Україна веде свою гру

Міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Бойко обговорив з європейським комісаром по енергетиці Гюнтером Еттінгером можливість спільного використання з європейським країнами українських підземних сховищ газу і можливість постачань газу з країн Європи в Україну.

Експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук пише: «Міністр Бойко всього лише просив у комісара ЄС Гюнтера Еттінгера підтримки в питанні виділення засобів для ремонту ГТС. Йдеться про багатостраждальний кредит розміром 308 млн. дол. Головним аргументом Міненерго виступив ухвалений в першому читанні законопроект про внесення змін до Закону України «Про трубопровідний транспорт», який полегшує реформування «Нафтогазу України», чого і домагається ЄС. Обіцяні ж переговори Бойка і Еттінгера про використання Європою підземних сховищ і постачання газу в Україну з ЄС виявилися фікцією.

І усі колишні завірення українських чиновників — від заступника глави правління «Нафтогазу України» Вадима Чупруна до прем’єр-міністра Миколи Азарова, — що Україна використовуватиме свої ПХГ для зберігання газу європейських компаній є не більше, ніж напівправдою. Навіть озвучені наміри працювати з німецькою компанією RWE торкаються газової співпраці виключно у рамках трикутника «Україна-ЄС-Росія». Німеччина погоджує свої дії з Росією.

Те ж саме торкається нещодавно озвученого наміру купувати газ на «спотових» ринках ЄС. Звернення «Нафтогазу України» до компаній Австрії, Угорщини, Болгарії, Польщі, Румунії, Словаччини і Чехії з пропозицією продати Україні трохи газу зазнали фіаско. І мрія глави «Нафтогазу»  Бакуліна скупити на ринках Євросоюзу 10 млрд. куб. м газу так і не збудеться.

При цьому не варто забувати про дві істотні перешкоди, які стоять на шляху реалізації ідеї спільного використання з європейськими країнами українських ПХГ і постачань газу з країн ЄС в Україну.

Для того, щоб зберігати свій газ в ПХГ України європейським компаніям треба купувати російський газ на кордоні Україна-Росія. А у такому разі треба підписувати окремий контракт з усіма компаніями, наприклад, з тією ж німецькою RWE, на транзит газу територією України. Поки ж російський газ для європейських компаній продається на кордоні УКРАЇНА-ЄС.

Другою перешкодою є катастрофічно і глумливо низька ціна на закачування, зберігання і відбір природного газу — до 5 євро за 1000 куб. м. Тоді як в країнах ЄС рівень цін на послуги підземних сховищ коливається в межах 30-70 євро за закачування, зберігання і відбір 1000 куб. м газу.

Відповідно, до початку реалізації проектів по зберіганню газу в ПХГ слід підвищити вартість послуг ПХГ України. Економічно обгрунтована ціна може скласти 15-20 євро за 1000 куб. м.

При цьому не можна сказати, що ЄС і європейські енергокомпанії не цікавляться можливістю використання ПХГ України. Ним це навіть дуже цікаво! Але усі суб’єкти ЄС висувають Україні умову, що питання підземних сховищ треба обговорювати у форматі Україна-ЄС-Росія. І, до речі, в європейських компаній можливий газовий консорціум викликає інтерес, в першу чергу, можливістю отримати долю в українських ПХГ.

Тому подібні заяви Міненерго — це продовження загальної політики по чиненню тиску на Росію в газових переговорах. На такому фоні оптимістичні заяви Януковича про те, що в травні Україна і Росія нарешті домовляться, викликають сумніви.

Для того, щоб досягти конкретного результату в газових переговорах — і по зміні ціни російського газу, і використання ПХГ європейськими компаніями, і закупівлі газу на спотовому ринку ЄС, — українським енергетичним чиновникам слід відмовитися від порочної практики імітації прогресу в переговорах як з Росією, так і з ЄС. В першу чергу ЄС чекає від України не спекуляцій, а конкретних дії із зближення українського і європейського законодавства. А за цим послідує і зговірливіша позиція Росії в переговорах».