Ризики виникнення раку

Онкологічна наука й охорона здоров`я з однієї сторони і суспільні немедичні структури з іншої сторони ведуть завзяту боротьбу за зниження захворюваності на рак. Але ведуть її по-різному. Засоби інформації, що підігріваються грошима фармацевтичних компаній щодня пропонують нам засоби особистої профілактики у вигляді вітамінів, мікроелементів, антиоксидантів, радіопротекторів і інших подібних мір. Однак варто розумно відноситися до такої пропаганди і з`ясувати, що і наскільки впливає на ризик виникнення рака.

Існують причини, що дійсно збільшують ризик виникнення злоякісних пухлинних захворювань:

1. Установленими вважаються факти наростання частоти рака із старінням організму. Пік захворюваності припадає на вікову групу 70-79 років. Відзначено, що, починаючи з 30-35 до 60-65 років, спостерігається зростання показників захворюваності в кожній наступній віковій групі в 1,5-2 рази, у порівнянні з попередньою.

2. Індивідуальні особливості окремих людей. Це особливості обмінних процесів і імунної системи, наявність у людини спадкових і набутих захворювань, порушень гормональної регуляції та ін., що сприяють виникненню рака. Більшість із них пов`язані з вродженими індивідуальними особливостями організму кожної окремої людини і необхідність вживання профілактичних заходів виникає тільки після їхнього виявлення.

3. Шкідливі звички, пов`язані з попаданням в організм канцерогенних речовин. На перше місце тут, звичайно ж, ставлять куріння. Значення також надають і особливостям харчування з вживанням копчених, гострих і смажених продуктів, алкоголю. Але роль при цьому канцерогенних речовин залишається суперечливою. Зв`язок шкідливих звичок із раком здебільшого не прямий, а через їхню подразнюючу дію на слизові і передракові захворювання, причиною яких ці шкідливі звички є. Наприклад, куріння, як правило, є причиною хронічного бронхіту; порушення в харчуванні — причиною гастритів і виразкової хвороби. Боротьба з курінням, обмеження кількості копчених, смажених і гострих страв у харчуванні веде до зниження навантаження на органи, зниженню ризику виникнення передракових захворювань, а отже і злоякісних пухлин.

4. Зовнішні фактори, із якими люди змушені контактувати. Це канцерогенні речовини й джерела радіоактивного випромінювання, застосовувані на виробництві і сприяючі збільшенню ризику розвитку злоякісних пухлин у працівників цих виробництв у випадку тривалого безпосереднього контакту. В цю групу можна також віднести підвищений ризик захворювання деякими формами онкозахворювань у ліквідаторів Чорнобильської катастрофи і ризик розвитку раку щитовидної залози в дітей, що знаходилися в той період на забрудненій території. Але значення цих факторів не настільки велике, як це може здатися, про що ми докладніше зупинимося нижче.

5. В особливу групу можна віднести особливості клімату і національні традиції у побуті й харчуванні, що існують в різних місцях земної кулі й в різних народів. Ці особливості обумовлюють наявність деяких відмінностей у рівні захворюваності різними формами рака в різних країнах.

Профілактика, спрямована на попередження виникнення захворювань, називається первинною профілактикою.

Наскільки ж істотні ці фактори і наскільки можна знизити їхній вплив?

Оскільки встановленими вважаються факти наростання частоти рака із старінням організму, всі заходи щодо профілактики старіння є і заходами профілактики рака.

Із збільшенням кількості людей літнього віку, зниженням смертності від інших захворювань, неминуче буде рости захворюваність на рак і смертність від нього. Ця захворюваність знаходиться в прямій залежності від віку. У 60 років ризик занедужати на рак більш ніж у 10 разів вищий, ніж у 40 років. І це незалежно від зовнішніх «канцерогенних» факторів, що хоч і існують, але мають незрівнянно меншу вагу, ніж ця, «спонтанна» захворюваність, пов`язана з природним зносом і поломками організму на клітинному рівні.

Не можна назвати одні продукти харчування канцерогенними (такими, що сприяють виникненню рака), а інші, навпаки, такими, що запобігають його розвитку. В цьому питанні і серед вчених багато нез`ясованого.

Вплив зовнішніх канцерогенних факторів може мати значення тільки при наявності двох умов: при масивності впливу канцерогенного фактора і його тривалості. І для того, щоб цей вплив став помітним, ця масивність і тривалість повинні в сотні разів перевищувати прийняті припустимі норми. Це ми бачимо на прикладі ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Вчені медичного радіологічного наукового центру РАМН підрахували, що серед них ризик захворювання на рак зростає на 5% у порівнянні іншим населенням і на 23% — ризик захворювання лейкозами. На відміну від ліквідаторів аварії, у населення, що перебувало в той період у зоні найбільшого радіоактивного забруднення, ризик зростає усього на 2 — 5% відповідно. Ризик же, пов`язаний зі стандартними медичними рентгенологічними дослідженнями, які проводяться в лікарнях, відверто кажучи, взагалі відсутній, принаймні переконливих доказів існування такого ризику поки не існує.

Інша справа — радіаційне зараження, тобто попадання довгоживучих радіоактивних елементів усередину організму і відповідне тривале внутрішнє опромінення малими дозами протягом тривалого часу. Проведений радіаційно-епідеміологічний аналіз показав, що до 40% виявлених випадків раку щитовидної залози (РЩЗ) у дітей у Брянській області обумовлені інкорпорованим опроміненням радіоактивним йодом.

У людини, що викурює половину пачки сигарет на день, ризик захворіти на рак легень у 5-15 разів вищий, ніж у некурящого, а у того, хто викурює дві пачки сигарет і більше — ймовірність захворіти збільшується в 27 разів. За 60 років із 20-х по 70-і роки в США споживання цигарок і сигарет збільшилося в 500 разів, і в 20 разів зросла кількість хворих на рак легенів. На даний час захворюваність знизилася завдяки активній боротьбі із курінням.

Курити шкідливо не тільки тому, що ризик захворіти на рак легенів для курця в десятки разів вищий, що куріння сприяє захворюванню на рак і інших органів, але й тому, що куріння є причиною багатьох інших неракових захворювань, в тому числі й захворювань, які частіше за інші призводять до інвалідності — хронічного обструктивного бронхіту й облітеруючого ендартеріїту.

Основою профілактики раку завжди була й залишається вторинна профілактика — раннє виявлення і своєчасне лікування хворих.

Головне завдання профілактики злоякісних пухлин зводиться до активного виявлення і лікування хворих передпухлинними захворюваннями й виявленню та лікуванню хворих на рак у ранніх стадіях. Більшість онкологічних захворювань піддаються лікуванню при їхньому своєчасному виявленні.

У розвинутих країнах спостерігається тенденція до сповільнення росту захворюваності й зниження смертності від злоякісних пухлин як за рахунок профілактики (у першу чергу боротьба з курінням), так і за рахунок покращення ранньої діагностики й лікування.

Підготувала Віра Онопко.
unian