СКАЖЕНІ ДІТИ

Останнім часом психологам все частіше доводиться стикатися із спотвореною поведінкою дошкільнят: з одного боку — надзвичайна скутість і недорозвинення мови, а з іншої — висока агресивність і якась дика демонстративність.

Така дитина соромиться відповісти на просте запитання, але, при цьому, не боїться робити непристойні жести дорослим. Одним словом, поводиться неадекватно.

Вже в четири-п’ять років такі діти обожнюють бойовики і відмовляються дивитися прості душевні мультики і казки.

Такі діти психічно нормальні і ростуть в забезпечених сім’ях, де у них є усе: і іграшки, і розвиваючі ігри, і книжки, їх водять в різні дитячі студії і навіть запрошують педагогів додому.

Є, правда, один нюанс: практично усі вони з раннього віку захоплені комп’ютерними іграми і телевізором.

Можливо, малюки стали жертвою якогось соціального експерименту? А якщо так, то якого?  Активно впливаючи на уяву дитини, вони прищеплюють йому нові установки і моделі поведінки.

Давайте окремо розглянемо кожне з вищезгаданих поведінкових відхилень. Почнемо з агресії.

Згадаємо «Покемонів». До чого зводиться основна дія в цьому мультсеріалі? Дивні істоти під загальною назвою  «кишенькові чудовиська». Ці істоти один одного прагнуть знищити.

Що переживає дитина, дивлячись такий мульт­фільм?  Відповідно до законів сприйняття художнього твору, вона ідентифікує себе з його героями.

А, ідентифікуючи себе з істотою, яка успішно знищує інших істот, дитина поступово засвоює агресивні моделі поведінки, яка винагороджується почуттям переможної урочистості.

У її психіці виробляється своєрідна «канавка» агресивності — накатана колія, по якій звично рухаються почуття дитини.  Далі дитина захоплюється комп’ютерними іграми, де також треба вигравати за рахунок ліквідації суперників. Тож канавка агресивності поглиблюється. Скоро людство побачить результат таємничого експерименту: комп’ютерні дітки вже залишають середню школу...