ЗЕМЛЯ — ЖИВА

Про те, що земля — жива сутність, писав ще 6 тисяч років тому великий Гермес Трисмегіст в «Смарагдовій скрижалі», що, на щастя, дійшла до нас: «З найвіддаленіших висот неба сходить безперервно всесвітній Дух, невичерпне джерело світла і вогню, який, пройшовши усі сфери небесні і виявившись таким, що поступово конденсується, постійно притікає до Землі.

Це — вдихання. Така сама дія центру вогню земного Сонця. Від Землі піднімається постійно еманація, прагнуча очистити її від нечистот, що скупчилися. Це — видихання».

 Довгий час цей запис сприймався як поетичний міф. І лише кілька років тому поданий древнім вченим опис знайшов експериментальне підтвердження. Наша Земля дійсно отримує не лише сонячне світло, але і цілющі потоки космічної енергії Всесвіту, які впливають на життя самої Землі і усіх її мешканців. Саме їх мають на увазі сучасні учені, кажучи про торсіонні хвилі.

Як же виглядає енергетичне поле Землі? Де розташовані основні центри енергообміну між Космосом і Землею?

Ще древній філософ Платон, посилаючись на уявлення своїх попередників, писав, що Земля схожа на шкіряний м’яч, зшитий з 12 правильних п’ятикутників і 20 рівносторонніх трикутників. Вузли з’єднань цих геометричних фігур є енергетичними центрами, або чакрами, Землі (по аналогії з чакрами людини).

 Переглядаючи земний глобус, оператори біолокації дійсно виявили цю систему чакр. Виявилось, що частина з них приймає космічну енергію (світлі чакри), а інша частина — віддає земну енергію (темні чакри).

У західній півкулі налічили сім світлих чакр, а в східній півкулі їх виявилося в чотири рази більше. Зате і темних чакр в східній півкулі в два рази більше, ніж в західній. Усі великі цивілізації розвивалися саме в області цих енергетичних чакр.

Головна енергетична вісь проходить через Північний або Південний полюси. У Північний полюс закачується енергія з Космосу, а через Південний — виділяється «відпрацьована» енергія Землі. Оператор зафіксував, як в Північний полюс Землі входить потужним потоком світловий з блакитнуватим відтінком вихор. Нахил вихору постійно змінюється і захоплює область від полюса до 80 градусів північної широти. На Південному полюсі картина інша. Там бачиться щось на зразок червоної лампочки, з якої виходить каламутно-білий, іноді з коричневим відтінком потік, схожий на перевернену чарку із загнутими всередину краями.

Ця глобальна енергетична мережа працює постійно, підтримуючи космоземне поле. Але енергетичний каркас Землі включає ще і складне переплетення дрібніших енергетичних сіток. Найвідоміші з них сітка Хартмана, що має меридіональний напрям, і діагональна сітка Каррі, з розмірами осередків 2 х 2,5 і 5 х 6 м відповідно. Ширина межі між осередками складає 60-80 см. Важливою особливістю цих енергетичних сіток є їх бінарність, тобто чергування світлих і темних осередків, що приймають і віддають енергію космоземного поля. Ці осередки існують постійно, але межі між ними помітно змінюються залежно від часу доби і різних космічних явищ. В результаті відбувається розширення або стискування осередків сітки. Саме це явище і назвали диханням Землі.

 Для дихання Землі характерні ритмічність і глибина, як і для дихання тваринного. Багаторічні роботи операторів біолокації дозволяють стверджувати, що ритм дихання Землі залежить від часу доби, сезону року і географічної широти. У середніх широтах літнім днем він складає 30-40 хвилин, в екваторіальних широтах протягом усього року зберігається майже постійне і рідкісніше дихання (130 хвилин на один акт дихання). Вночі дихання практично припиняється, тобто межі осередків залишаються без зміни.

 Перше глибоке і тривале зітхання Земля робить на сході Сонця, жадібно поглинаючи світлу космічну енергію. Це проявляється в розсовуванні меж світлих осередків і стискуванні темних. Потім слідує не менш потужний видих: площа темних осередків збільшується за рахунок стискування світлих. Після цього встановлюється ритмічне дихання, і аж до передзахідної години Земля і усі її мешканці сповна отримують благодатну енергію Космосу і Сонця. Вночі цей потік помітно слабшає, і усе завмирає до наступного ранку.

 Сезонні зміни характеризуються послабленням інтенсивності першого зітхання і менш потужним денним потоком енергії в осінньо-зимовий період в середніх широтах. У екваторіальних широтах, як показали виміри у В’єтнамі, таких сезонних змін немає, величина космоземного поля постійна впродовж року.

 Отже, Земля дихає, як жива істота, поглинаючи енергію Космосу і викидаючи надлишкову внутрішню енергію.

 Один цей факт гідний здивування. Але дослідники такого унікального явища отримали ще цікавіші результати. Виявляється, дихання Землі абсолютно ясно реагує на події, що відбуваються в навколоземному космічному просторі. Наприклад, поява на небі комети Хейла-Боппа в березні 1997 року скоротила період дихання із звичайних 30-40 до однієї хвилини. Земля почала дихати, «як загнаний кінь», і це тривало аж до лютого 1998 року. Не лише Земля, але і люди відчули ці зміни: різко загострилися хронічні хвороби, збільшилося число викликів «швидкої допомоги» тощо.

 Не менш вражаючими були результати вимірів дихання Землі під час космічного експерименту в Підмосков’я. Для визначення вітрового режиму у верхніх шарах атмосфери з супутника проводилися періодичні викиди хмар забарвленого газу. Одночасно оператори біолокації заміряли частоту дихання Землі. І що ж вони побачили? На кожен викид Земля відповідала збоєм ритму: вона «чхала» при появі штучної хмари!

Земля — жива сутність, гранично енергонасичена і високоорганізована система, що займає в космічній ієрархії багато вищий, ніж людина, рівень.

 Про це ж свідчать унікальні дослідження, виконані 11 серпня 1999 року, в день знаменитого сонячного затемнення!

 Ще Мішель Нострадамус у своїх «Центуріях» згадував це сонячне затемнення: «Рік 1999, сьомий місяць! З неба прийде великий цар Жаху»!

Земля оточена магнітосферою, яка захищає усе живе на планеті від космічного іонізуючого випромінювання. Учені постійно контролюють стан магнітосфери, але 11 серпня 1999 року вони особливо ретельно спостерігали за нею.

За результатами вимірів учені дійшли висновку: «У той момент, коли місяць перекривав Сонце, Земля переживала сильне збудження, параметри її електромагнітного поля різко змінилися. Наша планета як би виплеснула в Космос усю накопичену енергію. Потім її потенціал пішов на спад і в якийсь момент дорівнював нулю. Потім Земля почала повільно виходити із стану клінічної смерті; електромагнітне «серце» запрацювало знову, але його параметри були вже іншими: вектор поля змінив свою спрямованість, тобто наша планета відродилася в іншій якості».

-------------

Не втратити зв'язок з землею допоможе використання природніх матеріалів, найкращим з яких є деревина. Для оздоблення використовуйте євровагонку, купити вагонку оптом можна у виробника