ГЛОБАЛІЗАЦІЯ: ЧЕТВЕРТА СВІТОВА ВІЙНА?

Коли досліджуєш історію УПА або історію виникнення Змієвих валів, коли займаєшся бойовим гопаком або дивишся на київське середмістя з гущавини троєщинсько-русанівських проток, коли читаєш Себастьяна Фабіана Кленовича або єретично божевільних піїтів Київської школи, то мимоволі починаєш осягати, як не пасує Україні її влада – починаючи від кумедного товстунчика Кравчука  до теперішнього помаранчевого бухгалтера. Усі вони, ці ющенки, кучми, януковичі, медведчуки  на тлі України - мов гнойові мухи на гранітній скелі. Звісно, постає запитання: а чому ж ми  допустили оце панування гнойових мух над нами? І на це запитання треба шукати відповіді дуже-дуже довго. Це тема цілої наукової розвідки.

На жаль, на це запитання ніколи не відповість наша хатня і недолуга політологія. Їх більше цікавить  таке собі відьмацьке ворожіння на недоїдках з панського столу та міжусобиці зажирілих кланів. Вони замовчують, що ми живемо в жаску й  темну добу людської історії, майже  напередодні перших сурм Судного Дня, коли вже вийшов звір з безодні. Той звір називається Неолібералізмом, а на ньому сидить блудниця вавилонська – Глобалізація. Про яку справедливу владу та гідне життя в Україні йдеться?! Себто це коли б нам вистачало і на м’ясо, і на відпочинок за кордоном, і на цікаві книжки українською мовою, і на квартиру в будинку з консьєржем, і на підземний паркінг. І не треба дурити ближнього свого - проповідуючи справедливість, самим грати за правилами звіра з безодні.

Одне слово, коли ви хочете збагнути, що робиться в Україні, то не тиняйтеся  нудними сайтами колишніх викладачів історії КПРС та комсомольських шестірок, ліпше перечитайте Апокаліпсис Івана Богослова. Дуже сучасна Книга. Утім, для тих, хто не сприймає християнську містику, цікаво буде дізнатися, що багато інших релігій мають певні застереження щодо кінця світу. Важко щось сказати про українське неоязичництво, але  певен, що і в ньому  знайдеться місце для Чорнобога та його поплічників.

Ми звикли вважати історію людства прогресом - себто поступом від нижчих форм буття до вищих, і не думаємо про те, що таке масонство суперечить і  другому закону термодинаміки, і провідним релігіям людства. У минулі часи вважалося, що антихрист має персоніфікуватися як людина з надприродними й украй негативними властивостями.  Нині ми маємо всі підстави стверджувати, що темна сила може бути ідеологію або системою міжособистісних чи то пак  виробничих відносин. Порівняння Глобалізації та Неолібералізму з символами християнської містики, які означають  загибель людства, - не  лише гіпербола. Звісно, якщо вбачати в Глобалізації  лише створення світового ринку, а в Неолібералізмі - лише певну ідеологію, то  можна за деревами на побачити лісу, а за рогами й копитами – самого диявола. Глобалізація, окрім  перетворення світу на супермаркет, встановлює вкрай жорстку систему нерівності між народами. У супермаркеті є керівництво - власники та менеджери, охорона, продавці-консультанти, прибиральники і вантажники, і попри псевдодемократичну балаканину країна-прибиральник або країна-охоронець ніколи не стане країною-менеджером, відповідно рівень життя ніколи не зросте, а в гонитві за грошами велика кількість людей загубить власну душу. Неолібералізм - ідеологія, скерована на те, аби кожна людина або гендлювала, або допомагала гендлювати. Себто ви маєте або торгувати в ятці, або штовхати залізний візок з крамом. Звісно, ви можете обрати собі інший фах, але, окрім злиднів та чорного хліба без масла, той фах вам нічого не дасть, тоді як реклама бомбуватиме вас, вихваляючи престижні речі, без яких ви почуватиметеся людиною «з іншої планети». Якщо ви не втримаєтеся,  то зможете вік звікувати дрібним підприємцем або менеджером з продажу. Ви почуватиметеся таким, як усі, з огляду на свою «нерентабельність» забудете про свої дитячі мрії, хоча, можливо, в них до вас озивався Бог. Залишиться чекати Страшного Суду, а той, хто вважає, що ми занадто нагнітаємо, хай згадає новітню історію України.

Розпад СРСР і виникнення сучасної Української держави пожвавили процес національного пробудження українців. Шкода тільки, що все це збіглося з активізацією сил темряви. Ядерне роззброєння України і падіння життєвого рівня - не випадковість. У світовому супермаркеті країні-новачку вказували її місце - між вантажником і прибиральником.  Звідси й та жахлива невідповідність між власне Україною та химерним явищем, яке називається українською елітою. Цю еліту нам призначають. Хоч би що там декларував політик, який прямує у владу, він все одно робитиме те, що йому накажуть. Доцільно згадати східний міф про воїна, який, перемагаючи дракона, сам перетворювався на чудовисько, яке потім вбив. Принагідно згадайте, що  казав Ющенко на Співочому полі восени 2004-го, й порівняйте це зі свіжою пропозицією  використовувати Україну як звалище для ядерних відходів. Марно сподіватися на доброго царя. Марно сподіватися на ЄС.

Ми розуміємо, що ризикуємо викликати шалену хвилю критики українських старих правих, однак стверджуємо: Української держави нині не існує. Є лише сукупність  господарських служб, які слідкують, щоб на наших землях навести певний лад, щоб дешева робоча сила остаточно не зникла, рушаючи або на заробітки, або на той світ. Держави в її класичному розумінні не існує, хоча є і гроші, і міністерства, і військо. Немає головного – незалежності. Можливо, наших критиків заспокоїть те, що не існує й російської держави. А на запитання про газові війни відповімо, що тиск на Україну в енергетичній сфері вигідний передусім звіру з безодні, адже комусь хочеться видобувати газ на дні Чорного моря, а комусь хочеться, аби остаточно загинула металургійна і хімічна промисловість в Україні. Прибиральнику в супермаркеті це за посадою не потрібно. Якби РФ справді здійснювала імперську політику, то вона навпаки заохочувала б Україну різними імперськими принадами. Наприклад, дешевим газом.

Звичайно, постає запитання: а як же такі режими, як венесуельський, північнокорейський, білоруський та ін., яких так гостро критикують з Вашингтона? Відповідь дуже проста – ми живемо у видовищному суспільстві. Лукашенко  або Чавес грають ролі неслухняних хлопчиків, і грають далеко небезкорисливо, за згодою зі США, які є локомотивом глобалізації на планеті. Інша річ, що США із мерзотно кидають тих, з ким домовляються про розподіл ролей. Яскравий приклад такого кідалова - доля іракського режиму Саддама Хусейна. На жаль, багатьом людям важко збагнути, що ця конспірологія стала реальністю. Певно, так само сотні років тому люди не знали, що вже закінчився рабовласницький устрій  і вони живуть за феодалізму.

На запитання, що ж робити, можна дати лише одну відповідь: «Декалог українського націоналіста» ніхто не скасовував. А оскільки в нас є усі підстави вважати, що це державне утворення не є  власне Українською державою, ми маємо боротися за справжню Українську державу. Безумовно, час змінився і боротьба може бути не тільки збройною. Україна, як і Царство Боже, може бути всередині нас. Спротив можна почати з речей майже побутових. Моліться і не слухайте рекламу. Не читайте ті книжки, які читають усі в метро. Рідше дивиться телевізор. Частіше згадуйте про сонце та місяць. Утім ці поради можуть виявитися некорисними. Кожен, хто  не хоче перетворитися на гвинтик у складній машині пекла на землі має обрати свій шлях спротиву. Навіть попри те, що матриця – скрізь.

Тарас МАХНО