КУРЯЧИЙ ГРИП І “ПРОБЛЕМА АНТИСЕМІТИЗМУ”

Редактори сайту щиро визнають, що бувають моменти, коли вони не раді здійсненню своїх прогнозів. Звісно, якщо йдеться про песимістичні прогнози. У традиційній “Темі тижня”, аналізуючи адміністративну метушню навколо так званої епідемії пташиного грипу в Криму, ми зауважили, що всі ці тубільні танці на півострові смердять брудною політикою сильніше, ніж звалище дохлих курей. І висловили побоювання, що в разі справжньої епідемії хвороби, а не роздмухуваної журналістами, в Україні знову не вистачить ані ліків, ані кадрів, ані адміністративного запалу.

Як у воду дивилися. Уже через кілька годин після появи на сайті нашого прогнозу почали надходити повідомлення про спалах черевного тифу у Закарпатті. Кількість хворих перевалила за сотню. Подальше поширення тифу загрожує не лише Україні, а й сусіднім державам. І що? А нічого. Ніхто не поспішає знімати з роботи не те що міністра охорони здоров’я, а навіть районного санепідеміолога, Президент не підписує указ про надзвичайний стан у селах, де шириться епідемія, і не збирається особисто прибути на місце. Міністр Луценко не мобілізує внутрішні війська, а МЧС продовжує ганяти курячий грип уздовж узбережжя Сивашу. Понад те, ніхто навіть не заїкнувся про обов’язковий у таких випадках карантин. Ми вже згадували, що смертність людей від пташиного грипу в тисячу разів менша за смертність від класичного людського грипу. А від черевного тифу помирає, як мінімум, удесятеро більше людей, ніж від грипу. Ось і робіть висновки!

Ще одна важлива обставина: черевний тиф у Закарпаття занесли нелегальні емігранти, які мандрували зі своєї Азії через Росію і всю Україну у пошуках кращої долі у країнах ЄС. Питаєте, а куди ж дивився Держкомітет у справах національностей і міграції? Нагадуємо: багаторічний шеф цього відомства Г.Москаль замість виконувати свої посадові обов’язки, образно кажучи, ганяв коридорами Держкомнацміграції за привидом антисемітизму. А гроші, виділені на контроль за нелегальними носіями СНІДу, на боротьбу з черевним і сипним тифом, азійською холерою і ще цілим букетом смертельних хвороб, Москаль витрачав на фінансування єврейських організацій в Україні. Зараз уже якось призабулося вельми дороге дійство, режисерами якого були сам Москаль і нардеп Фельдман. Відбувалося воно минулої осені в одному з найкращих (і найдорожчих щодо оренди) залів Києва і називалося “Євреї України — за Януковича”. За вірогідними даними, оновлене керівництво Держкомнацу з маніакальною тупістю продовжує політику свого дискредитованого попередника.

На позачерговому засіданні Верховної Ради промайнула цікава версія, яка багато пояснює. Йдеться про те, що кримська війна 2005 року з пташиним грипом — насправді репетиція запровадження надзвичайного стану на всій території України в разі ПОЛІТИЧНОЇ ДОЦІЛЬНОСТІ. Ну що ж, як писав незабутній дотепник Ярослав Гашек: “Коли йдеться про справи державної ваги, годиться все, навіть загиджений мухами портрет найяснішого цісаря”. Не проводитимемо аналогій, нагадаємо лише, що першу версію “Пригод бравого вояка Швейка” Гашек писав у Києві, спостерігаючи тодішні політичні реалії. А саме: як тодішня Центральна Рада та уряд Винниченка проігнорували загрозу збройної агресії Росії і ЗНИЩИЛИ В ЗАРОДКУ збройні сили незалежної України. Мовляв, навіщо нам армія, якщо є Антанта і Європа. Вони нам допоможуть. Вам це нічого не нагадує? Скажімо, український танк, який днями вистрелив “не туди”, а перед цим — ракети, які збивали “не ті” літаки і падали на власні домівки? Так отож.

З грипом дещо розвиднілося. І в політичному, і в медичному аспекті. Тепер перейдемо до ще одного апокрифу, який народився в лабіринтах прес-служби Віктора Ющенка якраз між перебуванням шефа в карантинній зоні і його поздоровленнями зареформованим Збройним Силам України. Йдеться про горезвісний коментар щодо боротьби з будь-якими проявами національної, расової чи релігійної нетерпимості в Україні. Детальну оцінку змісту цієї бюрократичної недолугості з виразними ознаками відвертого наклепу і провокації дало у своїй офіційній заяві керівництво МАУП.

Наприкінці вересня цього року Віктор Андрійович на прес-конференції у Філадельфії (у рамках візиту до США) зробив публічну заяву про те, що в Україні НЕ ІСНУЄ антисемітизму чи інших проявів ксенофобії. Що ж до поодиноких фактів, зокрема побиття в Києві студента-єврея, то це, наголосив Президент, типове хуліганство, яке не має жодного стосунку до міжетнічних протистоянь.

Наприкінці листопада відсутність будь-яких проявів расизму, ксенофобії й антисемітизму в Україні зафіксував Сенат США. Це було, до речі, однією з підстав для одноголосного скасування поправки Джексона-Венніка.

Понад те, 7 грудня в ранковому інтерв’ю “Радіо-ЕРА fm” голова парламентського комітету з прав людини та міжнаціональних стосунків Геннадій Удовенко офіційно підтвердив, що в Україні немає проявів расизму, ксенофобії й антисемітизму — ані на державному, ані на будь-якому організованому рівні. Є лише окремі факти суто побутового міжетнічного протистояння на грунті хуліганства.

А тепер — порівняйте позицію американського сенату, профільного комітету Верховної Ради України і самого Віктора Ющенка з отією горезвісною інформацією прес-служби Президента від 5 грудня. Одне з двох: або американські й українські законодавці, а також сам Віктор Ющенко (наприкінці вересня) не мали об’єктивної інформації із зазначеної проблеми, або ж ми свідки класичного дежа вю, себто роздвоєння особистості… ось тільки чиєї? Бо перша версія — щодо непоінформованості американських сенаторів та українських парламентарів - даруйте, анекдотична. За всієї поваги до наших спецслужб, мусимо сказати, що їхні американські колеги інформують своїх зверхників набагато професійніше, завдяки багаторічному досвіду і традиціям. Плюс — їхніх керівників не змінюють так часто, як циган коней. Що ж до роздвоєння особистості, то й тут справа не в медичному, а, знову ж таки, в політичному аспекті проблеми. Тиждень тому в інтерв’ю одному з інтернет-сайтів Борис Олійник зауважив, що Віктор Андрійович — м’яка і добра людина, але він ізольований своїм оточенням від об’єктивної інформації. Властива Борисові Іллічу делікатність не дозволила йому вжити слово “заручник”, але воно саме напрошувалося. Американці цю ситуацію характеризують грубіше, але влучніше: “Хвіст крутить собакою”.

А тепер — про хвости. Точніше — про охвістя. Тільки факти:

• На початку листопада в Києві й Одесі відбулися у напівзакритому режимі так звані круглі столи, на яких одіозні представники організованого єврейства на кшталт О.Наймана обговорювали уроки… єврейських погромів 1905 року. Знайшли тему! Якщо ви гадаєте, що там прозвучала правда про те, що ці погроми були спровоковані єврейськими бойовиками, то ви надто добре думаєте про Наймана і таких, як він. Йшлося якраз про протилежне, а саме — як використати досвід терористичної діяльності єврейських бойовиків 1905 року в реаліях України 2005 року.
• Недавно у Києві відбувся ще один круглий стіл. Організатор — усе той самий Найман. Згідно з інформацією Агенції єврейських новин, було заплановано обговорити — цитуємо — важливу юридичну проблему, яка полягає у відсутності в державі юридичних механізмів притягнення до відповідальності тих, хто сіє розбрат у суспільстві. Сам Найман заявив, що ця проблема “в комплексі з відсутністю політичної волі до боротьби з ксенофобами -  одна з найважливіших в українському суспільстві”. Як вам це?! В Україні, виявляється, немає важливішої проблеми, ніж виконання забаганок знахабнілих юдо-нацистів. Чи не до цього відверто провокативного “форуму” у прес-службі Президента виготовили одіозну фальшивку?
• Екс-міністр і водночас лідер кількох єврейських організацій Євген Червоненко останніми тижнями зробив чимало заяв і дав купу інтерв’ю. Однак відмовився відповідати на вельми цікаве запитання журналістів: куди поділася стрілецька зброя, яку торік восени нелегально завезли в Україну начебто для охорони Майдану від можливих провокацій тодішнього владного режиму. Ще півроку тому Євген Альфредович публічно підтверджував, що саме він розпоряджався роздачею цієї зброї, зокрема автоматів. А зараз взагалі відмовляється говорити на цю тему. То кому ж він її роздав? І де вона тепер? А головне — чому це раптом Найман пригадав 1905 рік?

І насамкінець: з тексту тієї горезвісної інформації випливає, що її автори (чи автор?) ігнорують основний принцип демократичної Конституції України, а саме — верховенство права. Навіть Глава держави не може визначити той чи інший прояв злочинним, а конкретний факт чи інцидент — злочином. Це виняткова прерогатива суду, і тільки суду. Зауважимо, що зневага до принципу незалежності судових інституцій уже відчувалася у деяких емоційних висловлюваннях Віктора Андрійовича. А це дуже і дуже небезпечно. Бо наступний етап такого “творчого” підходу до демократії - підміна правових норм вимогами політичної доцільності. А звідси вже недалеко і до запровадження надзвичайного стану, і до встановлення адміністративного фашизму. (До речі, це не наш термін. Його вжив штатний політолог газети “Столичные новости” Вадим Скуратівський.)

Валерій Лапікура
Наталія Лапікура