Дорога в пекло

В 1970-ті роки команда радянських дослідників проводила бурові роботи на Кольському півострові, внаслідок чого була вирита найглибша свердловина у світі. Масштабний проект замислювався з науково-дослідними цілями, проте несподівано привів мало не до істерії по всьому світу.

Нині картина залишків грандіозного експерименту викликала нервове дрижання і холодить душу: посеред просторів Кольського півостровав 150 км на північ від Мурманська і нині здій­мається кинута бурова вишка. Навкруги тісняться бараки для співробітників, приміщення з лабораторіями. Товстий шар пилу покрив усі до останнього сліди перебування тут людей, які поспіхом покинули ці місця.

24 травня 1970 року, коли СРСР і США наввипередки освоювали космос, в Радянському Союзі на кордоні з Фінляндією і Норвегією стартував проект по бурінню надглибокої свердловини на місці залягання геологічного Балтійського щи­та. За декілька десятиліть Кольська надглибока свердловина «заковтнула» міль­йони, дозволивши ученим зробити декілька досить серйозних наукових від­крит­тів. Проте найгучніша знахідка на глибині понад 10 км перетворила науково-дослідний проект на захід з глибоко релігійною основою, в якому припущення, правда і брехня змішалися воєдино, породивши сенсаційні повідомлення в усіх світових ЗМІ.

Незабаром після початку буріння Кольська надглибока стала радянським зразково-показовим проектом, вже через декілька років СГ- 3 побила рекорд в 9583 м, що раніше належали свердловині Берта-Роджерса в Оклахомі. Але радянському керівництву цього було недостатньо — учені повинні були досягти глибини в 15 км.

По дорозі до надр землі учені робили несподівані відкриття: так, їм вдалося передбачити землетруси на підставі незвичайних звуків зі свердловини. На глибині 3 тис. метрів в шарах літосфери була виявлена субстанція, практично ідентична матеріалу з поверхні місяця. Через 6 тис. метрів було виявлено золото. Проте учених все більше турбував той факт, що чим глибше вони проникали, тим вище ставали температури, що утрудняли хід робіт. На відміну від попередніх розрахунків, температура складала не 100 градусів за Цельсієм, а 180.

Приблизно в цей же час поповзли чутки про те, що на глибині 14 км бур несподівано заходив з одного боку в інший — ознака того, що він попав в гігантську порожнину. Температури в зоні проходження зашкалювали за тисячу градусів, а після того, як в шахту був опущений термостійкий мікрофон для запису звуку руху плит літосфери, бурильники почули звуки, що налякали всіх. Спочатку вони прийняли їх за звуки несправно працюючої техніки, але потім, після того, як устаткування було відрегульоване, їх гірші підозри підтвердилися. Звуки нагадували крики і стогони тисяч мучеників, які, як би горіли в підземній Геєні.

Звідки точно ця легенда бере свої витоки, невідомо досі. Уперше на англійському вона була озвучена в 1989 році в ефірі американської телекомпанії Trinity Broad­casting Network, яка узяла історію з репортажу фін­ської газети. Кольську надглибоку свердловину стали називати «дорогою в пекло». Розповіді зляканих бурильників надрукували фінські і шведські газети — вони стверджували, що «росіяни випустили демона з пекла». Роботи по бурінню були припинені — їх пояснили недостатнім фінансуванням. За вказівкою згори бурову вишку слід було звалити — але грошей не вистачило і на це.

Der Spiegel