ЯК НЕ ТРЕБА ПРОВОДИТИ ПОДАТКОВУ РЕФОРМУ

Заборгованість держави з відшкодування ПДВ наближується до 30 мільярдів гривень, а обсяг переплат з податку на прибуток перевищив 15 мільярдів гривень. Тобто держава вже завинила платникам податків 45 мільярдів, або п’яту частину державного бюджету і з кожним місяцем ситуація тільки погіршується.

Влада до цих пір не має єдиної точки зору щодо напрямів податкової реформи. Державна податкова адміністрація, Міністерство фінансів, Уряд, Адміністрація президента мають свою точку зору і фактично в уряді опрацьовується цілих шість варіантів Податкового кодексу.

Папаїка наполягає на впроваджені непрямих методів податкового контролю, Колєсников проти, Тігіпко з Акімовою хочуть запровадити податок на нерухомість, Ярошенко з Папаїкою проти.

Не підтримують в Мінфіні та податковій адміністрації і ідею Клюєва щодо запровадження інвестиційно-інноваційних пільг з податку на прибуток для великих під­приємств.

До цих протиріч можна ще додати дискусії щодо майбутнього спрощеної системи оподаткування, оподаткування сільськогосподарської продукції, ліків, книжок і так далі.

Погляди цих груп впливу на податкову реформу іноді протилежні і як буде виглядати кінцевий варіант Податкового кодексу ніхто не знає.

Однак є всі підстави вважати, що проект Податкового кодексу підготовлений урядом до другого читання буде гірший за проект прийнятий парламентом в першому читанні. І прийняття цього документа може призвести до погіршення становища платників податків.

Автори проекту Податкового кодексу, як і більшість українських юристів, затяті нормативісти. Вони вважають, що поведінка реальних учасників правових відносин формулюється в першу чергу нормами права, тобто приписами закону.

Дійсно, з погляду теорії права, саме так і має бути. В діючому законі про ПДВ написано відшкодовувати ПДВ за два місяці після подачі декларації, отже рівно через два місяці податок має бути відшкодований.

В законі прописано заборону збирати податки авансом, значить податківці всі зайво сплачені суми податку на прибуток підприємств повинні негайно повернути на рахунки платників податків.

Однак не секрет, що всі ці норми діючих законів державними службовцями систематично порушуються. Заборгованість держави з відшкодування ПДВ наближується до 30 мільярдів гривень, а обсяг переплат з податку на прибуток підприємств вже перевищив 15 мільярдів гривень.

Тобто держава вже завинила платникам податків 45 мільярдів, або п’яту частину державного бюджету і з кожним місяцем ситуація тільки погіршується. Отже вже зараз можна прогнозувати, що після прийняття кодексу ситуація не зміниться.

Податківці будуть виконувати тільки ті норми, які їм вигідні, посилаючись на «важкий економічний стан державного бюджету».

В країні, в якій керівники органів влади відкрито порушують норми закону, для того, аби змінити на краще становище платників податків кодекс як такий не потрібен.

Необхідно кардинально змінити практику роботи фіскальних органів. Необхідно скасувати план збору податків як такий, оскільки податківці повинні не стягувати податки, а адмініструвати процес сплати обов’язкових платежів платниками податків.

Необхідно скасувати рішення щодо встановлення рівнів податкового навантаження у відповідності до обороту підприємства, в залежності від регіону та галузі.

Також потрібно скасувати рішення щодо заборони приймати декларації зі збитками чи мінусовим ПДВ і ще десятки аналогічних рішень міністра фінансів та керівників ДПАУ, які йдуть в розріз з діючим податковим законодавством.

Влада, яка зараз ігнорує вимоги чинного законодавства, так само буде ігнорувати і вимоги Податкового кодексу.

Більш того, задекларовані принципи Податкового кодексу не відповідають економічним реаліям сьогодення. Проект Податкового кодексу передбачає зниження фіскального тиску на економіку.

При цьому прийняття будь-яких рішень, спрямованих на зниження витрат бюджету не передбачається. У результаті дефіцит бюджету в наступному році може різко зрости.

Ця ситуація призведе до того, що податкова служба буде вибірково застосовувати норми Податкового кодексу, користуючись тільки статтями, які збільшують їхні права і ігноруючи статті, спрямовані на захист платників податків, як це сьогодні відбувається з процедурою відшкодування ПДВ.

Проектом кодексу впроваджуються норми, які дозволяють обкладати податками не тільки доходи, а й витрати і капітал, чого не було раніше. Приміром, передбачається введення податку на нерухомість, непрямих методів оподаткування, «звичайних цін», фіксування великих витрат фізичних осіб.

Проте, ефективне введення податків на витрати і капітал можливо тільки після проведення податкової амністії, тобто фіксації майнового стану резидентів України.

В протилежному випадку, без проведення податкової амністії, непрямі методи і «звичайні ціни» перетворяться у волюнтаристський метод, який дозволить податківцям переслідувати сумлінних платників податків і не чіпати неплатників податків, які справно сплачують хабарі податківцям.

Виникне ситуація, коли закони порушують всі, однак до відповідальності притягуються тільки обрані. Точніше «обрані» будуть незаконно звільнені від такої відповідальності.

Аналогічні процеси відбуваються і зараз, це так звані «податкові ями», існування яких неможливе без кришування з боку керівництва податкової служби.

Але після прийняття Податкового кодексу в «податкову яму» перетвориться вся країна. Якщо зараз хоча б деякі підприємства мають можливість працювати «по-білому» і нічого не платити податківцям, то після податкової реформи порушниками закону стануть всі, отже всі будуть зобов’язані платити хабарі податківцям.

Тільки один приклад. Що таке «звичайна ціна», наприклад, на помідори? Прийдіть на ринок і ви в одного і того ж продавця зможете купити помідори і по чотири гривні, по шість, і по дев’ять гривень, в залежності від сорту.

Більш того, купуючи помідори оптом, ви зможете отримати знижку, а в сусіднього продавця той же сорт помідорів ви зможете купити дорожче або дешевше. Сьогодні такі дії продавців цілком відповідають законодавству і принципу вільного ціноутворення.

Після прийняття Податкового кодексу в такій редакції, якій він зараз є, ситуація докорінно зміниться. Дозволені державою ціни, так звані «звичайні ціни», на помідори, молоко, бензин, одяг і взуття будуть встановлюватись наказами податкової служби і всі, хто буде торгувати за іншими цінами автоматично перетворяться в порушників закону.

Аналогічна ситуація і з непрямими методами оподаткування. За приклад можна взяти ту ж ситуацію з помідорами.

Один фермер на вирощування десяти тон помідорів витратив, наприклад, п’ятнадцять тон води, а інший витратив на вирощування цієї ж кількості помідорів тридцять тон води — в його районі гірша земля та не було дощу.

В результаті після збирання врожаю до одного з фермерів навідається податкова міліція і на підставі розрахунків буде доводити, що фермер виростив не десять, а двадцять тон помідорів, просто половину врожаю він продав «наліво» і не сплатив податків.

І фермер змушений буде або платити хабарі або сідати за грати тільки тому, що в нього поганий врожай. Аналогічні наслідки від застосування «звичайних цін» і непрямих методів оподаткування будуть і для всіх інших галузей промисловості.

Ваші шахтарі працюють гірше за Стаханова? Значить ви продаєте вугілля «наліво». Ви даєте своїм клієнтам знижки? Значить порушуєте принцип «звичайних цін».

Автори кодексу можуть говорити, що вони мали на увазі щось інше, коли запроваджували саме ці методи оподаткування,однак підприємцям від цього легше не стане, оскільки податкові інспектори «на місцях» користуються не міркуваннями професорів, а власною «революційною» правосвідомістю та наказами безпосереднього керівництва.

Податкова реформа, як кажуть самі її розробники, має на увазі перехід до добровільного методу сплати податків.

Однак це неможливо без кардинальної трансформації самої податкової служби, зокрема, європейський досвід свідчить про доцільність розділення органів, які займаються адмініструванням податкових платежів та органів, які займаються виявленням та затриманням неплатників податків, тобто податкової адміністрації та податкової міліції.

Також європейський досвід говорить про те, що перехід до добровільності у сплаті податків призводить до різкого зниження чисельності співробітників фіскальних органів, оскільки в рази знижується кількість перевірок.

Отже проведення податкової реформи при збереженні діючої структури податкової служби призведе до дискредитації принципу добровільності сплати податків, адже керівники ДПАУ з метою чимось зайняти 60 000 працівників податкової служби будуть штучно придумувати підстави для перевірок і фіскального тиску на підприємців.

Микола Катеринчук, голова Європейської партії, заступник голови комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики