КРАЇНА СВЯТОГО ГЕОРГІЯ

Життя журналіста сповнене несподіванок. Сьогодні ти спокійно крокуєш засніженими вулицями Києва, а завтра прокидаєшся від того, що… підлога під тобою якось дивно похитується. Озираєшся, а замість вікна — ілюмінатор.

Дивишся через скло, а там лише морські хвилі і дельфіни… Нарешті згадуєш, що українська судноплавна компанія «Укрферрі» проводить ознайомчий тур для журналістів за міжнародним маршрутом «Іллічівськ — Батумі», і ми (28 газетярів та телевізійників) уже півдоби розсікаємо хвилі Чорного моря на поромі «Грейфсвальд».

КАПІТАН, ПОСМІХНИСЯ!

Для непосвячених варто зазначити, що «Укрферрі» в перекладі означає «Українські пороми». Англомовна назва зручна в міжнародних контактах — у будь-якому порту світу вас одразу ідентифікують як «Україну». Компанії належать транспортні пороми «Герої Шипки», «Герої Плевни», вже згаданий «Грейфсвальд», пасажирські пороми «Південна Пальміра» та «Каледонія», інші вантажні судна.

- Наше судно «Грейфсвальд» було збудоване 1988 року на корабельні Ростока, в тодішній Німецькій-Демократичній Республіці, — капітан Ігор Зальотов увів нас у курс справи під час прес-конференції. — Названо корабель на честь містечка на півночі Німеччини. До 2003 року пором курсував Балтійським морем, потім його викупила «Укрферрі» і перевела до Іллічівська. До речі, «Грейфсвальд» потрапив до Книги рекордів Гіннеса як найбільший у своєму класі — може взяти на борт двісті пасажирів і членів екіпажу, майже сто великих вантажівок (фур) та залізничних вагонів.

- Хто користується вашими послугами? — цікавимося.

- Переважно грузинські та інші закавказькі автомобілісти. Ви знаєте, що Росія і Грузія мають не дуже злагоджені міждержавні відносини. Між ними навіть введено візовий режим. Крім того, водіям, які перевозять вантажі у Європу, не з руки об’їжджати Чорне море через неспокійні райони Кавказу. Тож нині морський поромний маршрут «Іллі­чівськ-Батумі» — фактично єдиний шлях для вантажопотоку з Європи у кавказький регіон і навпаки. Часто наші вантажі доставляються і в Баку, і в прикордонні з Грузією порти Туреччини.

- А туристи охоче вибирають ваш маршрут? — не вгаваємо ми.

- Поки що нечасто, — зізнається пан Зальотов. —  Ми маємо на кораблі достатньо комфортабельних номерів і пропонуємо чудовий сервіс, однак туристи ще не обізнані з нашими можливостями. Найбільша група, яку ми «катали морем», — 17 громадян Німеччини. А потрапили вони на нас через те, що не любили мандрувати літаком і визнавали лише «наземний» транспорт.

До речі, як розповів прес-секретар «Укрферрі» Олександр Федоров, криза негативно позначилася на справах компанії: 2008 року її збиток становив 5,32 мільйона гривень. На щастя, найгірше вже позаду — за підсумками 2009 року «Укрферрі» отримала 0,75 мільйона гривень чистого прибутку.        

РЕЦЕПТ КАВКАЗЬКОГО ДИВА

Відстань від Іллічівська до Батумі — понад тисячу триста кілометрів, яку «Грейфсвальд» долає залежно від погоди за 40-50 годин. Мобільний зв’язок зник, щойно судно відійшло від берега на десяток кілометрів. Відрізані від світу, ми мали достатньо часу, аби насолодитися морськими краєвидами.

«Поспілкувавшись» із дельфінами, які супроводжували наш пором, я взявся за вивчення матеріалів про Грузію, що їх вдалося зібрати перед від’їздом. Вже через півгодини з’ясувалося: в українських засобах масової інформації панує інформаційний вакуум щодо цієї кавказької республіки. Про гарячі події, як-то війна 2008 року, наші преса, радіо і телебачення «трубили» наввипередки. А ось розповісти про якісні зміни в усіх сферах життя, які відбулися в країні впродовж останніх років, вони так само дружно «забувають». А тим часом Грузія в сучасній історії стає унікальним прикладом стрімкого економічного розвитку.

Що таке Грузія радянських часів, більшість із нас добре пам’ятає. Продавалося все: від водійських прав до дипломів про вищу освіту, а корупція охоплювала владну вертикаль аж до найвищих щаблів. Ще потворніших форм корупція набрала після здобуття незалежності 1991 року. «Держави як такої тоді не було. Країною керували злодії в законі, корумповані міліціонери і чиновники-феодали», — прочитав я зізнання першого заступника  міністра внутрішніх справ Еки Згуладзе.

І ось сьогодні виявляється, що у рейтингу легкості ведення бізнесу, який щороку складає Всесвітній банк, Грузія з незавидної компанії країн колишнього СРСР злетіла на 11-е місце у світі, випередивши Фінляндію, Шве­цію і Японію! Фірму будь-якої форми власності можна відкрити впродовж 13 (!) хвилин — це норматив. І для цього навіть не обов’язково йти до держорганів, варто звернутися до найближчого відділення банку, де є уповноважений Мін’юстом співробітник. 

Іноземцю можна приїхати до Грузії і лише за один день відкрити тут бізнес. Вранці зареєструвати фірму, в обід купити або орендувати приміщення і до вечора почати працювати. До вас не прийдуть ні бандити, ні міліціонери.  Американський журнал Forbes, який щороку оцінює легкість сплати податків в усьому світі, назвав Грузію най­більш ліберальною країною Європи та четвертою у світі після Катару, ОАЕ і Гонконгу.

Крім того, уряд провів масштабну приватизацію, включаючи так звані стратегічні підприємства. Порт у Поті купили і відбудували інвестори з ОАЕ, аеропорти в Тбілісі і Батумі придбали та реконструювали турки. Український мільярдер Ігор Коломойський купив гірськолижний курорт Гудаурі. Електромережу в Тбілісі було продано російській компанії РАТ ЄЕС. 

Як свідчать фахівці, рецепт грузинського дива простий: залізна політична воля, різка лібералізація і рішуче знищення всіх проявів корупції.  Не важко помітити, що за основу було взято досвід Сінгапуру — країни, яка з піщаного острова стрімко перетворилася на світовий промисловий та фінансовий центр. Економісти стверджують: безпрецедентна лібералізація дасть величезну віддачу через п’ять-сім років. Однак результат реформ люди відчувають вже нині: середня зарплата в країні зросла з 30 доларів у 2005-му до 240 в 2009-му. Якщо раніше в країні крали щодня майже 50 автомобілів, то сьогодні — один на півроку, а автівок ніхто не зачиняє.

І ще одне, дуже важливе зауваження. Керівництво країною доручено молодим і освіченим, які хочуть бачити свою батьківщину розвиненою і процвітаючою, а не бідною і корумпованою. Ніколи не вгадаєте, якого віку вже згаданий перший заступник міністра вну­трішніх справ Грузії Ека Згуладзе. Їй — 31 рік. А отримала вона свою посаду 26-річною дівчиною.

ГОТЕЛІ, ПАЛЬМИ, МАНДАРИНИ

У Батумі нас зустрічали яскраве сонце, гори, пальми, екзотична міська панорама і представники уряду автономної республіки Аджарії. Швидкий паспортний контроль, і автобусом вже мчимо вулицями міста. На жаль, часу для ознайомлення було обмаль. Програма виявилася настільки щіль­ною, що ми ледве встигли відчути колорит міста і країни.

Перше, що нам показали — готельні новобудови. Подейкують, із Батумі президент Грузії Михайло Саакашвілі пообіцяв зробити кавказький Лас-Вегас. Відверто кажучи, до цього ще дуже далеко. Закінчено лише один готель світової марки, який вже приймає гостей, — «Шератон». Поряд височіють два «скелети» інших відомих готельних брендів, які будуть готові для туристів у 2011 і 2012 роках.

Як розповів голова департаменту туризму і курортів уряду Аджарії Темур Діасамідзе, кількість туристів в їхній республіці вже вийшла на рівень радянських часів і сягнула мільйона осіб на рік. Тому п’яти тисяч готельних номерів, які є в Батумі, — катастрофічно мало. Тож будівництво готелів ведеться швидкими темпами. Відпочивати сюди їдуть переважно з країн колишнього СРСР: Вірменії, Азербайджану, України, Білорусі, країн Балтії, а також з Туреччини, Польщі. Аджарський уряд всіляко сприяє інвестуванню. Якщо ви вирішили збудувати готель у Батумі, то 15  років не сплачуватимете податок на прибуток. Загалом уряд Аджарії опікується майже 20 масштабними проектами. Серед них суперсучасний стадіон, оригінальний в архітектурному вирішенні акваріум, новий дельфінаріум тощо.

Прес-конференції у Батумському порту та міській мерії лише підтвердили вже згаданий твердий намір і місцевої, і державної влади будувати нову країну і стати прикладом для Європи.

У Батумський ботанічний сад, одне із найвизначніших місць міста, яке має колекцію живих рослин з більш як 5 тисяч видів, різновидів і форм, ми безнадійно запізнилися. Сутінки вже опустилися на гори, коли гід почав показувати нам унікальну флору, яку збирали з усього світу і розсадили на 111 гектарах горбистого рельєфу. Дев’ять відділів, з яких складається царство рослин, — флора субтропіків Закавказзя, природа Нової Зеландії, Австралії, Гімалаїв, Східної Азії, Північної і Південної Америки, Мексики та Середземномор’я — ми, на жаль, побачили дуже вибірково. Детальніше знайомство довелося відкласти на майбутнє.

Перед відплиттям господарі «зглянулися» і дали нам можливість піти в народ — тобто відвідати місцевийбазар, аби придбати фрукти і сувеніри.  Якщо в Україні вже зима, то в Аджарії — майже літо. Субтропічний клімат дозволяє вирощувати фрукти цілорічно. А зараз саме сезон на мандарини, хурму, гранати. Мандарини найдешевші — за один ларі (місцева валюта: на українські гроші — трохи більше чотирьох гривень) можна купити три кілограми цих фруктів.

Аби у читачів не склалося враження, що Батумі — це «рай на землі», мушу сказати: крім центральної частини і набережної «для туристів», місто має досить занедбаний вигляд. Облуплені фасади будинків, будівлі без вікон і дверей, сірість і нефарбованість стін підтверджують той факт, що країна лише на початку великого шляху. Тож цікаво було б відвідати місто через кілька років.

СВЯТО У МОРІ

Наші надії швидко повернутися в Україну обірвав шторм, який не на жарт розігрався на підході до Іллічівська. «Стаємо на рейд до більш сприятливих погодних умов», — оголосив по внутрішньому зв’язку капітан корабля. І якщо ми, українські журналісти, відверто засумували, то грузини (водії-дальнебійники і просто пасажири), які складали більшість «мешканців порому», лише зраділи. Шторм дозволив їм не в дорозі, а у спокійній атмосфері відзначити національне свято — День святого Георгія (23 листопада).

- Сідай до нас, батоно, — запросила мене група святкуючих. — Сьогодні у Грузії вихідний день, усі вшановують покровителя і захисника нашої країни святого Георгія, — пояснили мені. — Чоловіче ім’я Георгій в Грузії найпопулярніше. Адже для грузинів День святого Георгія — національне свято і відзначають його ще з четвертого століття. В усіх церквах Грузії відбуваються богослужіння, а в церковних двориках веселиться народ. Усі запрошують одне одного в гості і накривають багаті столи.

Так доволі несподівано довелося ознайомитися з християнською історією Грузії. Виявилося, що самоназва грузин — картвелі, а свою батьківщину вони величають Сакартвело. Проте сусіди називають країну зовсім інакше: росіяни і українці — Грузією, мусульмани — Гюрджістан, а європейці — Георгія або, на англійський зразок, — Джорджія.

Не важко помітити, що всі ці назви похідні від імені Георгій. Святий Георгій — візантійський воїн і християнський мученик — особа історична. Цікаво, що сам він ніколи не був на території Грузії. Його культ у країні поширила його родичка свята Ніна. Саме з її апостольськими працями пов’язують прийняття християнства Грузією 330 року. Тож святий Георгій став небесним заступником нової християнської держави, а крім назви Сакартвело держава отримала паралельну назву «Георгія». Під таким ім’ям вона стала відомою у Візантії, а пізніше — у Європі.

Олег Крук

Київ — Іллічівськ — Батумі