Медицина Ольвіополітів

«До однієї долі стовченого кореня кардамону додати долю лакриці, половину долі цедри і дві долі вичавки олійного листа. Ретельно перемішати і проварити у виноградному осаді. Готове питво пересипати згори амфорною пліснявою з торішнього вина. Давати хворому два оксибафи перед сном протягом трьох днів. На лоб прикладати шматок матерії, вимоченої в теплому оцті і  відкрити двері для свіжого вітру». (Клавдій Гален. «Про призначення частин людського тіла»). Цьому рецепту майже дві тисячі років. Його винайшов чудовий доктор Клавдій Гален, що жив в епоху розквіту Римської імперії. У 164 році нашої ери імператор Марк Аврелій наказав лікареві прибути в Рим, щоб вилікувати свою 8-річну племінницю Корнелію Друзилу від лихоманки.

Гален у той час був штатним лікарем школи гладіаторів міста Пергама. 12 років він лікував колоті і різані рани, анатомував загиблих на арені бійців. Ця лікарська практика заклала основи сучасної практичної хірургії, дозволила йому описати функції усіх людських м’язів і опублікувати більше 400 трактатів з фармакології внутрішніх хвороб.

Стовчений корінь кардамону, лакриця, виноградний осад і амфорна пліснява — древній аналог сучасного цитрамона. Замість ацетилсаліцилової кислоти була амфорна пліснява, фенацетин замінила лакриця, лимонну кислоту — цедра, а функцію кофеїну виконували вичавка олійного листа і виноградний смус (молодий винний камінь).

 Клавдій Гален вилікував імператорську племінницю і почав практикувати в Римі. П’ятдесят років лікарської діяльності зробили лікаря популярним серед городян. Після смерті лікаря римський Сенат розпорядився випустити срібну монету з профілем геніального доктора.

Через сто п’ятдесят років збірна когорта воїнів I Італійського, V Македонського і ХI Клавдієвого легіонів розташується гарнізоном в Ольвії. Легіонери принесуть з собою ефективну медицину стародавнього світу і від­криють в Північному причорномор’ї перший військовий госпіталь — валетудинарій.

 

Лікування античне

і варварське

Ольвія — найвіддаленіша територія, що утворилася в результаті грецької колонізації. Теплолюбні вихідці з Милета ніколи не забиралися так далеко на північ. Тут колоністи страждали від холоду і незвичної їжі. Вони часто хворіли і помирали. Передова антична медицина «не працювала» в новому кліматі. Перша хвиля греків-поселенців, на думку археологів, загинула вже через 5 — 10 років після прибуття в Північне Причорномор’я. Статистика архаїчних некрополів ольвійскої периферії фіксує безліч дитячих і під­літкових поховань. Ольвіополіти дорого платили за свою нову батьківщину.

Йшов час, налагоджувалися контакти з місцевим населенням, переймався древній медичний досвід автохтонних племен. З’явилася нова фармакологія незвичних рослин, виникли способи лікування невідомих захворювань. Поступово симбіоз античного і варварського способів лікування затвердився на усій території Ольвійської держави.

Якою була медицина цього прикордонного краю? Які хвороби мучили грецьких колоністів? Від яких недуг страждали місцеві племена? Як здійснювалася лікарська допомога в давнину і де набиралися досвіду перші доктори?

Запитань забагато. Відповідь на них може дати палеопатологія — наука, що виникла на стику декількох дисциплін: антропології, палеоботаніки, археології, палеозоології та ін.

 

Людина є те,

що вона їсть

Зустріч варварської і античної цивілізацій на землях майбутньої ольвійської периферії супроводжувалася глобальним «харчовим стресом». Греки прибули в суворий край з теплого узбережжя Малої Азії, де сталі рослинні культури віками формували продовольчий ланцюжок людини. Білкова структура м’яса тварин, вуглеводи фруктів і злакових рослин відрізнялися на молекулярному рівні від флори і фауни Північного причорномор’я.

Місцеве населення мало свої традиції і не збиралося   міняти їх на догоду прибульцям. Греки купували у навколишніх племен «інше» зерно, «інші» м’ясо, жири і молоко, а аборигени поступово втягувалися в олійне харчування колоністів, стали цінувати грецькі виноградні вина.

На генетичному рівні почався конфлікт ферментів. Ольвіополіти пили вино і були щасливими, скіфи, навпаки, швидко ставали алкоголіками. У «Історії» Геродота рефреном звучить приказка: «П’яний, як скіф». Грецьке вино стало катастрофою для кочівників. Через те, що у крові скотарів був відсутній фермент «алкоголь дегидрогіназа», який відповідає за розпад етанолу в організмі людини і абстиненцію (звикання) до алкоголю. Пияцтво скіфів відбилося в керамічній архітектурі цих племен. Якщо греки ліниво тягнули вино з камфарів з чарковою ніжкою (їх було зручно ставити на стіл), то грубі кочівники пили нерозбавлений оцет із скифосів, який можна поставити на рівну поверхню тільки догори дном, повністю випорожнивши посудину!

Харчовий конфлікт цивілізацій породив вибух дитячої смертності і вкоротив життя людини. Новітні дослідження палеопатологів говорять про те, що середня тривалість життя ольвіополітів — чоловіків складала всього 30 років, а жінок — 28. До приходу греків в Північне причорномор’я цей показник у місцевих племен був 33 і 30 років відповідно.

Повна адаптація до нової їжі у населення сталася тільки в епоху еллінізму (кінець IV — почало I ст. до н.е.). Через триста років спільного буття нащадки еллінів і варварів, що взаємоасимілювалися, дійшли згоди у єдиному меню страв і напоїв. Але стали хворіти вже іншими хворобами.

 

Недуги старі і нові

 Сучасна палеопатологія має в розпорядженні обмежений набір засобів для визначення номенклатури древніх захворювань. Фа­хівці можуть діагностувати тільки ті хвороби, які залишили сліди на кісткових останках людини.

У 2000 році археологічна експедиція Миколаївського обласного краєзнавчого музею провела масштабні розкопки античного некрополя на південно-західній околиці села Кателино Очаківського району. Було розкрито більше 300 поховань сільської округи Ольвійської держави. Стала топонімія древнього кладовища мала свої дитячий, військовий і жіночий сектори. Окремо були поховані багаті землевласники, окремо — бідні общинники.

Перед археологами відкрилася медична карта античного сільського некрополя. Приблизно у 20% кістяків в дитячих похованнях простежувалися рахітичні відхилення від норми, майже у усіх спостерігалося стоншування кісток через нестачу кальцію в продуктах. У половині жіночих поховань була явна патологія лордозного (у бік спини) викривлення хребта — наслідок непосильної фізичної роботи.

Кісткові останки в могилах військового сектора зберігали сліди колотих і рубаних ран. На черепі одного чоловічого кістяка археологи налічили 5 (!) слідів втиснутих переломів, що зажили, — свідчення майстерної роботи древніх хірургів.

Палеопатологи справедливо відмічають в старогрецьких полісах малу кількість хронічних захворювань. Імунна система людини в нових кліматичних умовах не могла довгий час протистояти різного роду запальним процесам. Бронхіти і простуди в результаті переохолодження організму протікали швидко і майже завжди закінчувалися летальним результатом. Уповільнене хронічне нездужання могли собі дозволити тільки представники заможної еліти, яким був доступний кваліфікований лікарський догляд. Для бідних общинників і рабів тривала хвороба означала вірну смерть.

У міському некрополі Ольвії практично немає кістяків з явно вираженими слідами карієсу зубів. Це захворювання відзначається тільки в похованнях сільської периферії грецького полісу. У 1994 році при розкопках античного некрополя «Дідова хата» виявлено поховання 10-річного хлопчика, у якого був повний рот карієсних зубів.

У середовищі колоністів елліністичного часу поширювався пародонтоз. Сліди цієї хвороби зустрічаються майже в кожному шостому похованні ольвійців.

Медична наука нерівномірно розвивалася в безмірному просторі грецької ойкумени. На території держав Афінського морського союзу існували десятки лікарських центрів з багатими традиціями. Найбільш відомими були Родос, киренська, кротонська, книд­ська і косська школи. Найтитулованіша медична академія, з якої вийшов знаменитий Гіппократ, розташовувалася на острові Кіс.

Гіппократ був мандруючим доктором. Він, звичайно ж, не був «батьком медицини», яка вже існувала та розвивалася до нього декілька тисяч років. Проте такі наукові трактати, як «Прогностика», «Про повітря, води, місцевості», «Про переломи», «Про рани голови» і «Про вправлення суглобів», зробили його знаменитим на всі часи.

Передова медицина подорожувала з грецькими колоністами всім античним світом. У III столітті до нашої ери вона прийшла і до Ольвії.

Пінцет, скальпель, катетер

Медична практика в Ольвийському полісі — сакральне ремесло. Культ Асклепія був одним з найпопулярніших серед городян.

Згідно з міфологією, Асклепій був народжений через кесаревий розтин, який вперше застосував його батько Аполлон, що витягнув новонароджене немовля з черева вмираючої матері Короніди — доньки вогняного титану Флегія. Мистецтву лікування Асклепій навчався у мудрого кентавра Хірона, якому Аполлон доручив виховання сина. Незабаром учень перевершив свого учителя і навчився не лише зцілювати хворих, але і повертати до життя померлих, що викликало гнів бога підземного світу і царства мертвих Аіда.

 Медичне обслуговування в Ольвії було поставлене на державну основу. У зборах ольвійських архонтів лікар був присутній в обов’язковому порядку.

Саме тут археологи виявили найбільшу колекцію древніх медичних інструментів, яка сьогодні зберігається в Київському історичному музеї. Всього 52 предмети. Бронзові вушні зонди, срібні катетери і пінцети, оригінальні інструменти для витягування наконечників стріл і припалювачі ран, трепануюче зубило і навіть розширювачі судин.

Ольвійські хірурги робили ампутації кінцівок, видаляли камені з сечового міхура, у разі можливої смерті породіллі робили кесаревий розтин і рятували немовля, лікували переломи і вивихи, вирізали апендикс і трепанували череп.

 Взимку 2000 року жителі села Парутіно, доведені до відчаю убогістю і нестатками, вийшли з лопатами на територію Ольвийського некрополя. Вони за два місяці розграбували дві сотні античних поховань. Міське кладовище в давнину охоронялося і тому майже усі поховання супроводжувалися похоронним інвентарем. Парутинці врятували своїх дітей від голоду, але  повністю знищили історію грецького полісу класичного періоду.

 На місце катастрофи прибули археологи обласної інспекції по охороні пам’ятників історії і культури. Розритий некрополь представляв сумне видовище. Розкриті могили, уламки керамічного посуду і розкидані кістяки древніх жителів цієї місцини. У одному з грабіжницьких відвалів виявили череп дорослого чоловіка. У лівій лобовій долі був просвердлений акуратний отвір діаметром 3,5 сантиметри, що був закритий латунною пластиною. Древній хірург узяв римський статер, розплющив монету на ковадлі і закрив діру в черепі пацієнта! Краї пластини встигли закальцинуватися товстим шаром, а це означає, що операція пройшла вдало і людина жила ще деякий час.

 Ольвийська медицина «померла» разом з містом. Античне лікування перервало свій поступальний розвиток в темному середньовіччя. Церква заборонить анатомувати трупи і хірургія надовго перетвориться на побічну спеціалізацію цирульників, ковалів і банників...