Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Бібліотека Бібікова

Автор, так впевнено декларуючи симпатії родини Бібікових до українського народу, за статусом представленого на суд читачів твору, зобов’язаний вичерпно відповісти за заявлені слова. Тож спробуємо відповісти…

Мова йтиме про доволі маловідомий факт, а саме передачу родиною Бібікових за заповітом Дмитра Гавриловича його особистої бібліотеки в дарунок українській просвіті, а саме Київському університету святого Володимира. Все що ми знаємо про губернатора із більшовицької апологетики, так це про його “хижацько-експлуататорське” походження.

Хто в даному разі справжній хижак, ми спробуємо розібратись у поданому нижче матеріалі.

А спочатку подамо коротеньку історичну довідку.

Менша донька покійного - Зоя Дмитрівна, виконуючи заповіт батька, передала практично всю його бібліотеку Київському університету імені святого Володимира. Тривалі перемовини з приводу способів передачі, а особливо транспортування фонду, затяглися на довгих сім років.

Для доставки бібліотеки до Києва був споряджений обоз із 143 возів та 2 карет - для управляючого та бібліотекаря. Дарунок складав загальну вагу 2345 пудів (37520 кг) і його везли на 123 підводах, серед яких були 4 упряжки з Києва, відряджені університетом для супроводу, а 20 возів обозу були завантажені фуражем та провіантом.

Обоз був поділений на три колони і в день завантаження самостійно відправлявся в дорогу. Шлях довжиною у 1402 версти був подоланий обозом за 4 тижні і перша колона з бібліотекою прибула до Києва 14-го, друга - 15-го, а третя - 16-го серпня 1878 року.

На зворотну дорогу російським візникам міська казна виділила грошима 771 карбованець - по 5 крб. і 25 коп. за упряжку, а також закупила 978 пудів фуражного вівса - по 7 пудів на пару коней. З названої суми грошей свою винагороду отримали управляючий обозом - 24 та бібліотекар - 17 карбованців. З українськими візниками розрахувався університет.

Для розміщення такого знатного дарунку, університет втратив ще один навчальний рік на підготовку відповідного приміщення. І лише в наступному учбовому році - з вересня 1879-го по червень 1880-го, було зроблено детальний опис та інвентаризацію отриманого зібрання. Подарований бібліотечний фонд складав 13922 томи.

Невтішна доля спіткала дарунок родини Бібікових українській просвіті, бо за трохи більше ніж сотню літ, він “розтанув” майже навпіл.

Протягом 1880-1917 років з нього зникли 361 примірник, а в буремні 1917-24 роки ще 612 томів.

У 1924-25 навчальному році університетом було проведено ретельну інвентаризацію фонду, після якої до червня 1941 року знову зникло 312 томів із найцінніших видань.

За період війни пропало 225 примірників і при першій повоєнній інвентаризації у грудні 1947 року, додатково було “списано” ще 36 та 9 томів не повернуто і чомусь з найцінніших видань.

До наступної інвентаризації у листопаді-грудні 1957 року, з фондів “випаровується” 186 і не повернено ще 8 примірників.

З січня 1958 року видача літератури читачам “на руки” припиняється, але до наступної інвентаризації 1989 року загадково зникає 1400 томів. В ході згаданої інвентаризації 1989-го, яка тривала з серпня по листопад місяць, бібліотечний фонд додатково недолічився ще 921 примірника.

Явище полтергейсту із загадковим зникненням раритетних видань бібліотеки Бібікова набуває колосальних масштабів при перевезенні фондів установи до нового приміщення на Московській площі у Києві. Тоді по дорозі “просто випали та випарувались” ще 1160 примірників.

Не встигла наукова бібліотека освоїти нові приміщення, як в засобах інформації широко розтрубили “про значні підтоплення архівів”. В ході цих “підтоплень” та в подальшому - до 2010 року включно, в приватних колекціях навіки потонули 1579 раритетних томів, 17 з яких було “списано” в кінці вказаного року.

І, нарешті, січень 2011 року. Із фондів дарунку родини Бібікових “санкціоновано” зникає ще 7 раритетних видань…

Таким чином, бібліотека Бібікова станом на січень 2011 року складає 7223 томи. Загальний індекс раритетності літературного фонду впав зі 100% у 1880 році до 50,8% у 2011-му. Це означає, що зібрання втратило свою історичну цінність.

Тож коли Національна наукова бібліотека ім. Вернадського на своєму офіційному сайті заявляє про значно вищий рівень збереженості літературного зібрання Бібікова, то це правда, тільки правда щонайменше п’ятирічної давності.

Якщо ж проаналізувати втрати зібрання за ступенем раритетності зниклих видань, то картина вимальовується ще невтішніша, аніж проста арифметика із частками втрат до збереженого.

Ступінь раритетності зниклих 361 видання за період з 1880 по 1917 рік становить 91%. Цей же показник зниклих 612 примірників за 1917-24 роки становить 78%, що свідчить про значну вірогідність випадкових втрат фонду.

312 томів, що зникли в проміжок часу між 1925 та 1941 роками, мали показник раритетності 98% - це абсолютні раритети!..

Можна певно стверджувати, що в період з 1941 по 1947 роки мало місце цільове крадійство, бо ступінь раритетності зниклих за війну 225 томів становить 97%. Більше того, додатково списані у 1947 році як “прішедшіє в нєгодность” 36 томів, мали досліджуваний показник у 98%, що також вказує на цільове крадійство з метою наживи.

В період 1947-57 років, зниклі 186 видань, вочевидь, було винесено із доступних читачам фондів, бо їх раритетність була значно нижчою і складала 78%, а показник 8 неповернених до фондів томів читачами становив 93%.

Можна також абсолютно певно стверджувати, що починаючи з 1958 року, масове розтавання літературного фонду Бібікова є справою рук окремих працівників бібліотеки, адже починаючи з вказаного року, літературу читачам видавали для ознайомлення виключно в читальному залі і під заставу документів. З урахуванням того, що зниклі з 1958 по 1989 роки 1400 томів мали ступінь раритетності у 91%, без вагань це явище можна легко називати крадійством з метою наживи.

Інвентаризація 1989 року, яка безслідно проковтнула 921 примірник зібрання зі ступенем раритетності у 80%, також належить віднести у категорію масового крадійства. Важко повірити, що опис літератури робили суто випадкові люди чи тимчасові співробітники взагалі.

Подорож фонду до Московської площі призвела до втрати ще 1160 видань із загальним ступенем раритетності у 72%, що вказує на недбалість та нехлюйство тодішньої адміністрації публічної установи при організації транспортування, а також на букіністичний несмак виконавців перевезень і крадіїв за сумісництвом.

Проте, починаючи з 1992-го і до 2010-го року включно, шахраї від чорної букіністики значно підняли свій професійний рівень, потягнувши за вказаний період з фондів 1562 томи із загальним рівнем раритетності вже у 84%, а додатково списані 2010 року 17 видань мали ще вищий показник - 94%.

Досконалість та вдосконалення не мають меж! І вже у січні 2011 року назавжди зникли 7 томів із ступенем раритетності в 98%.

Для всіх бажаючих поживитись, повідомляємо: “Все вже вкрадено до вас!”

Отже, втрати фонду частково випадковими можна вважати у період з 1917 по 1924 роки та при передислокації архівів за новим місцем зберігання на початку 1990-х років.

Починаючи з 1958 року, літературний дарунок Бібікова системно та систематично розкрадався виключно співробітниками наукової бібліотеки. Зазначимо, що описані загадковості стосуються тільки літературного фонду Бібікова. Про загальні масштаби втрат національних надбань важко навіть скласти уяву.

Коли цей матеріал був практично написаний, на початку лютого 2011 року у виданні “Газета по-киевски” з’явилось коротеньке повідомлення. Мовляв, працівники Національної наукової бібліотеки ім. Вернадського б’ють на сполох у зв’язку з появою на ринку чорної букіністики Західної Європи виключних раритетних видань, які за всіма ознаками належать українській публічній установі.

Виникає два запитання. По-перше, чи не пізно спохватилися? А по-друге, що більш вірогідно, “на злодієві шапка горить” і в хід запущена суто одеська уловка - “Дєржітє вора!”.

Геннадій Кужільний
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com