ПОТРІБНА ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ОСВІТИ

Про стан і перспективи розвитку екологічних наук та освіти — розмова з начальником відділу природничих наук Вищої атестаційної комісії (ВАК) України, доктором технічних наук, професором, заслуженим діячем науки і техніки України Олегом Машковим.

- ОлежеАльбертовичу, якурольвідіграєВАКУкраїниурозбудовісучасноїгалузінауки, зокремаекологічної, науково-освітньоїсферивцілому?

- Перш за все, ВАК України — це система атестації, що здійснюється на рівнях аспірантури, докторантури і, власне, захисту дисертаційних праць. Без перебільшення можу зазначити, що діяльність такого державного наукового органу, безперечно, має вплив і на якість визначення тематичного спрямування (тобто теми) тієї чи іншої дисертації, що затверджується спеціалізованою вченою радою, яка діє під керівництвом ВАК (створюється у вищих навчальних закладах ІІІ — ІV рівнів акредитації, науково-дослідних установах та інших організаціях, що здійснюють фундаментальні та прикладні наукові дослідження), і яка справді могла б мати науково-практичне застосування в суспільно — економічному, науковому житті країни, а отже і сприяла б формуванню різних наукових шкіл.

- А що означає словосполучення «формування наукових шкіл«? Здається, в Україні вони вже працюють...

- Мається на увазі ось що. Якщо, приміром, тема дисертаційної роботи не відповідає потребам і духу сучасності, то, скажіть будь-ласка, яка користь державі, науці, суспільству від такої праці? Тому офіційно приймається рішення щодо позбавлення права захисту такої дисертації, а її науковому керівникові забороняється керівна діяльність. За виняткових обставин можна навіть припинити діяльність спеціалізованої вченої ради.

 — І що спонукає до вжиття таких жорстких заходів?

- Ну, скажімо, одна — дві непрохідні дисертаційні праці істотно не вплинуть на авторитет, приміром, вищої школи і спеціалізованої вченої ради. Але якщо такі явища стають систематичними, а в окремих випадках й зі скаргами здобувачів наукових ступенів, то, безумовно, ВАК України і реагує відповідним чином, наголошую, на демократичних засадах, тобто береться до уваги колективна думка.

 — До речі, а скільки, приміром, за минулий рік, було захищено дисертацій з екологічної тематики?

- За всіма науковими напрямками у 2010 році в Україні захищено 7 тис. кандидатських і 700 докторських праць. І лише один відсоток із загальної кількості припадає на екологічні науки...

- Сьогодні у світі, з огляду на цьогорічні техногенні катастрофи і природні катаклізми, антропогенні навантаження, з’явилася цілком обґрунтована стурбованість станом навколишнього природного середовища планети Земля, тому гучнішими стають голоси громадських екологічних організацій, набувають особливого значення екологічні науки...

- Щодо екології нашого довкілля досить часто можна почути декларативні заклики на кшталт «поліпшити», «зберегти» тощо. А що далі? З одного боку, люди справедливо обурюються занедбаним станом природного середовища, а з іншого — сама ж людина і є носієм — забруднювачем. Ну, як приклад, скільки недопалків валяється на міських тротуарах, біля офісів установ та організацій?! Хоча, і приймаються владними структурами заборонні циркуляри. А які ліси — легені в Україні?! Вони забруднені так, що сумно і соромно на це споглядати. На сьогодні  статистики закрилено звітують про зростання в країні ВВП, пожвавлення в економічному житті країни. А проте, які екологічні збитки, якої шкоди завдано довкіллю — така інформація приховується.

У нашій державі закони, на жаль, не виконуються. А окремих, жорсткіших, просто бракує. Тому й з’являються на її терені такі фігуранти як Лозинський, приймаються безвідповідальні рішення і дії, вживаються заходи, що спричинюють негативні екологічні наслідки. Таких прикладів можна назвати безліч. Пригадаймо хоча б мор риби у Київському морі. Отже, бракує і контролюючих органів.

- Але ж уряд затвердив Національний план дій «З охорони навколишнього природного середовища на 2011 — 2015 роки», розробленого в рамках Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року». Є орган державного управління  — в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, екологічні науки представляє Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління...

- Так, законодавча база унормована, тож екологічна обстановка в Україні, можливо, поліпшуватиметься. Будемо сподіватися, що так воно й буде. Проте не варто забувати, що екологічна ситуація в країні відображає, певною мірою, й психологію людини, її ставлення до природи. Далі. Сьогодні екологізація освіти, фундаментальні наукові дослідження в галузі екології набувають особливого значення. Необхідно активніше формувати наукову думку, всебічно популяризувати екологічні науки. Назріла необхідність здійснювати відповідні навчання в середовищі посадовців, котрі можуть впливати на розв’язання тих чи інших екологічних завдань. Приміром, у Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління, очолюваній відомим вченим, членом -кореспондентом НААНУ, ректором Олександром Бондарем, навчальний процес, на мій погляд, налагоджено належним чином. На сьогодні там сформувався досить потужний інтелектуальний потенціал науковців, освітян, котрий здатний належно розв’язувати екологічні проблеми на освітньому і науковому рівнях.

- Дякую за інтерв’ю й успіхів Вам у науковій діяльності.

Розмову вів
Василь Сікачина