ГЕНИ ВИЖИВАННЯ

Жителі Тибету можуть успішно виживати на дуже великій висоті, де житель рівнин через нестачу кисню може серйозно захворіти. Цей феномен пояснюється двома генетичними мутаціями, які утримують рівень гемоглобіну в крові на низькому рівні.

Автори дослідження, Татум Сімонсон з університету Юти і його колеги із США і Китаю відзначають, що жителі Тибету, що поселилися в цій гірській країні, приблизно 5-7 тисяч років тому, виробили цілий набір фізіологічних особливостей, що дозволяють переносити знижений вміст кисню.

Відсутність таких фізіологічних особливостей у гостей регіону може спровокувати гірську хворобу і навіть небезпечні запальні захворювання мозку і серця.

Зокрема, у тибетців у відповідь на брак кисню не розвивається поліцитемія — надлишкове вироблення в організмі червоних кров’яних клітин, еритроцитів, не буває набряків мозку і легень, не виникає підвищений тиск у легеневих артеріях.

«Очевидно, що ці особливості — результат адаптації до середовища, але їх генетичний базис залишався невідомим», — відзначають учені.

Щоб з’ясувати, які саме генетичні особливості дозволяють тибетцям без проблем жити на висоті більше 4 тисяч метрів, автори дослідження вивчили близько 70 геномів жителів тибетського села, розташованого на висоті 4,5 тисячі метрів, і зіставили отримані дані з геномами жителів рівнинного Китаю і Японії, взятими в базі даних проекту HapMap. Група Сімонсона вичленувала мутації,що часто зустрічаються у тибетців і ніколи — у жителів рівнин, а також ті, про які було відомо, що вони пов’язані з адаптацією до висоти. У результаті, з 247 генів-кандидатів вчені виділили десять генів, що обумовлюють висотну стійкість жителів Тибету.

Серед них — гени EGLN1 і PPARA, які відповідальні за низький рівень гемоглобіну у тибетців.

Автори статті наголошують, що їх дослідження допоможе краще зрозуміти реакції людського організму на брак кисню і допомогти в лікуванні та профілактиці гірської хвороби, набряків легенів і мозку та інших, пов’язаних з гіпоксією, захворювань.

korrespondent.net