Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЛИЦАР НА ВСІ ЧАСИ

Грузія — батьківщина Руставелі — країна древньої і багатої культури. В середні віки свого найвищого розвитку в політичному, економічному, соціальному і культурному відношеннях вона досягла в ХІІ столітті — в період правління Давида Будівельника, Георгія ІІІ і особливо цариці Тамар. Грузія того часу — сильна централізована феодальна держава, яка відігравала значну роль в історії народів Близького Сходу.

Не пізніше початку ХІІ століття зародилася і швидко розквітла світська художня література. Руставелі — вершина розвитку грузинської культури, його геніальна поема «Вепхіст каосані» — «Лицар в барсовій шкірі» — публікувалася в перекладах К.Бальмонта, М.Заболоцького, П.Петренка, М.Бажана та інших європейських авторів.  Поема «Лицар в барсовій шкірі» присвячена цариці Тамар.

 Тамар з озерами чорних, як агат, очей, була для Руставелі істинною натхненницею його поезії, навіюючи йому прекрасні образи Ністан і Тінатин: «...оспівую я ту, яку оспівував…, її ім’я тайно називаю, я далі і величаю її».

В пролозі автор двічі говорить про себе: «Сів я, Руставелі, збожеволівший від любові, взявся за подібну справу». Слово «Руставелі» (архаїчна форма — Руствелі) означає уродженця або володаря Руставі. Двох осіб — Руставі із Месхетії і Руставі херетського або тбіліського — пов’язують з іменем автора поеми. Залишається і досі суперечливим питання уродженцем чи володарем якого Руставі був автор «Лицаря...». Ім’я Руставелі — Шота. Воно засвідчується як аутентичними літературними намітниками, так і настінним розписом грузинського монастиря Св. Хреста в Єрусалимі, де досі є портрет, чудовий в художньому відношенні і де читається його ім’я. В інших письмових документах того ж монастиря, Руставелі названо державним казначеєм. На портреті Руставелі зображений мудрим старцем в багатому одязі світського вельможі, як і належало високому сановнику (візиру), цариці Тамар.

В Грузії розповсюджені легенди, а серед монастирської общини Св. Хреста — перекази про постриг Руставелі під кінець свого життя в монахи, про смерть і поховання його в Єрусалимській монастирській обителі.

Напади, яким піддавався Руставелі, як автор поеми, про що свідчать порівняно більш пізні джерела, гоніння, вірогідно, були обумовлені тою новою історико-ідеологічною ситуацією, яка склалася в Грузії в часи монгольського завоювання.

Поетичну творчість Руставелі порівнюють з богатирським ристалищем; бойовою зброєю поету служать освічений розум, витончений смак, висока поетична техніка і глибоке сприйняття. І горе тому поету, якому ця зброя відмовить. Такий художник ніколи не зможе благополучно фінішувати в творчому поєдинку. Поет — лицар слова. Для того, хто ним стати не може, поезія не покликання. 

Руставелі говорить про три види любові. Перша — це божественна любов, «що відноситься до вищого роду», «вона сувора, небесна, що дає здіймання у височінь», і її важко «зображати, висловити ясною (зрозумілою) мовою». Другий вид — любов земна, яка «стикається з плоттю». Поет підкреслює, що другий вид любові є «наслідуванням першої, вищої (божественної)».

Сюжет поеми «Лицар в барсовій шкірі» — складний, цікавий і захоплюючий. Престарілий цар Аравії Ростеван, не маючи сина-спадкоємця, віддає престол своїй єдиній доньці, красивій і мудрій Тинатин, яка кохає славного лицаря-полководця Автандилу. Одного разу під час полювання Ростеван і Автандил зустріли чужоземного лицаря в барсовій шкірі, заглибленого у глибоку скорботу. Всі спроби заговорити з ним були марними, до того ж він безслідно зник. Засмученого царя охопив смуток, і Тінатін доручає своєму коханому, що б там не було знайти загадкового чужоземця. Автандил береться виконати доручення своєї повелительки. Після довгих і важких мандрів він знаходить цього лицаря, якого звали Таріел. Лицар розповідає Автандилу свою печальну історію: він потомок царственого роду, царедворець і візир самодержця Індії Фарсадана, переповнений муками любові до сонцеликої царівни Нестан-Дареджан. Цар Фарсадан вирішив віддати її заміж за хорезмійського царевича і назвати його спадкоємцем престолу, хоча по праву спадкоємцем вважався Таріел. Ністан підговорила свого коханого вбити суперника і захопити владу. Царівну звинувачують в злочинній любові до заколотника і суворо карають: після жорстоких побоїв вивозять за межі Індії. Таріел кидається на пошуки коханої, але марно. Автандил братається з Таріелом, обнадіює його і вони разом відправляються на пошук Нестан. Насамкінець стає відомо, що вона заточена в неприступній фортеці. Таріел, Автандил при допомозі третього побратима Фридона, оволодівають фортецею і звільняють Нестан.

«Лицар в барсовій шкірі» — незрівнянний чарівний гімн любові, бо саме любов має бути основою шлюбу і сім’ї.  Грузія вважалася уділом Богородиці, а спрямування Грузії в християнство приписують жінці — святій Ніно. На думку К. Больмонта, поета Руставелі — «краща поема любові, яка коли-небудь була створена в Європі».  Адже недаремно в Грузії кажуть: «Немає кращої їжі, ніж м’ясо, ліпшого напою, ніж вино і більшої радості, як жінка».

Цікаво також, що дружба героїв Руставелі носить специфічно грузинську форму — форму побратимства, яка існувала в країні з доісторичних часів і до нинішніх днів, особливо у кавказьких горців. Такий звичай побратимства був характерний і для запорозьких козаків.

Поет засуджує феодальні чвари і сепаратистські наміри васальних царьків, стоїть за повну централізацію влади, в певній мірі обмежену радою мудрих державних мужів. На думку поета, життя облагороджується прагненням до добра, бажанням носити добре ім’я: «Всіх користолюбців багатіший, хто здобуває слави данину». Той, хто здібний витримати і перебороти випробування матиме плоди перемоги: «Не покуштувавши горя, щастя не зазнає людина». До купецької гільдії поет відноситься відверто зневажливо: «Гляньте, як купчина п’яний, спритний, швидкий, і хват, і лестун».

Автор «Лицаря» не може приховати свою християнську релігійну орієнтацію.

Бог в поемі Руставелі характеризується як абсолютна довершеність, «абсолютне благо», як «єдиносущий єдиний», «позачасовий у часі» — Творець всього сущого.

Для розуміння релігійно-філософського мислення Руставелі, важливе значення має 1478-а строфа поеми:

Цю приховану справу відкриває мудрий Діоніс

Бог являє добро, не народжує зло.

Він миттєво скорочує зло, вічно відновлює добро.

Поет не протиставляє божественне — людському, небесне — земному, а примиряє їх, світ він уявляє взаємопов’язаним і ціліс­ним.

Основний пафос поеми — ідея твердості в негодах і завоювання щастя у боротьбі, випробуваннях.

У Руставелі перемога осмислюється як торжество добра над злом: астральні образи змії і місяця виступають в поемі як ключові образи, символи.  

В заголовку ж поеми — «Лицар в барсовій шкірі» — не важко побачити осмислений метафоричний образ — символ пантери (барса), переростаючий в образ Нестан.

Протягом багатьох віків поема Руставелі була і залишається улюбленою книгою не тільки грузинського, але і багатьох народів світу. Вона перекладена багатьма мовами. Оптимізм поеми підіймав бойовий дух грузинів в роки лихоліть, що йшли слідом за руставелівською епохою.

Це ще раз доводить, на що здібний геній маленького свободолюбивого грузинського народу, коли він забезпечував собі уривками мирний, але вільний розвиток своїх творчих сил, свідками чого ми є і нині.

На завершення хочеться зауважити, що поема Руставелі з її гуманістичним світоглядом, що світиться життєлюбством, стала невід’ємним надбанням культурної спадщини не тільки грузинського, українського народів, але і світової спільноти. У нас поема перекладена українською мовою М. Бажаном.

Україна завжди підтримувала дружні стосунки з Грузією у всі часи. Під час Другої світової війни друг мого батька Теймураз Карумідзе з Тбілісі — грузин, врятував йому життя. Один з віршів Шота Руставелі був добре відомий бійцям, за короткий проміжок часу, обійшовши всі фронтові газети: «Краще смерть, але смерть зі славою, ніж безславних днів ганьба».

Одна з центральних вулиць столиці України м. Києва носить ім’я славного лицаря грузинської поезії — Шота Руставелі.

 Василь Слободяник

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com