МІФОТВОРЕЦЬ І МІФОЛОЖЦІ

(заключна частина)

Необхідна передмова: після остаточного провалу спроби експорту соціалістичної революції з Росії в Європу в 1920-му році кремлівські більшовики звернули свій погляд на Схід. Особливо їх цікавила Індія, на той час — колонія і водночас «найбільший діамант в короні Британської Імперії». Спроба прорватися туди через Персію та Афганістан звичними методами в стилі Першої Кінної Армії теж не вдалася. Довелося починати з Далекого Сходу. Спочатку «совєтізація» — був такий офіційний термін — Монголії. Згодом — загравання з урядом демократичного Китаю на чолі з Чан Кайші і одночасні таємні переговори з комуністами Мао Цзедуна. З Монголії та Китаю найкоротший шлях до Індії — через Тибет. Офіційно його контролювала Британія, фактично багато що залежало від позиції місцевих духовних лідерів — буддистських лам.

Тепер — до суті справи. Існують спогади прихильників художника і спіритуаліста Миколи Реріха про те, як 29 червня 1922-го року той дізнався, що в минулому житті був не кимсь там, а п’ятим Далай-Ламою, царем Шамбали Ріта-Регденом. Під час спіритичного сеансу Микола Костянтинович ввів себе у стан трансу, відвернув голову вбік, затулив очі долонею лівої руки, а правою почав писати навіяні йому померлим 250 років до того Далай-Ламою сокровенні істини щодо інкарнації. Власне цей спектакль достатньо описаний як фанатами Реріха, так і тими, хто його на дух не сприймав. Цікаво інше. Невдовзі після вікопомного телепатичного сеансу з покійним махатмою Микола Реріх дізнався, що він, виявляється, є втіленням ще й давньоєврейського пророка Амоса (див. «Книгу пророка Амоса» Старого Заповіту). Реріх негайно вдарив телеграму керівництву американських хасидів із радісною звісткою про власне воскресіння. Проте, мудрі цадики чомусь радістю не пройнялися — вони цю сенсацію проігнорували. Довелося йти на уклін до більшовиків.

Що потрібно було кремлівським «махатмам» у Тибеті — ми вже згадували. А який пожиток розраховував мати з цього Реріх? Здійснити фактично на дурняк експедицію у недоступний на той час для пересічного європейця регіон і цим уславитися? Так, але почасти. Плани Миколи Костянтиновича були грандіознішими. Він намірявся коштом та зусиллями радянських більшовиків створити таку собі буддистсько-комуністичну федерацію в Тибеті та на Півночі Індії. Собі він відводив особливу роль духовного вождя. Звідси ці ігри з інкарнацією, перевдяганням, фальшивими листами від неіснуючих махатм тощо. Єврейські цадики на макуху не повелися. У недовчених соратників Леніна авантюра Реріха підозри не викликала.

Спірит Реріх, перепрошуємо, цар Шамбали махатма Ріта-Регден і чекіст Яків Блюмкін, він же Максим Ісаєв, здійснили не одну, а дві експедиції до Монголії, Східного Китаю і Тибету. Першу, як ми вже згадували, в 1925-му році, другу — в 1927-му. Про справжню сутність цих вояжів збереглося не так багато вірогідної інформації. Сам Реріх безперервно медитував, надиктовуючи своїй дружині томи майбутніх філософських творів, за сприятливих погодних умов писав з натури пейзажі і не розлучався з ритуальним строєм далай-лами. Блюмкін час від часу зникав на кілька днів, потім повертався, і експедиція рухалася далі. Є обґрунтовані документально підстави вважати обох компаньйонів причетними до принаймні однієї спроби організації антибританського збройного повстання у Тибеті.

Відшукати обіцяну Шамбалу ані першого, ані другого разу не вдалося. Напевне, тому, що її не існувало. Як і махатм, що посилали через Реріха таємничі листи своїм колегам до Кремля. В розпал другої експедиції Блюмкіна терміново відкликали до Москви і там… розстріляли. Але не за розтринькування величезної суми державних коштів у валюті, а за зв’язок із вигнаним з СРСР Троцьким. Реріх вирішив не пройматися тонкощами високої радянської політики і повернув коней та віслюків на Північ Індії. Звідти ще 20 років дурив голови людям на усіх континентах. За, м’яко кажучи, жартики зі Святим Письмом і святотатство самого Реріха і його родину, жорстоко покарало провидіння. Микола Костянтинович помирав довго і тяжко від раку простати. Обидва його сини відійшли, не залишивши нащадків.

Хоча одну добру справу у своєму житті геніальний аферист все ж таки зробив. Напередодні Другої Світової Війни він розробив «пакт Реріха», у відповідності з яким всі культурні установи та духовні центри мали бути оголошеними нейтральними під час бойових дій усіма сторонами конфлікту. Згодом це знайшло своє втілення у відповідних правових документах. Щоправда, і в сорокових роках, і в наступних воюючі сторони часто-густо на це не зважали, проте сама ідея була благородною.

В.Н.