БРОНЬОВАНИЙ ЗВІР

В німецькій пресі з посиланнями на заяви представників оборонної промисловості країни якийсь час курсували дивовижні повідомлення про співпрацю з Польщею у військовій сфері. Сьогодні відомо, що це були не порожні розмови, західну зброю поляки вже отримали, хоча у них своєї нікуди дівати.

Наші читачі погодяться, що 106 найсучасніших танків «Леопард» німецького виробництва є потужнім броньованим кулаком, дуже великим не тільки для польської бригади, але і для сил швидкого реагування.    

Польща взяла в лізинг 110 танків «Леопард 2А4» для озброєння своєї бригади, що входить до складу сил швидкого реагування НАТО. У свою чергу, польська бригада при участі в операціях потрапляє в підпорядкування німецькій 7-й бронетанковій дивізії! Сьогодні ця польська бригада має на озброєнні танки ПТ-91  польського виробництва. Танком ПТ-91 «Твердий» є трохи модернізований радянський танк Т-72М, який будувався в Польщі за ліцензією.

Польщі передані 106 танків «Леопард 2А4» із залишковим ресурсом 75 відсотків, мостоукладальник «Бобер», бойову машину для розмінування місцевості «Кайлер» («Дикий кабан«), рятувальний танк «Буйвол», командирський і зв’язковий танки, плюс радіорелейну станцію на шасі того ж «Леопарда». Повідомлялося, що все це багатство Польща може взяти в лізинг на 10 років за 125 мільйонів доларів або ж купити за 110 мільйонів з виплатою протягом 10 років.

У сузір’ї наймогутніших танків сучасності одне з почесних місць займає німецький «Леопард». Ще з тридцятих років в німецькій армії існує традиція називати танки іменами хижих звірів. В 1932 році з’явилася «Рись» або Т-1. Під час Другої Світової війни на фронтах почала гарчати нова «звірина» — «Тигр» та «Пантера». Відповідно, в Радянській Армії з’явився і «Звіробій», самохідна артилерійська установка з величезною гарматою калібру 152 мм.

Проектування нового німецького танка почалося в кінці 1950-х років. В цей час світ вже був розділений на два табори — країни НАТО та Варшавського пакту. Американські і західноєвропейські танки поступалися практично у всьому радянським бойовим машинам. Ні для кого не було секретом, що танк призначений для наступу на схід. Добре був відомий стан доріг і, особливо, мостів в країнах Східної Європи. Командування німецької армії зажадало, щоб вага нового танка не перевищувала 36 тонн, тобто, він повторював би наш Т-34. З цією вагою танк міг пройти по 70 відсотках мостів на схід від кордонів Німеччини.

Перший «Леопард-1» був побудований в 1963 році фірмами Краусс і Маффей. У проектуванні шасі брала участь знаменита фірма Порше. Вага порожнього танка склала 38,7 тонни. Бойова вага не вкладалася в рамки вимог, бо споряджений до бою «Леопард 1» важив 40 тонн. Максимальна товщина броні складала 70 міліметрів. У деяких місцях броня була відверто слабкою — всього 10 міліметрів. Як бачимо, німці і після війни не змогли перевершити харківських проектувальників танків. Танк мав 10-циліндровий багатопаливний двигун потужністю 830 к.с. і по шосе міг розвивати швидкість 65 км/г. Дальність ходу із запасом палива 955 літрів складала 600 кілометрів.

«Леопард-1» озброєний гарматою калібру 105 міліметрів з боєзапасом 60 снарядів та кулеметом калібру 7,62 мм. Другий кулемет встановлений на башті і призначався для боротьби з авіацією.

Довжина танка з гарматою вперед 9,543 метра. «Леопард 1» широкий і приземистий. Ширина 3,25 метра, висота 2,613 метра. Його силует можна легко сплутати з силуетами радянських танків. Екіпаж «Леопарда-1» складається з 4 чоловік: механік-водій, командир, навідник і заряджаючий, який одночасно виконує і функції радиста.

Серійне виробництво «Леопарда-1» було почато в 1965 році. Окрім армії ФРН танк був куплений Австралією, Бельгією, Канадою, Грецією, Італією, Нідерландами і Норвегією. Всього було побудовано понад 6000 танків у варіантах від А1 до А5. 

Незабаром стало ясно, що «Леопард 1» не зможе ефективно вести боротьбу ні з новими радянськими танками, ні з радянськими протитанковими ракетами і гарматами. Союзники ФРН та США почали проектувати «основний бойовий танк сімдесятих років» спільно. Проект отримав назву MBT/KPz-70. У військових Німеччини та США були достатньо суперечливі уявлення про танки. Американці завжди віддавали перевагу важкому танку, а німці добре засвоїли уроки минулої війни і вважали, що танк не повинен бути дуже важким і неповоротким. Третувати навички вправлятися з стрілецькою зброєю можна скачати кс 1.6 безкоштовно на сайті на встановити на свій компьютер цю гру.

В результаті в 1969 і 1970 роках виникли два дослідні танки ЕТ 01 і ЕТ 02, які мали один і той же десятилітровий двигун МВ 872. У той час танк називався «Позолочений Леопард» через його дороговизну. Іноді новий танк називали «Кайлер», тобто, дикий кабан за клиновидну форму башти. Відповідальною за побудову танка, так званим системним інтегратором, була мюнхенська фірма Краусс-Маффей. Прототип нового варіанту був дуже схожий на теперішній «Леопард 1 А4». Башта була скошена з боків в двох площинах.

Незабаром з’явився прототип «Леопарда-2» з могутнішим 12-циліндровим двигуном МВ-873 НО-500. Разом з генератором потужністю 20 кіловат, редуктором, повітряним фільтром та радіатором двигун можна було замінити протягом 15 хвилин. Особливо багато працювали над баштою і гарматою нового танка. Було побудовано 17 різних башт, з яких десять мали гладкоствольну гармату калібру 105 мм, а сім — гармату калібру 120 мм. Обидві гармати сконструювала і побудувала фірма «Рейнметалл».

Війна «Йом Кіппур» між Ізраїлем і арабськими країнами в 1973 році показала, що бронезахист танків має важливіше значення, ніж їх мобільність на полі бою. Було ухвалено рішення побудувати «Леопард-2» з бойовою вагою 60 тонн. «Надмірна» вага дозволяла використовувати багатошарову броню на башті і підсилити броню корпусу. Танк вийшов вдалим і американці виступили з пропозицією про модифікацію «Леопарда-2» з метою виконання також і американських вимог і обмежень. В 1976 році виник так званий «аскетичний варіант — AV» німецького танка, побудованого по загальних американо-німецьких вимогах. Була застосована нова броня корпусу і башти, а також спрощена система управління вогнем. 

Американці посилено працювали над прототипом свого важкого танка ХМ-1, якому судилося стати знаменитим «Абрамсом», могутнім танком сучасності. На Сході стояли величезні танкові армії, протистояти яким могли тільки бойові вертольоти і авіація, практично безпорадні в погану погоду і при протидії величезного числа винищувачів та зенітних військ.

Німецькі прототипи в серпні 1976 року прибули в США на випробувальний полігон «Абердін». Сумісні абсолютно секретні випробування прототипів ХМ-1 і «Леопарда 2 AV» тривали до грудня 1976 року.  Було зроблено сумісний висновок, що обидва типи танків рівно­цінні по вогневій потужності і мобільності на полі бою, але по броньовому захисту американський ХМ-1 кращий. В результаті для американської Армії був вибраний ХМ-1, і фірми США почали його будувати.

У вересні 1977 року міністерство оборони Ні­меч­чини прийняло рішення про побудову 1800 «Леопардів-2». Будували їх фірми Краусс-Маффей, МАН,  Вегман. Система управління вогнем була американською, але її робила по кооперації німецька фірма «Крупп Атлас Електронік». Була вибрана гладкоствольна гармата калібру 120 міліметрів фірми Рейнметалл.

В 1979 році почалося серійне виробництво «Леопарда-2». Західні військові фа­хівці вважали його найкращим танком сучасності, в якому вдало поєднувалися всі три основні показники танкового проекту — мобіль­ність, вогнева потужність і броньовий захист. Доти нікому (на Заході) не вдавалося так вдало сумістити все в одному танку. Британський «Чіфтейн» мав досить-таки хорошу гармату і могутнє бронювання, але був важким і неповоротким. Французький АМХ-30 мав хорошу мобільність, могутню гармату, але слабке бронювання. Про радянські танки в 1979 році міркувати було не прийнято, та і знали про них журналісти зовсім мало. Інформація, здобута шпигунами, була «не для преси». Стала б вона надбанням гласності, то піднявся б дуже великий шум, оскільки Захід як і раніше залишався «голеньким» перед радянськими танковими арміями.

Перші серійні «Леопарди-2» почали поступати в учбові частини і заклади Бундесверу. 

«Леопард-2» компактним не назвеш. Його довжина з гарматою вперед складає 9,668 метра. Ширина корпусу 3,7 метра. Висота 2,48 метра до верхньої точки башти. Завдяки малій висоті він може рухатися по схилу з кутом бічного нахилу 30 градусів. Дорожній просвіт спереду складає 55 сантиметрів і 49 сантиметрів ззаду.

Танк має бойову вагу 55,15 тонни. 120-міліметрова гармата стабілізована в двох площинах. Вона має основний боєзапас 27 снарядів в башті плюс 15 снарядів в спеціальному відсіку в корпусі. Обидва снарядні відсіки мають спеціальні кришки, що вилітають в разі попадання ворожого снаряда у відсік і вибуху боєзапасу. Завдяки цьому танк з пробитою бронею залишається частково боєздатним. 

На «Леопарді-2» є два кулемети калібру 7,62 міліметра. Танком керує екіпаж з 4 чоловік.  Для аварійного покидання танка  передбачений люк під сидінням механіка-водія. Командир танка і навідник розташовуються в правій частині башти. В розпорядженні командира шість перископів, що забезпечують круговий огляд.

Само собою зрозуміло, що «Леопард-2» обладнаний всіма найсучаснішими системами для ефективного ведення бою за різних навколишніх умов. На відміну від американського «Абрамса» на «Леопардах» не використовуються бронебійні снаряди з сердечником із збідненого урану, що викликає радіоактивне зараження місцевості. Замість урану німці застосовують сердечники з карбіду вольфраму.

На «Леопардові-2» встановлюється чудовий німецький 12-циліндровий дизель фірми «Моторен Турбінен Уніон» потужністю 1500 кінських сил, які він запросто розвиває при відносно невеликих обертах. Одну тонну ваги «Леопарда-2» тягнуть вперед 27 кінських сил. Робочий об’єм двигуна 47,6 літра. На танк встановлюються вісім акумуляторів ємкістю 125 ампер-годин, а електрична система працює при напрузі 24 вольти.

Могутній дизель здатний на шосе розігнати танк до швидкості 72 км/г . В мирний час «Леопард-2» не бігає вище 50 км/г. Це обмеження накладене для збільшення ресурсу. Німці добре засвоїли правило — «наступати — бігти, відступати — бігти». Тому максимальна швидкість при русі заднім ходом теж чимала і складає 31 км/г. Все це вимагає палива. При русі по шосе «Леопард-2» витрачає 300 літрів дизельного палива на 100 кілометрів шляху. На пересіченій місцевості витрата палива різко збільшується — 500 літрів. Швидкість руху по пересіченій місцевості не вище 40 км/г. Всього в баках «Леопарда-2» поміщається 1160 літрів палива і його дальність ходу не перевищує 550 кілометрів.

На «Леопардові-2» встановлена автоматична система пожежогасіння, що спрацьовує миттєво при появі у відсіку диму або вогню. Вогнегасна суміш «Галон» зберігається в чотирьох 9-кілограмових балонах.  Додатковий балон меншої місткості встановлюється поряд з гарматою.

«Леопард-2» може долати вбрід водні перешкоди завглибшки до 1,2 метра без якої-небудь підготовки. При проведенні спеціальної підготовки танк здатний долати вбрід водну перешкоду глибиною 2,25 метра. При застосуванні спеціального устаткування «Леопард-2» здатний долати водні перешкоди по дну, занурюючись на 4 метри.

До 1982 року була побудована перша партія «Леопардів-2» в кількості 380 штук. З березня 1982 року по листопад 1983 року було побудовано ще 450 танків. Вони мали значно модифіковане устаткування і танки цієї серії отримали позначення «Леопард-2 А1». З грудня 1983 по листопад 1984 року було побудовано 300 танків, в які також вводилися всілякі удосконалення і вони отримали назву «Леопард 2 А2». Протягом наступного року було побудовано ще 300 «Леопардів 2 А3», які вже мали цифрове обчислювальне устаткування. З грудня 1985 по березень 1987 року було побудовано 370 танків варіанту А4. Вони відрізнялися покращеним устаткуванням і бронюванням. Рівень броньового захисту досяг еквівалента 1000 міліметрів при використанні високоенергетичних боєприпасів. У варіанті А4 будувалася решта всіх «Леопардів-2». Останній з них був поставлений у війська 19 березня 1992 року і із цього приводу в Мюнхені відбулася урочиста церемонія передачі танка гірському батальйону. Всього було випущено 2125 танків «Леопард-2 А4».

Танк вийшов могутній. Але на Сході були ще могутніші потенційні супротивники Т-64, Т-72 і Т-80 з прекрасною гладкоствольною гарматою калібру 125 мм, яка до того ж могла стріляти ще і керованими протитанковими ракетами. Неспроста виник сумісний французько-німецький проект створення нового танка. Але співпраця двох європейських танкобудівних фірм виявилася справою немислимою і проект припинив своє існування в листопаді 1982 року.

В березні 1983 року почалися роботи за проектом «Леопард-3», які велися аж до 1996 року. Новий танк повинен був мати тричленний екіпаж. Заряджаючий повинен був бути замінений автоматичним пристроєм. Треба відзначити, що подібний автомат на наших танках був вже давно, а німці тут відстали.  

Після розпаду Радянського Союзу напруженість робіт над «Леопардом-3» спала. Проводилися випробувальні програми по удосконаленню систем і компонентів танка. В 1991 році Швейцарія, Нідерланди і Німеччина провели спільні роботи по поліпшенню броньового захисту і удосконаленню систем «Леопарда-2», який отримав позначення А5. Перший танк цього варіанту був направлений в танкове училище 30 листопада 1995 року. Однією з найважливіших змін стала заміна електрогідравлічної системи управління положенням гармати на повністю електричну. Це підвищило надій­ність танка в цілому. Гідравлічна рідина на борту завжди є джерелом неприємностей. Стінки внутрішнього простору танка отримали м’яке облицювання для захисту екіпажа від осколків броні та снарядів, що відколюються при попаданні. «Леопард 2 А5» отримав засоби для боротьби з бойовими вертольотами і глобальну систему визначення положення на місцевості за даними з супутників Землі.

«Леопард 2 А6» отримав гладкоствольну гармату L/55 з довжиною ствола 55 калібрів замість 44 у колишніх варіантів. Гармата калібру 120 міліметрів з подовженим стволом могла стріляти боєприпасами нового типу. Вона вистрілює снаряд із швидкістю 1800 м/с. При попаданні такого снаряда в танк з будь-яким бронюванням відбувається руйнування його конструкції. Цього показалося мало і був створений «Леопард-2» з гарматою-монстром калібру 140 мм. Втім, гармата такого ж калібру була створена і в Україні. А ось наш «Звіробій» мав гармату ще більшого калібру 152 мм. Головне — попасти в ціль, а для гармати з важким стволом це зробити важче.

«Леопард 2» постачався в багато країн світу. При цьому кожен замовник виставляв свої вимоги, тому танки мають відмінності і навіть різні назви. В Швейцарії «Леопард-2»  втратив свою грізну назву і почав називатися просто «Панцер-87». В Швеції «Леопард 2» називається «Стрідвагн 121» або «Стрідвагн 122». В Данії за танком зберегли його грізну назву. «Леопард 2» служить також в Австрії, Голландії, Іспанії. Туреччина розглядала «Леопард 2» в якості першого кандидата на переозброєння своєї армії і побудови в країні 1000 танків найсучаснішого варіанту, а недавно вирішила створити свій танк «Алтай».

В зарубіжних країнах на «Леопард-2» встановлюються  гармати різних модифікацій. Їх можливості дещо відрізняються як по максимальній прицільній дальності, так і по товщині пробивання броньової плити.  Наприклад, американська модифікація німецької гармати має максимальну прицільну дальність 3500 метрів вдень і здатна з відстані 2000 метрів пробити броньову плиту завтовшки 520 міліметрів.

На базі «Леопарда-2» побудований танк-евакуатор «Буйвол» вагою 54 тонни, здатний також проводити роботи по зварці і різанню металів. Екіпаж «Буйвола» має можливість замінити силову установку пошкодженого танка протягом 25 хвилин або за лічені хвилини зняти башту і замінити її на нову.    

Роботи по подальшому удосконаленню «Леопарда-2» не припиняються. Швед­ський варіант танка важитиме 62 тонни. На всі танки буде встановлений новий лазерний дальномір і система захисту очей від лазерного випромінювання супротивника. Фірма Краусс-Маффей-Вегманн розробила експортний варіант «Леопард-2 А6-екс». Він має систему кондиціонування повітря і дизельну допоміжну силову установку для автономної роботи систем танка в засідці.

Після деякого часу на «Леопард 2» встановлюватиметься нова силова установка «Евро-Пауерпак» на базі багатопаливного дизельного двигуна потужністю 2038 кінських сил, обладнаного системою безпосереднього вприскування палива. Дивом є те, що українські танкобудівники ще і сьогодні в змозі на рівних конкурувати з могутніми західними фірмами на конкурсі в Туреччині і навіть в змозі потіснити багатьох з них.  

   Володимир РЕПАЛО