Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Музика Ульянова-Бланка, лібрето - Ніколаєнка.

(Закінчення. Початок у №3(154)

Діяльність Станіслава Ніколаєнка на посаді міністра освіти і науки України однозначно вписується в правила сіоно-більшовицького расизму. Є богообрані, себто свої. Хто з нами, приміром, горезвісна “мафія ректорів державних ВНЗ”,  тому добре, той заробить спасіння у відродженому соціалістами радянському “раю”. Що ж до гоїв, до яких Ніколаєнко записав передусім усіх, хто працює в недержавних ВНЗ, то вони для нього —ворожа маса, яку треба знищити, не перебираючи засобами. Аж до застосування сили у вигляді спецназу, позиченого “богообраним” міністром-соціалістом Луценком.

А тепер — конкретика. Торік 14 липня на сайті “Цензор.net” відбулася інтернет-конференція зі Станіславом Ніколаєнком. Попри відпускний сезон ця подія викликала чималий відгук серед відвідувачів інтернету. Грунтовний аналіз і самого діалогу з “масою”, і запитань, проігнорованих міністром-соціалістом, дає змогу зробити сенсаційні висновки.

По порядку: інтернет-конференція тривала дві години. Попередньо на адресу Ніколаєнка надійшло 100 запитань. Під час самої конференції — ще 30. З першої сотні міністр вибрав лише 9 запитань, з наступних 30 — одне, та й то фактично ухилився від відповіді на нього. Підсумок: 10 відповідей за 2 години спілкування. Негусто. Це щодо кількості. Таке враження, що він сам сидів за клавіатурою, набираючи текст двома пальцями.

Тепер про суть діалогу. Із 130 запитань лише в одному йшлося про негаразди в одному конкретному недержавному вищому навчальному закладі. Решта ж – 129 - стосувалися, даруйте, бардака у нинішній системі державної освіти. Проте Ніколаєнко вхопився за це єдине запитання (вважатимемо, що воно не було, так би мовити, організованим) і грунтовно виклав відомий погляд на знищення системи недержавної освіти в Україні під виглядом реформи. Цікаво, щодо конкретних хиб у згаданому конкретному ВНЗ він і не заїкався.

Про амбітні плани міністра щодо експропріації “недержавників” ми розповідали у першій частині нашого дослідження. Тому наголосимо лише на одному постулаті Ніколаєнка, який свідчить, що в нього негаразд не лише з логікою. За його словами, ми зараз маємо 330 університетів, з них - 100 приватних і понад 1 000 філій. Скільки з цих філій є структурами державних ВНЗ, міністр не сказав. Наміри Ніколаєнка: звести кількість ВНЗ до 100, а філії знищити взагалі. Правильно з погляду сіоно-соціалістичного расизму: навіщо гоям вища освіта? Досить з них сотні ВНЗ. До речі, навіть якщо він ліквідує всі недержавні заклади, для виконання соціалістичних зобов’язань Ніколаєнку доведеться знищити ще й кожен другий державний ВНЗ. А звідси — сума хабара за вступ дитини автоматично зросте - як мінімум удвічі, і вища освіта для абсолютної більшості “маси” стане недоступною. Ось вам і розуміння рівних прав на освіту у версії сіоно-соціалістів. Щодо ліквідації філій, то це підступний удар по талановитих дітях з провінції, для яких навряд чи знайдеться місце у переповнених гуртожитках, а наймати квартиру, особливо в Києві, то велика розкіш для їхніх батьків. Одне слово, хай живе свобода, рівність і братерство… богообраних сіоно-соціалістів.

Тепер щодо наступної сенсації. Цитуємо самого Ніколаєнка: “На диво дуже багато запитань, що стосуються діяльністі Університету імені Шевченка”. А чого тут дивуватися? Ось одне, не найрізкіше, до речі, запитання, вибране для відповіді: “Висловіть свою позицію стосовно ректорів ВНЗ, які зганьбили себе за часів минулої влади. Найжахливіший приклад — ректор київського Університету ім. Шевченка В.Скопенко, який, більше двох десятиліть обіймаючи цю посаду, перетворив головний вищий навчальний заклад країни на заповідник хабарництва, який ущемлює права політично свідомого студентства”.    Відповідь міністра, напевне, приголомшить тих, хто й досі вірить у чесність його намірів реформувати українську освіту. Цитуємо: “На жаль, Міністерство освіти і науки нині позбавлене ефективного впливу на цей університет. У нього особливий статус. Ректор призначається президентським указом, він має права міністра (нічого собі! — Ред.), хоча це й не передбачено Конституцією України”.

Антиконституційне беззаконня щодо цього університету вчинено не з президентської ініціативи. Відомо, що цей ВНЗ вивели з-під закону на догоду Володимиру Литвину, який свого часу примірявся на посаду його ректора. До речі, зарплата всіх працівників університету — від ректора до прибиральниці — вдвічі більша, ніж у решті державних ВНЗ. А хто поблагословив це беззаконня? Чи, принаймні, мовчав, як риба? Передусім парламентський Комітет з питань освіти, який очолював тоді… Станіслав Ніколаєнко. Він ще й дивується! І бідкається! Ні, ми знали, що така субстанція, як совість для сіоно-соціалістів річ небажана. Однак щоб до такої міри!..

Наступне запитання — наступна сенсація. Щодо перспектив реорганізації медичної освіти. Офіційна оплата за навчання в медуніверситеті — 4,5 тис. грн на рік. Плюс три роки інтернатури - 10-15 тис. грн на рік. На думку учасників конференції, зарплата батьків студентів і майбутніх медиків ще дуже далека від реальної можливості “потягнути” такі суми. А тепер — увага! Відповідь міністра Ніколаєнка: “За кордоном оплата за рік навчання в медичному ВНЗ становить близько 20 тисяч доларів (це що, натяк? — Ред.), у нас ціни нижчі, але й вони недоступні простим людям. Лікарі, інженери, робітники і селяни не в змозі вивчити своїх дітей. Однак Міністерство освіти і науки не може проводити єдину державну політику (!!!!!!), оскільки 226 державних університетів перебувають в підпорядкуванні 22 міністерств і відомств”.

Не чіплятимемося до соціалістської арифметики, а саме: скільки ж у нас насправді державних університетів? Бо Ніколаєнко називає спочатку цифру 200, а за кілька хвилин — 226. Тут суттєве інше — єдиної державної структури державної освіти в Україні або бодай реальних можливостей контролю над цією сферою єдиного державного центру НЕ ІСНУЄ… Отже, так звана державна освіта є вотчиною як мінімум 22 державних структур, і кожна з них, що хоче, те й робить. Хоче — назначає ректорів, хоче — виганяє. Хоче — заселяє гуртожитки не студентами, а сторонніми особами. Хоче — викликає ОМОН для розгону студентських акцій протесту. Хоче — штучно подовжує термін навчання, аби здерти з контрактників побільше грошей, та ще й піднімає ціни до “світового рівня”… Одне слово — повний бардак! Плюс лицемірство, брехня і суцільна сваволя ректорів. І що? Про все це не знав Ніколаєнко ще за часів свого головування у профільному парламентському комітеті? Запитання, як то кажуть, на засипку: у якого Сірка цей товариш позичив очі, вирушаючи командувати освітою? Звичайно, наїжджати на недержавні ВНЗ в такій ситуації, на його думку, безпечніше. А головне — економічно вигідніше. І піар для себе перед парламентськими виборами — теж річ не зайва.

І ще. Єдине запитання, яке Ніколаєнко вибрав з 30, що надійшли під час безпосереднього спілкування в інтернеті, стосувалося вельми підозрілої практики дніпропетровської філії ще одного державного елітного ВНЗ — Університету культури. Це який практично належить “співаючому ректору”. У рекламі філії йдеться про третій-четвертий ступінь акредитації, а ось у контрактах, які мусять підписувати студенти-першокурсники, ступінь акредитації не вказано. А звідси — цілком можливо, що диплом без обов’язкового зазначення згаданого ступеню не вартий буде паперу, на якому його надрукують. Отак дурять студентів та їхніх батьків в університеті Поплавського.

Відповідь міністра: “Інформацію можна дізнатися на сайті нашого міністерства”. Все! Крапка.

А ось реакція тих, хто запитував:

«Доведеться констатувати: жодної відповіді на жодне гостре запитання».

«Оприлюднені міністром розміри зарплати педагогів — нахабна брехня».

«Посадові оклади, встановлені його ж наказом з 01.07.2005 - насправді вдвічі нижчі!»

«Чому дивуватися?! Чого чекати від чиновника-теоретика?!»

«Інтернет-конференція стала політичною рекламою соціалісті!».

Прохання до модератора: чи не можна після конференції залишити на сайті не тільки відповіді міністра Ніколаєнка, а й ті запитання, на які він відмовився відповідати?

Редакція сайту останнє прохання задовольнила, відтак ми маємо унікальну можливість дізнатися, які проблеми турбують педагогів і батьків, і відповідно - якими не переймається міністр-соціаліст.

Найбільше запитань, звісно, стосувалися хабарництва і корупції у ВНЗ. Ось найхарактерніші факти, бо запитання було одне: “ДОКИ?!!”

«У нашій сім’ї два студенти, які вчаться в різних ВНЗ. Я спілкуюся з друзями моїх дітей, всі вони теж вчаться в різних ВНЗ, тож можу порівняти рівень корумпованості. Такого неприкритого неподобства, яке діється в педагогічному університеті імені М.Драгоманова, немає ніде, хіба що в університеті імені Шевченка. Напередодні сесії методист деканату запитує: “Іспити складаємо самі, чи як?” Якщо група вибирає другий варіант, то заздалегідь обговорюється або грошова сума, або дорогий подарунок. Останнім часом викладачі надають перевагу дорогій побутовій техніці. За спроби скласти сесію самостійно виникають різні “несподіванки”, за які, врешті-решт, доводиться розплачуватися».

«Моя знайома зараз поступає до університету (прес-конференція відбулася 14.07.2005. — Ред.). Учора їй довелося заплатити чотири з половиною тисячі доларів хабара за вступ. На запитання, чому  порівняно з минулим роком такса зросла на 500 доларів, їй пояснили: так розпорядився ректор після візиту в Київ — мовляв, треба ж годувати ієрархію».

«В КПІ за гроші зроблять усе. Там просто квотують місця для «спецдітей».

«Пане міністр, чи знаєте ви, що робиться на вступних іспитах у ваших славних ВНЗ? Як травмують дітей, які йдуть туди з надією, що Помаранчева революція принесла зміни? Однак усе залишилося, як і було, вашої роботи не видно!!!»

«Чому не розслідуються скарги студентів Полтавського національного технічного університету про хабарництво (конкретно вказуються посади і прізвища хабарників. — Ред.). Уже рік минув, як відповідні заяви було подано ректору ВНЗ, до обласної прокуратури, Міністерства освіти і науки -  жодної реакції!»

«Чи правда, що за часів вашого головування у парламентській Комісії з освіти можна було за валізу грошей отримати звання «національного університету» навіть колишньому ПТУ?»

«У мукачівських школах (подаються номери шкіл. — Ред.) регулярно збирають з батьків гроші, щонайменше 100 гривень, начебто на ремонт класів. Однак цього мало. Річ у тому, що зібрані з батьків кошти офіційно декларуються як спонсорські,  це дає змогу нечесним фірмам у такий спосіб відмивати брудні гроші».

«До Київського Національного економічного університету без хабара зможе вступити тільки вундеркінд, оскільки в тести, скажімо, з математики свідомо внесено такі запитання і завдання, які в середній школі навіть не розглядаються. Ось вам і відповідь, чому ми змушені платити хабарі».

«Куди ще звертатися, якщо за оцінку на іспиті чи за залік викладач відверто вимагає гроші? Ректору скаржитися марно, бо це робиться з його мовчазної згоди.

Другий рік поспіль беру штурмом Академію образотворчого мистецтва і архітектури. Досі тут домінантою є розмір хабара і посадова належність батьків».

«Чому єдиним засобом боротьби нової влади з корупцією, у сфері освіти також, є лише одне гасло: “Не беріть хабарів!”  Тобто - вовки, не їжте овець».

«Я пропрацював у школі 20 років. І важко слухати, як уже в школі діти не вірять, що можна чесно вступити до ВНЗ. Як це мерзотно, коли ті, хто має вчити дітей чесності й порядності, насправді вбивають у них ці якості».

«Відповідь пана Ніколаєнка «геніальна»: от ми, мовляв, дамо всім працівникам освіти квартири, та ще таку зарплату, на яку педагог зможе купити машину і дачу для відпочинку, - тоді йому не треба буде брати хабарі. Щоправда, визнає сам міністр, до цього ще дуже й дуже далеко. Ще б пак! Зарплата професора державного ВНЗ — 826 гривень. Запитання: в якому столітті він купить машину і дачу, якщо не братиме хабарів? Однак повернімося до фіналу відповіді Ніколаєнка на це неделікатне запитання: «У нас є наробки, пов’язані з підвищенням ролі громадськості. Уже нині в одному з університетів Івано-Франківська за сприяння студентів під час вступної кампанії повернено десятки тисяч доларів. І це не поодинокі приклади». (Щось повіяло до болю знайомою комуністичною  демагогією на взірець: порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих.)

Другою після теми хабарництва була тема професійності керівників самого Міністерства освіти. Тож процитуємо дещицю.

«Чому досі не звільнено ректорів, які виганяли студентів і викладачів на мітинги “підтримки Януковича”? Наприклад, ректора Житомирського технологічного університету. Наголошую: йдеться не про особисту позицію керівника, а про факти шаленого адміністративного тиску».

«Чому ви не помічаєте створення так званих літерних класів, де крім дітей шкільних вчителів, збирають діточок “сильних світу цього” — депутатів, їхніх помічників, міністрів і так далі?».

Чому один з ваших заступників пан Степко, який погрожував під час виборів звільнити деканів, які не голосуватимуть за Януковича, і досі займається питаннями кадрової політики і є ключовою фігурою?»

«Пане міністре, як ви дивитеся в очі студентам і колегам по партії, знаючи про роль Підрахуй-Ківалова у фальсифікації президентських виборів? Чи для гарантування подальшого стійкого функціонування корупції у ВНЗ вам потрібні саме такі кадри, як Підрахуй-Ківалов на посаді ректора Юридичної Академії?»

«Чому ви призначаєте ректорами людей з темним минулим? Як можна було, скажімо, призначити ректором Сумського педуніверситету людину з судимістю? Таке враження, що ви взагалі працюєте на стару владу. Тим більше, що і заступники у вас залишилися колишні — від Кременя. Ті ж самі пики керують освітою і роблять вигляд, що так і треба. Ви що — прийшли відбути номер до виборів 2006 року?»

Схоже, міністр-соціаліст і справді “відбуває номер” і посилено розкручує за бюджетні кошти свій власний політичний імідж та імідж своєї партії. Навіть коротка вибірка зацитованих у нашому розслідуванні запитань та фактів свідчить: державна освіта в Україні увійшла в стадію катастрофи. І замість вживати термінованих заходів саме в цьому напрямі, міністр-соціаліст із затятістю, гідною кращого застосування, воює зі структурами недержавної освіти. І справа тут не тільки в намаганні знищити конкурента і примусити ті мільярди гривень, які зараз обертаються у сфері платних освітянських послуг, спрямувати лише в касу міністерства, а якщо відверто — то в партійну касу. Проблема набагато глибша. Незалежні соціологічні дослідження встановили, що українську економіку витягли з глибокої прірви 90-х (це тоді, коли соціалісти кермували Верховною Радою і ліпили закони) саме молоді кадри, випускники НЕДЕРЖАВНИХ ВНЗ. І серед перших — випускники МАУП. Тож, знищуючи альтернативну освіту, міністр-соціаліст Ніколаєнко практично знищує нову ринкову економіку нашої держави. І це не дурість оскаженілого чиновника, а частина повзучого антидержавного перевороту під гаслом: “Назад до соціалізму!” Себто назад до диктатури, до задушених свобод, до величезної зони, огородженої колючим дротом по периметру кордонів.

Валерій Лапікура
Наталя Лапікура
www.mignews.org.ua

 

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com