давній історії Греції?

— Так, вбачали в подіях Троянської війни кінця ІІ тис. до н. е., описаних у «Іліаді». Однак то виявилося не дно колодязя, з якого і вдень можна бачити зорі; то був лише колодязний зруб. А ось наприкінці доби Просвітництва європейські вчені відкрили набагато більші глибини. Вони сягнули за межу рабовласницької формації, відображеної і в «Іліаді», і в «Біблії». Відкрилася общинна глибина добіблійного Святого Письма – до того ж не семітського («-»), а індоєвропейського («+»). Це дві якісно різні, полярні з приблизно 2 500 існуючих на Землі «мовних спільнот». Так ось, Святе Письмо (Веди, що відають втаємниченими знаннями) індоєвропейської общинної Аратти було започатковано за 6 тисячоліть до семітського започаткування рабовласницької Біблії. Нині відомі: Веда слов’ян, чотири індоарійські Веди, Авеста (“Анти-Веда”) іранців, дві Едди ісландців. Біблія актуальна для класових формацій. Веди ж були актуальні для докласової, общинної формації – і стають актуальними для післякласової формації самоврядування. Ці дві “весняні” формації вважаються (прихильниками “зими”) язичницькою та неоязичницькою, що в перекладі з давньоруської на сучасну термінологію означає «націоналізм» і «неонаціоналізм». Безумовно, націоналістичною, тобто язичницькою, є й старозаповітна основа Біблії. Проте єврейський юдаїзм, що стоїть на тій основі, претендує на виключну богообранність свого народу і таврує «язичництвом» біблійний Новий Заповіт, що стоїть на індоєвропейському месіанстві.

— Тож який, з позиції Вашої теорії, стан і перспектива цивілізації?

— Для нинішнього періода спірально-циклічного розвитку цивілізації (України, Європи, Землі) характерна зміна режиму -Ф на С+. Злам відбувся у 1914 – 1945 рр. Між цими роками відбулося дві світові війни: показник максимального “розтиснення серця“ історії та положення її “догори ногами“. У плині Першої війни розгорнулося «диво Фатіми». У ньому польова цивілізація, що здавна контролює нашу менш розвинену речовинну цивілізацію, виставила людству досить зрозумілі для нього маяки подальшого розвитку. Десяткам тисяч людей біля португальського містечка Фатіма було явлено подобу Богоматері, провіщено події ХХ століття, вперше показано грандіозну «літаючу тарілку». Не зрозуміли, не дійшло! Що поробиш: метелик майбуття не з’явиться, доки не лусне лялечка сьогодення. Людство, хоче воно чи ні, а мусить пройти щось подібне –  від цього страхіття не позбавлять нас ніякі “добрі пришельці з Космосу”. Друга світова війна завершилася атомними бомбами. Це був початок другого витка нашої цивілізації: вже не речовинного вже, а польового. Попередній виток спірального розвитку почався в Аратті; для нього було характерним освоєння речовинних проявів матеріального світу. Те освоєння пройшло шлях від кераміки й сплавів (перших штучних, створених людьми речовин) до розщеплення атома, найменшої частки речовини. Отже, для наступного витка стає характерним освоєння польових (міжатомних, гравітаційних, електричних, магнітних та ін.) засад світоладу, перехід нашої цивілізації з рангу речовинних до рангу польових. Звідси сучасна актуалізація суттєвості, духовності тощо, а також релігії, що одвічно відає переходом від речовинного до польового рівня світобудови. Проте сучасна релігійність відмовляється від біблійної установки на «рабів Господа-рабовласника», «кінця світу» тощо – і “повертається” до (”весняної”, але ж не торічної, а новітньої) ведичної установки на «дітей Бога-долі», «циклічності оновлень» та ін. Це загальний, дедалі більш домінуючий процес. Однак продовжує діяти й енерція старого, вгасаючого природного процесу, що вже стимулював дві світові війни і прагне тепер (з трагедії 11.09.2001 у США) війни, що призведе до кінця світу. Ця енерція, дедалі штучніша й заорганізованіша, втілюється в конкретних людей, організації, етнокультуру і навіть країну – Ізраїль. Бо потяг до смертоносного «-» не обмежується самогубцями-індивідами, а має й вищі рівні та механізми, аж до загальноцивілізаційного включно. Проте смерть – не так кінець життя (на польовому рівні незнищенного), як головний чинник його переродження у нескінченні форми та якості. Тож треба прагнути не знищення незнищенного «-», а надійного контролю над ним з позиції зростаючої якості й сили «+».

— А що ви можете сказати про перспективи України. Поставте, як історик, діагноз.

— А не страшно? Мої колиші колеги-археологи, наприклад, дуже бояться. Лякаються не тільки ставити діагноз суспільству, а й історизувати власну науку. Кладовища розкопувати не бояться – а від історії ховаються за речознавством… Ну, що ж поробиш: страшно чи ні, але без діагнозу не проживемо, тим паче – не видужаємо! Сучасний стан України почав формуватися з кінця позаминулого століття, коли на її землі юдаїзм породив сіонізм – вкрай шовіністичний єврейський націоналізм. Далі поширилися метостази: юдаїзм>сіонізм>більшовизм> фа-шизм>глобалізм. За цими ланками смертоносного (для євреїв також) ланцюга – мільйони знищених людей і мільярди приречених. Діагноз для всіх нас - і українців, і всього людства загалом: ракова пухлина - конкретне втілення смерті. Як врятуватися? Хірургія не допоможе (Гітлер вже спробував), терапія також (спробував Сталін): «-», повторюю, є необхідним і незнищенним. Вихід тільки один: зміцнення «+». А починати треба, Ви маєте рацію, з діагнозу. Треба назвати явища своїми іменами. Біда починається не з наявності «-», а з намагання вважати його за «+». Біблійна ідеологія боялася селянства і гнобила його, бо воно втілювало основи національних, доцерковних традицій. Тим часом католики в парі з юдеями гнобили своїх братів православних жорстокіше за язичників (маю на увазі українську історію XVI - XVIII століть). З тієї самої причини нищила селянство й марксистська влада. І цей процес у незалежній Україні не припинився, бо фінансово-економічна й політична влада контролюються представниками тієї ж паразитичною етнокультури, з якої вийшли і Мойсей, і Маркс, і сучасні комуністи та соціалісти, за яких продовжують голосувати мільйони українців. А селяни – основа народу, його органічної культури – й надалі гинуть. І доки титульна нація України не візьме владу і не встановить над «-» жорсткий контроль, нищення українців євреями не припиниться, як, відповідно, і самознищення євреїв. Їхнє нинішнє керівництво плює не тільки на “гоїв”, а й на Міжнародну організацію «Євреї проти сіонізму», на застереження равина Е. Ходоса, на саму історію. Ні доля ленінського Раднаркому, страченого урядом «Сина єврея» Джугашвілі, ані голокост, здійснений Шікельгрубуром – засновником Національної Соціалістичної робітничої партії Німеччини, нинішніх мойсеїв нічому не навчили. Вони стали ще затятішими й нахабнішими. Однак лялечку рвати вже досить – треба вже подбати про метелика. І тут євреї з українцями могли б плідно співпрацювати.

— Дай, Боже, потрапити Вам – у складі кандидатів Української Консервативної партії – до Верховної Ради! Однак чи дасть вона, пане Юрію, реалізуватися Вашим задумам? Досвід презентації «Кам’яної Могили» А.Кифішина і Ваших «Витоків української етнокультури» схиляють мене до песимістичного прогнозу. Тим паче, що у Верховній Раді вже засідають офіційні історики.

— То біда невелика. Велика біда в тому, що отих офіційних обирає народ – собі на згубу. Проте у будь- якому разі я переконаний: почалося здійснення пророцтв про піднесення України і людства. Тих самих пророцтв, які упродовж століть було зроблено Німчином, Нострадамусом, Вангою, Холошнею… Отож і сьогодення, і, тим паче, майбуття, вже за нами!

Розмову вів
Ярослав ОРОС