Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

НЕВІДОМІ СОЦІАЛІСТИ

Цікаву історію розповів мені один приятель. Під'їжджає він до гольф-клубу на Оболоні (є такий заклад для багатих) і бачить, як соціаліст-товстосум Коля Рудьковский про щось таємниче шепчеться з керуючим нафтогазовим бізнесом Нестора Шуфрича Олегом Семинським, чиє обличчя мені вже було знайоме завдяки виступам на пінчуковському ICTV

До них підійшов ще один «кадр» – цього разу з бізнес-когорти Порошенка – відомого протекціоніста Пінчука і Шуфрича. Усі вони сідають у «Лексус» Рудьковського. Для повного комплекту не вистачало тільки зятя Мороза Давида Сарії, зв'язкового ОЗУ Савлохова. Описана вище картинка, на жаль, ілюструє стан справ у Соцпартії, яка з політичної сили перетворюється у промокальний папір для олігархів.

Вертикально-інтегрована свита

Уявити структуру розподілу сил у Соцпартії України можна, лише взявши за основу піраміду. Вгорі - Олександр Мороз, політичний брэнд, у який все ще охоче вкладають гроші бізнесмени і якому віддають свої голоси виборці. Мороз формальний «чепурун», грошей у руки не бере, але охоче ними користається. Наприклад, любить лікуватися за кордоном. То жовчний міхур у Німеччині прооперує, те в Карлові Вари махне водички попити. Усе це проплачують бізнесмени через найближче оточення.

Стосовно оточення Сан Саныч не змінював смаків уже багато років. Правом збирати гроші на Мороза володіють Вінський, Шибко, Баранівський, Рудьковський і ще дещиця не таких значимих імен. Визнаний скарбник -  Йосип Вінський. Він фактично акумулює у своїх руках усі фінансові потоки партії, харчуючись «крихтами» із загального столу. Оскільки крихт перепадає досить багато, він уже давно змінив стару квартирку на проспекті Радянської України,7 на престижні хороми в центрі. Обзавівся кількома новими машинами. До того ж чергове придбання зазвичай збігається з виборами. Так, на президентських 1999 року Вінський придбав квартиру і подарував її доньці Оксані. Ще в нього є синок Вова, що займався нафтовим і газовим бізнесом, але не зовсім успішно. На певному етапі Вову зрушили з одного дохідного місця люди, близькі до Приватбанку (нині Володимир Вінський працює лише простим програмістом у Брокбізнесбанку).  Тому Йосип Вікентійович дуже не любить Приватбанк і все, що з ним пов'язане. 

Якщо Вінський як визнаний директор ЗАТ «Соціалістична партія України» харчується тим, що приносять, то його колега Баранівський «зшибає», де тільки може, розмахуючи, як прапором, ім'ям Мороза. Бізнес, яким займався Баранівський, за деякими даними, пов'язаний з аграрними і будівельними операціями. Зокрема  будівництво доріг, розробка природного каменю, родовищами якого багата Житомирщина тощо. Злі язики стверджують, що, незважаючи на брак офіційних важелів впливу на чиновників виконавчої влади, Олександр Петрович - людина в області впливова. Йому приписують «протекторат» над різною власністю в місті й області, включаючи шинки, магазини, АЗС, СТО та ін. Його зятьок успішно просувається по службі в Одеській податковій. Синок теж при бізнесі. Усі проблеми  вирішуються через посилання на Мороза.

Наступний фігурант морозівської свити -  Віталій Якович Шибко. Приємний у спілкуванні тип (на відміну від похмурого Вінського і жлобуватого хапуги Баранівського), але хитрий і слизький, як вуж. Квартири і машини оформив на дружину Наталю, скромну вчительку, бізнес на сина Дмитрика, сам фігурує хіба що в скандалах. 

30.03.2005 у Дніпропетровську висадили в повітря його машину. На ній помічник депутата  Олександр  Табацький  мав зустріти шефа в аеропорті. За офіційною версією обох врятувала чиста випадковість – Шибко відклав поїздку до Дніпропетровська, а авто "Міцубісі" залишилося на стоянці. За словами очевидців цієї події, судячи з характеру пошкоджень машини, причиною вибуху став закладений вибуховий пристрій. У результаті інциденту пошкоджено дві машини, ніхто з охоронців стоянки не постраждав.

Невдовзі було здійснено напад на громадську приймальню Шпарка в Дніпропетровську на вул. Писаржевского, 7. У приміщення кинули запальний пристрій. Виникла пожежа, пошкоджено приміщення, меблі, оргтехніка, згоріли деякі документи, але знову ніхто не постраждав. Щасливчики? Не думаю. Обізнане жерело в Дніпропетровській міліції повідомило авторові цих рядків, що обоє інциденти схожі між собою, тобто могли бути самопідпали машини й офісу. Навіщо? По-перше, згаданий адвокат-помічник Табацький на той час був у конфлікті з Миколою Швецем, і йому треба було пропіаритися. По-друге,  Шибко вже давно намагався змістити керівника Дніпропетровської обласної організації СПУ Юрія Алексєєнка, щоб зайняти його місце.

Цікаво, що за рік до цього невідомі злодії «обнесли» небідну квартирку Шибка, коли той був у Парижі. За його версією, грабіжники вкрали стару норкову шубу дружини, його куртку і… якісь важливі  документи. За повідомленням джерела в СПУ, Вінський підозрював Шибка в організуванні «крадіжки», щоб легалізувати зникнення викрадених ним фінансових документів.

Однак жарт жартами, але в Дмитра Шибка (сина) досить-таки серйозні зв'язки в Лівані, де його батько, коли ще був вірним апологетом Павла Лазаренка, у середині 90-х відбував дипломатичну  повинність,  поєднуючи її з посадою референта народного депутата О.Мороза. Саме там соціалісти відкрили свої офшорні рахунки, саме туди переводили гроші, наприклад, від Криворіжсталі (доки її не купили індуси).

«Олігарх» якось писав: «Торік 23 - 25 квітня Сергій Рудьковський зустрівся з керівниками гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», а 29 квітня підписав контракт № 75В-2005 на постачання арматури і катанки на адресу компанії Transalpina Gmb, засновниками якої є Павло Коренбаум та Ігор Стельмах (громадянин України). Уже 20 травня на рахунок компанії Transalpina Gmb надійшли платежі - 8,83 млн євро і 8, 02 млн дол. Відправники платежу компанії РОЧЕСТЕР ХАУЗ ТРЕЙДИНГ ЛТД, що на британських Віргінських островах, та «Інтернешнл Транзит В.A.L» (Бейрут Ліван). Представник в Україні першої компанії Сергій Рудьковский завдяки щасливому випадку не тільки однофамілець і теска по батькові згаданого вище нардепа Коли, але і його сусід – в одній квартирці «юрмляться». Гроші відправлялися з Мультибанку (Рига), відомого, як і інші прибалтійські банки, своєю допомогою нечистим на руку пострадянським напівполітикам-напівбандитам-напівпідприємцям відмивати добуті злочинним шляхом гроші...» .

Ми нагадали цю цитату з давньої публікації, оскільки майже впевнені, що фірма «Інтернешнл Транзит В.A.L» пов'язана зі Шпарками – молодшим і старшим. Інакше, як через колишнього консула  ліванські гроші в обіг соціалістів не потрапляють.

Як видно, схема роботи людей з оточення Мороза з фінансовими потоками Криворіжсталі мала такий вигляд. Голова ФДІ Валентина Семенюк, давня маріонетка братів Рудьковских (ще з тих пір, коли Коля рахувався її помічником-референтом), робить їм контракти з Криворіжсталлю. Хлопці женуть гроші через офшорні фірми і партійну годівницю в Лівані. Припускаю, що вони ділилися з «осиротілим» Пінчуком – у  Рудьковского з людьми Пінчука давно збігаються інтереси. Як втім і в Мороза, якому Пінчук влаштовував зустрічі в Москві з керівництвом «Альфа-груп». І ось тут варто детальніше розповісти про Рудьковского, Мороза, його зятів і деякі схеми.

Гаманець соціалізму

Рудьковский Микола Миколайович. Прописаний у депутатському будинку на вулиці Панельній (Лівобережна),  3, кв, 11… Однак кілька років тому перебрався з дружиною і маленькою донькою до центра, а в тій квартирі нині мешкає його брат Сергій. «Олігарх» писав, як під час роботи в Адміністрації президента Кучми Рудьковський хизувався фіктивним дипломом Віденського університету, тоді як в Австрії жодного разу не був. У нього там міцні зв'язки і частина бізнесу. Бізнес цей полягав у тому, що, обіймаючи посаду заступника голови правління АТ «Укргазпром» (на антинародний режим трудився), Микола заснував разом з австрійцями фірму з постачання нафтовиків Сибіру одягом і продовольством. СП тоді не платило податків, тому він знайшов там партнерів. Можливо, соціалістичні ідеї ніколи не схвилювали б його серце, якби не конфлікт з головою АП Володимиром Литвином, який поставив хрест на Миколинім бізнесі.

Не випадково, виступаючи з трибуни парламенту в жовтні 2005 року, Рудьковский перший і наразі єдиний з депутатів назвав Литвина замовником убивства журналіста Георгія Гонгадзе. Він же фінансує політичного бомжа Олександра Ільяшкевича, який на всіх розпуттях кричить, що Литвин замовив Гію з ревнощів до Олени Притули.

Деякі з давньої нашої публікації фігуранти уже світилися у зв'язку зі справою (точніше - тілом) Гонгадзе. Так, компаньйон Рудьковского  Ігор  Стельмах, який мешкає в Німеччині з 1996 року,  допомагав депутату Сергію Головатому в організуванні міжнародної експертизи решток тіла, знайденого в Таращі. Стельмах  привів секретаря парламентської слідчої комісії зі справи Гонгадзе , який приїхав з Києва, у мюнхенську фірму Genedia, що займається генетичним аналізом. До речі, саме ця лабораторія дала сенсаційний висновок, що представлені зразки не належать Гонгадзе, чим остаточно переплутала карти слідства. Про це писало багато видань. зокрема німецький «Шпігель» у лютому 2001 року.

Та повернімося до грошей. Бізнес Рудьковского з австрійцями не обмежувався валянками для сибіряків - він разом із зятем Мороза Ігорем Самарцевим (чоловіком, якщо не помиляюся, старшої доньки Ірини) тримає бізнес-центр "Vienne House". Керує бізнес-центром ЗАТ «ОСКЕП», засновниками рахуються Ігор  Самарцев і Ярослав Мендусь (нардеп, один з ключових постатей з оточення Мороза, куратор справи Гонгадзе в СПУ).

Фірма «ОСКЕП» - формальне представництво в Україні австрійського концерну «ILBAU». Вона викупила для соціалістів будинок на вулиці Злодійського, де зараз центральний офіс. Оплатила будинок австрійська  фірма Рудьковского через  швейцарський банк «Discount  Bank  and  Trust Company».

Непогані стосунки в Рудьковского і з другим зятем Мороза, нинішнім чоловіком його молодшої доньки Руслани Давидом Сарією. Цікавий тип. Недавно він купив за колосальні гроші для своєї дружини шикарний офіс на Горького – навпроти старого офісу її салону краси «Кіка-стиль». Про «Кіку» знають усі, про це говорив і Олександр Мороз в інтерв'ю «Українській правді». Клієнти цього салону -  відомі в Україні люди, наприклад, донька Володимира Литвина, дружини Червоненка, Хомутинника, Дорошенка. Послуги закладу недешеві: манікюр - 90 грн, стрижка - близько 200, укладання - від 80 до 200 грн, вечірнє укладання - від 180 грн (мінімальна ціна роботи стиліста над такою зачіскою) до 300 (якщо волосся укладатиме креативний майстер).

Мало хто посвячений у подробиці біографії її чоловіка. Сарія, як і його брат-близнюк Елізбар, закінчив 1994 року факультет авіаустаткування Київського вищого військового авіаційного інженерного училища. Та в авіатори не пішов, а виконував доручення одного з кримінальних авторитетів Києва – Савлохова та його братів. Бойовиком не був, але стверджувати, що на ньому немає крові, не ризикну. Крім ТОВ «Кіка-Стиль», він заснував ТОВ «Прайд» (торгівля корейськими автозапчастинами), де його партнерами є Віктор Володимирович Найко-Блідченко, брат Елізбар та якийсь Віталій Алібарцумяк Едуардович, мешканець Сваляви. А також будівельну фірму ТОВ «Укрпромбудпроект». Усі, хто його знає, кажуть, що бізнесмен з Давида ніякий, однак грошей у нього кури не клюють. Звідкіля? У всі щілини, де можна наварити (спирт, бензин, земельні ділянки), невдаху Давида суне Рудьковский. Він же впихнув йомуу фірму свою людину з характерним прізвищем - Мерсов. Добре, що не «Астон-Мартинов» - саме на такій машині Миколу якось упіймали репортери. Машину було оформлено на брата. 

Кучмісти в рядах морозовців

Рудьковский, якому попри його природну тупість не позичати нахабності і спритності у справах,  є  ланкою між Морозом і Пінчуком. Цей зв'язок почався досить давно. Уже не пам'ятаю, в який політичний момент, але Леонідові Кучмі знадобилося зрадництво соціалістів. І  його зять вийшов на друга зятів Мороза – Миколу Рудьковского. У результаті замість якоїсь політичної поступки Рудьковский став партнером по бізнесу Нестора Шуфрича (тобто отримав від Кучми доступ до надр Батьківщини під контролем досвідченого есдека), а також влаштував Морозу через Пінчука низку зустрічей з російською елітою.

Зі шпарами зрозуміло. Про них багато писали після того, як цей бізнес відкрив соратник Миколи по партії безкомпромісний (зовні) Юрій Луценко. Фірма називається «Нафтогазвидобування». Її засновником була мати Шуфрича - Марія. ЗАТ пробурило свердловину понад 6 кілометрів завглибшки на Семиренківському газоконденсатному родовищі, що в Шишацькому районі Полтавської області (губернатором тут не випадково став соціаліст Степан Бульба), і викачувало з неї енергоресурси, м'яко кажучи, не на користь держави. За даними МВС, через незаконну реалізацію підприємством добутого газу державі нанесено збитків на суму 56 млн грн. Так ось директор фірми Шуфрича (з якого й почалася нашо розповідь) – Олег Семинський, 72-й номер у виборчому списку СПУ, член Соцпартії і довірена особа в бізнесі Рудьковского.

Тепер інший бік питання – Пінчук. Він робив Морозові політичні еківоки давно. Може, хтось пам'ятає, як у вересні 2002 року в російському інтернет-виданні Компромат.Ru з'явилася роздруківка телефонної розмови, що відбулася 10 вересня між головним редактором інтернет-видання "Українська правда" Оленою Притулою і колишнім директором української служби "Радіо "Воля" Романом Купчинським. Притула не заперечила справжність роздруківки.

З опублікованої роздруківки розмови випливає, що до зникнення й убивства Георгія Гонгадзе причетні український політик та ізмайлівське злочинне угруповання (Росія). Зокрема зазначається, що Олександр Мороз у серпні 2002 року приїжджав у Москву, де через свою коханку зустрівся з керівництвом "Альфа-груп" (Авен та Фрідман), у якої шукав політичної підтримки і допомоги в справі Гонгадзе. За цю допомогу компанія могла б одержати різні приватизаційні проекти в енергетиці, в Україні, якщо він стане президентом. Тим часом потрібно було зробити так, щоб у замовленні вбивства журналіста обвинуватили Президента Леоніда Кучму. Насправді ж про те, що Кучму потрібно в чомусь звинуватити, не йшлося. Люди Пінчука возили Мороза до його старших ділових партнерів (зв'язок Пінчука з «Альфою» не є секретом і виявляється, скажімо, через «Київстар») у Москву і демонстрували як альтернативу Ющенку. Однак, придивившись, російські мільярдери відмовилися робити ставку на Мороза. 

Торік, теж у вересні, про зв'язок Мороза і Пінчука привселюдно оголосив Петро Симоненко.  Найголовніший комуніст України на прес-конференції розповів черкаським журналістам, що обновлена Комуністична партія, яка підтримала кандидатуру Мороза, — це проект Пінчука. Ставка на Сан Санича була боязкою спробою Пінчука відтягти неминучий кінець свого привілейованого життя. До речі, під час виборів канал ICTV регулярно демонстрував Мороза поряд з Януковичем.  А шеф МВС Луценко так жодного разу й не викликав нікого з оточення Пінчука, як і його самого, на допит. Нарешті, разом з Порошенком він зі шкури ліз, щоб приватизаторша Семенюк, якою керував Рудьковський, не дала продати Криворіжсталі і залишила Пінчуку НЗФ. Однак марно. Мороз старіє. Його свита втрачає авторитет. Незабаром їм нічого не залишиться як дограти партійні гроші в гольф...

Юрій ЗАЛЕВСЬКИЙ
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com