МІНІСТРОВІ НІКОЛАЄНКУ ЗАГРОЖУЄ ТЮРЕМНЕ УВ'ЯЗНЕННЯ?

Коли державну власність розкрадали за часів Кучми -- це було нормою. Але коли справу Кучми та його команди продовжують нові „демократичні" можновладці це має бути покараним. Власне, саме цьому проти міністра освіти Станіслава Ніколаєнка рівненський суддя порушив кримінальну справу. Але вже за два дні визнав, що „помилився". Позивач, Василь Царук, який три роки поспіль бореться із розкраданням майна Міносвіти, спочатку за часів міністра Кременя, а нині - Ніколаєнка, вважає, що нинішній міністр анітрохи не кращий за попередника.

Міністру освіти і науки України Станіславу Ніколаєнку загрожує тюрма. Обмеження волі строком до п'яти років або позбавлення волі на той самий термін. Так постановив суд Рівного - порушити кримінальну справу проти міністра за умисне невиконання рішення рівненського суду кількамісячної давнини.

У п'ятницю, 25 листопада, суддя Рівненського міського суду Віктор Кухарець виніс ухвалу про порушення кримінальної справи відносно міністра освіти і науки України, яку слід було передати на розслідування до Генпрокуратури. Суддя пообіцяв показати ухвалу у друкованому вигляді позивачеві і журналістам в понеділок. А потім...

Василь Царук, колишній начальник матеріально-технічного відділу ДВО " Потенціал-ЕКО": "Суддя оголосив на засіданні суду, що він ухвалою суду порушує кримінальну справу. А в понеділок зранку дзвонить, ми ж домовились, що я сьогодні зайду і заберу ухвалу в паперовому еквіваленті подивитися".

У понеділок суддя Кухарець повідомив позивачеві дещо дивну новину: кримінальної справи проти Ніколаєнка немає... Випадок беспрецедентний - після проголошення рішення „повернути все назад" процесуальне неможливо. Для цього є лише апеляційна інстанція, або ж Генпрокуратура, провівши рослідування, може закрити справу, скажімо за ст. 6 п.2 КПК (через відсутність складу злочину). Але, очевидно, „вирішити питання" через прокуратуру буде складно : довести, що міністр невинний, було б відвертою фальсифікацією. А немає справи - немає й злочину.

Але ж у день проголошення свого рішення у залі суду, суддя вбачав у діях керівника міністерства порушення, передбачене статтею 382 ч.2 Кримінального кодексу України. Це умисне невиконання рішення суду службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або якщо її дії спричинили істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам. Покарання за цей злочин — обмеження або позбавлення волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. За два вихідних дні суддя дещо змінив власну точку зору.

Віктор Кухарець, суддя Рівненського місцевого суду: "Матеріали за поданням судом розглядалися, але в зв'язку з неявкою Ніколаєнка розгляд справи відкладено на невизначений дату, а рішення не прийнято.

Можливо ставитиметься питання про кримінальну відповідальність, але не йтиме мова про міністра, а взагалі про посадових осіб із Міністерства, яких визнають винними у невиконанні рішень".

Позивач переконує, що на судцю тиснули, тому він змінив рішення. Вигідно це, на думку Царука, нинішнім орендарям підприємства, які його впевнено розкрадають. Суддя версію про тиск заперечує. Каже: єдина причина відкладення справи є неявка усіх відповідачів. Наступне слухання справи має начебто відбудеться наприкінці грудня. От тільки чи з"явиться на ньому міністр?

Що ж стало приводом для такого скандального рішення про порушення справи (яке було не менш скандально змінено)?

У травні цього року Рівненський міський суд постановив відшкодувати зарплатню за вимушений прогул та поновити на посаді начальника матеріально-технічного відділу державного підприємства "Потенціал-ЕКО" рівненчанина Василя Царука. Це підприємство, яке в минулому виготовляло шкільне приладдя, підпорядковане Міністерству освіти і науки України. Гроші Царуку виплатили, а поновлювати на роботі не бажали. Тоді рівненський суд розпочав слухання справи щодо відповідальності за невиконання судового рішення. Відповідачем був, зокрема, й міністр освіти. Двічі пан Ніколаєнко чито його представник не з'явилися за повісткою на судові засідання. Тому суддя прийняв абсолютно слушне рішення про порушення кримінальної справи за присутності лише потерпілого Василя Царука.

Але вже у понеділок Царук дізнався від судці, що те його рішення є помилковим -він, бач, не у той документ подивився. Начебто, друга повістка не була підписана міністром, отже - не можна вважати, що Ніколаєнко ігнорував виклик суду. Тому своє рішення суддя збирається проголосити на наступному засіданні, куци знов викликаний Ніколаєнко. Василь Царук вважає, що достатньо було й одного „прогулу" Ніколаєнка, до того ж, він переконаний, що Ніколаєнко знав про виклик на судове слухання, проте проявив свою міністерську зневагу. А двох вихідних днів йому вистачило, аби „переконати" суддю Кухарця у припущеній „помилці".

Ця історія розпочалася 2003 року, коли заповзятливі пани поклали око на рівненське ДП "Потенціал-ЕКО". У червні 2003 року була перша спроба отримати підприємство через приватизацю. Проте, Фонц Держмайна не цав на це згоди. І тоді у жовтні до Рівненського відділення ФДМУ звернулося ВАТ „Рівненське автотранспортне підприємство 15607" із пропозицією взяти підприємство в аренду. Було обрано схему, за якою спочатку підприємство як цільний майновий комплекс беруть в оренду, а потім - крок за кроком, по-перше, розтягують майно, по-друге, переводять підприємство у приватну власність. На заваді стали тоцішній директор підприємства В.Рогов та начальник відділу постачання, й водночас голова профспілки Василь Царук. За законом без згоди колективу на оренду, укласти угоду не можна. Тоді підлеглі тодішнього міністра Кременя протизаконне звільняють директора та голову профспілкового комітету, після чого безперешкодно укладають договір оренди.

Для цього слід було провести ревізію майна, що передавалося. Проте цього свідомо не робили. Коли ж регіональний ФДМ провів таки цю ревізію, виявилося, що чимало майна вже розкрадено. Решта - верстати та інше обладнання були розукомплектовані, перебували у непридатному стані, або коротко кажучи - були поцуплені. Та цей факт не завадив завершити оборудку. Рівненський ФДМ уклав угоду із приватним підприємцем на охорону майна, оскільки підприємство на той час остаточно зупинилось. Платою приватному охоронцеві було право користування майном, яке той взявся охороняти. Ясна річ, жодним законом і нормативним документом це не передбачено. Коротко кажучи - процес розтягування залишків майна тривав. Що врешті-решт визнав і Департамент контрольно-ревізійної роботи й економічної розвідки ФДМу. Щоправда, сталося це запізно -16 листопада 2005 року.

Між тим, протягом двох років - з моменту перших спроб поцупити підприємство з державної власності - в усі інстанції криком кричав пересічний українець Василь Царук - той самий начальник відділу постачання, якого протизаконне звільнили через незгоду на оренду підприємства. Царук намагався не лише довести протизаконність свого звільнення, але й протистояти розкраданню державного майна. Він понад два роки доводить, що підприємство передано в аренду протизаконне, без проведення обов'язково конкурсу, арендар не дотримуєтья взятих зобов'язань, майно підприємства розкрадається. Із цими фактами Царук звертався до прокуратури, ФДМУ, голови парламентського комітету з боротьби з корупцією. Перевірки підтвердили вказані факти, але все завершилось ... доганою голові Рівненського відділеня ФДМУ В.Марчевському. А замість того, аби розірвати угоду аренди, за посередництвом рівненської прокуратури між сторонами уклали мирову угоду, й подовжили договір аренди до 2007 року. Василь Царук стверджує, що це стало можливим через кругову поруку серед рівненських можновладців та високопосадовців Міносвіти. А щодо власного протизаконного звільнення - Царук тривалий час домагався поновлення на роботі через суд. Нарешті 1 липня цього року суддя Рівненського міського суду Тимощук ухвалив поновити на роботі незаконно звільненого Царука й виплатити йому зарплатню за вимушений прогули - за період з 19.11.92 року по 20.05.2005 року, а відповідальність за виконання рішення перекласти з ДП "Потенціал-ЕКО" на Міносвіти.

Це було логічно - адже саме за сприяння Міністерства підприємство було фактично вкрадено, а Царука викинули на вулицю. Тим більше, що пан Царук неодноразово звертався зі своєю бідою до міністерства, їздив у Київ, навіть спромігся зустрітися зі Станіславом Ніколаєнком. Той обіцяв розібратися із ситуацією навколо розкрадання рівненської власності Міносвіти, обіцяв надіслати міністерську комісію. Але так нічого й не зробив. Можливо - просто тому, що не любить „західників".

Василь Царук розповідає: "Я займався цим і за дорученням колективу, і за власною ініціативою, був у Креміня, у Ніколаєнка. Він пообіцяв прислати свого заступника, щоб розібрався у ситуації, але потім ніхто не приїхав. А перед міністерством Ніколаєнко мене „послав" і сказав, що тут бандеровці і злодії."

Отже, і в міністерстві й у підпорядкованому йому ДП "Потенціал-ЕКО" всім було відомо про липневе рішення суду щодо поновлення Царука на роботі. Проте цього ніхто не поспішав робити. Розпочалася тяганина між різними підрозділами Департаменту державної виконавчої служби, в кожному з яких стверджували, що то не їхня робота. Врешті-решт, Рівненський суд вирішив порушити кримінальну справу проти міністра Ніколаєнка, який геть не бажав поновлювати впертого Царука на роботі. Адже у постанові про відкриття виконавчого провадження №193/7 чітко вказано, що „у разі невиконання без поважних причин рішення суду, відповідні посадові особи будуть притягнуті до відповідальності в порядку, визначеному статтею 87 Закону України „Про виконавче провадження". Отже, безпосередня провина міністра Ніколаєнка очевидна: він особисто зустрічався із Царуком, давав обіцянки й геть їх не виконав.

За словами Василя Царука, якби його поновили на роботі, вдалося б з'ясувати, скільки вкрадено майна підприємства і хто це зробив. Але, очевидно, Ніколаєнко не бажає знати правди, навіть під загрозою кримінальної відповідальності.

Іван СТЕПАНОВ
За матеріалами Інтернет-видання «Тема»