Готується велике переформатування

Все, що зараз робить влада, дуже нагадує програму самознищення старого робота-термінатора перед приходом свого наступника — майже нездоланної машини нового покоління. Так може діяти лише та політична структура, яка тупо «витискає» з політики по максимуму і вже готова самоклонуватись в новому політичному проекті, пустивши на маргінес чи під саморозпуск партію, яка набрала на себе занадто багато негативу. Якщо мати під контролем всю повноту влади і центральні телеканали, реалізувати це технічно нескладно. Тому опозиції не варто радіти з того, що рейтинги влади падають. Від зримого самознищення влади рідіють переважно недалекоглядні і корисливі політики, які прагнуть лише владного реваншу. Державники ж повинні бути весь час насторожі, особливо зараз, коли регіонали вперто роблять неприпустимі для вільної держави «помилки» в гуманітарній сфері і явно «притискають» життєву ініціативу, «витискають» життєві можливості бідного населення. Вважаючи себе професіоналами в економіці, вони економічно програють Росії, здають казна-кому внутрішній ринок, роблять поступки «стратегічним інвесторам», тобто перекупникам стратегічних об’єктів прибуткової економіки. Сподіваються, що набазарованих мільйонів вистачить їм та їхнім дітям і вочевидь не переживають про завтрашній день нації. Хіба можна чекати жертви самообмеження від чужомовної, не обтяженої національними сентиментами багатої верхівки, яка лиш входить у смак великих грошей і повноти влади? Новий податковий кодекс як захищав, так і захищає інтереси найбагатших і це вже викликало хвилю протестів. В наступному році стрімко зростуть тарифи на електроенергію, знову випробовуючи народне терпіння. Щоб не доводити до гріха знервовану і бідну завдяки олігархам народну більшість, ці політики мають піти. Але вони хочуть піти так, щоб залишитись, бо ніхто краще за цих народних обранців не стерегтиме гроші народних мільйонерів. Казкові можливості в бізнесі і політиці закінчуються і треба буде щось робити і для народу, щоб не провокувати невблаганний народний протест. Але робитимуть це політики з іншим обличчям — цим з української ситуації вирулити не вдасться в такому вигляді як вони є, із своїми партіями і старими гаслами. Як весною змія скидає шкуру, вони мусять пустити старі політичні проекти на маргінес, для відводу народного гніву, натомість найнявши собі на службу універсальних політиків нового покоління. Схоже на те, що такий проект вже почав діяти підчас минулих президентських виборів. Ознакою цього є поява багатьох ніби то сучасних політичних проектів з потужним і не афішованим фінансуванням, несподівано щедрим допуском до ЗМІ. Одні вже пройшли пробу президентськими виборами, інші пропагують нові проекти сильної чи великої України, інші періодично вискакують з окопів на фронті змін — все для вух і очей бідного електорату. Лише одній з політичних сил пощастило — вона з самого початку була створена як універсальна партія «саламандр», спроможна карколомно швидко міняти гасла і тактику у змаганні за владу. Проте ця сила зробила фальшстарт і ризикує не вписатись в діючий процес самоклонування вищої політики. Ця сила живуча, ї можливо, доживе до кардинальної переміни стилю української політики так, без самоклонування. Зате партія Регіонів, як загнаний мастодонт, мусить помирати на самоті чи разом з комуністами. Вона вже втрачає прозорливих людей, а ортодоксальний баласт має піти під укіс, відволікаючи народне невдоволення і даючи дорогу набагато хитрішому і сучаснішому політпроектові. Націонал-демократія теж скомпрометована. Інакше і бути не могло, адже вона погодилась робити політику не за власними за правилами. На жаль, політики в надрах української націонал-демократії з усіх сил доексплуатовують старі партійні бренди, але всі без винятків старі бренди приречені і це лиш заважає народженню нової і сучасної національної політики. Для прискорення її появи, як завжди, бідним українцям не вистачає грошей і лідерів у жертву , а на спонсорські олігархічні мільйони свою політику зробити не дадуть. Ті, що на верху української влади, швидко добивають або забирають під свій контроль малий і середній бізнес — фінансову підпору націонал-демократії і націоналізму, намагаються тримати на повідку народне самоврядування. На жаль, навіть так звані народні партії звикли робити політику для себе і замість виховувати відповідального громадянина вони вирощують зручний електорат, мимоволі працюючи проти перспективи націонал-демократії, продовжуючи «дитячий вік» демократії. Не варто досі жерти один одного за результатами президентських виборів, впадати в депресію чи намагатись єднати старі партійні , відпрацьовані структури — це не варто зусиль українців. Краще спробувати «осідлати» момент зміни політичних брендів і технологій. В будь-якій ситуації зміна фасаду політичної системи є неминучою. Для українців важливо, щоб багата владна верхівка знову не зробила це по-своєму, але це від імені народу, ніжно передавши владу своїм нащадкам, в яких сентименту до українського чинника ще менше. Важливо, щоб все змінилось реально, а не трансформувалось в майже терпиму «непомітну колонізацію» ультра-сучасного взірця, в якій жити можна, але бути нормальним українцем занадто складно і тому нерадісно. Спостерігаючи за поведінкою влади і дивною поведінкою офіційної опозиції, неважко зрозуміти небезпеку гіршого варіанту. Якщо націонал-демократам вистачить сили зупинитись і відмовитись грати за цим сценарієм, все може повернути на користь нації.