ДІАГНОЗ УКРАЇНИ: ДОЛАРОЗАЛЕЖНІСТЬ

Наслідки доларизації життя українців відомі: одні втратили останні накопичення, інші не можуть повернути валютні кредити і на їхні квартири, автомобілі «полюють» колекторські фірми... Як могло так статися, що Україна, маючи свою визначену Конституцією національну грошову одиницю — гривню, опинилася в «полоні» долара США та Євро? Виявляється, банкіри для надання валютних кредитів знайшли лазівку в законі! Про це у Висновку науково-правової експертизи, яка подається. Між тим, редакцію, і без сумніву, всіх українців цікавить як ця лазівка в закон потрапила, чи не є вона продуманою акцією, хто її автор, про що або чим думали законодавці, приймаючи Цивільний кодекс України?

ВИСНОВОК

науково-правової експертизи «Про необхідність визнання неконституційними деяких норм Цивільно кодексу України, застосування яких має наслідком обіг в Україні іноземних валют в загрозливих для її економіки масштабах» (Витяги)

Наукові експерти професор Інституту права МАУП Перець В.І. та Степанова В.В., докторант Руденко Д.М. провели науково-правову експертизу для відповіді на такі питання:

Питання 1. Чи має негативні наслідки «валютизація» економіки України?

Для відповіді на перше питання наукові експерти використали матеріали власного Прогнозу «Україна в глобалізованому світі до 2035 року». Відповідно до зазначеного Прогнозу, експансія долара США і Євро (в подальшому «валюта», «валютизація» у відповідних відмінках) сягнула меж, які загрожують національній безпеці держави. Зокрема, ця експансія має для України такі системні негативні наслідки:

1. В політичній сфері. Передусім стала реальністю майже повна «валютизація» економічних відносин між політичними партіями, більшість яких є надбудовою до фінансово-промислових груп (сімейно-родинного бізнесу) для подальшого просування їх екополітичних інтересів за допомогою владних важелів.

2. В фінансово-економічній сфері. «Валютизація» слабкої економіки України сприяла ще більшому її занепаду, перетворенню в сировинний додаток розвинутих країн, формуванню умов повної залежності від дій і рішень, які приймаються за межами держави. Не забезпечена золотом валюта, зокрема долар США, у випадку великих економічних чи політичних потрясінь або рішень іноземних Урядів, несе ризик практично одночасної повної руйнації економіки нашої держави. За деякими оцінками в конкретних умовах України широка «валютизація» її економіки може бути порівняна з втратою території в результаті агресії. В усіх випадках системно «валютизований» грошовий обіг ускладнює забезпечення стабільності гривні.

3. В морально-психологічній сфері. Зараз населення України здебільшого заощадження тримає у валюті. Фактично в Україні сформувався фетиш валюти, переваги іноземного, невпевненість у спроможності фінансово — економічної системи держави, а значить недовіра до національного, в т.ч. до гривні, невпевненість людини у своєму становищі. Ця обставина приводить до системних сьогоденних і більш віддалених негативних наслідків, зокрема впливає на моральний дух українців, гасить їх патріотичні почуття і творчість, знижує продуктивність праці і є одним із чинників , що ускладнює досягнення єдності нації.

4. В соціальний сфері. За роки незалежності України її громадяни неодноразово, в т.ч. і в період останньої світової економічної кризи, миттєво втрачали всі валютні накопичення, що привело до збільшення бідності та злиденності.

5. В сфері криміналізації економіки та суспільного життя. За різними оцінками близько 50-60% економіки України знаходиться в «тіні» і переважно обслуговується тіньовою валютою. Майже весь вторинний ринок нерухомості, автомобілів тощо є валютно-тіньовим. Розповсюдження корупції пояснюється не її непоборністю, а відсутністю боротьби: «тінь» є сутністю класової бізнес-політичної влади. Валютизований грошовий обіг в Україні дає можливість тим, хто приймає рішення і володіє інформацією, «грати» (вчиняти злочини) на несподіваних для більшості українців коливанням курсів валют. В Інтернеті є повідомлення що на різниці курсів гривні та іноземних валют в період світової економічної кризи деякі можновладні бізнесмени «заробили» мільярди доларів США.

Питання 2. Чи є конституційні дозвіл або заборона обігу на території України іноземної валюти?

Законодавчо захищена грошова одиниця є одним з атрибутів суверенності країни. Стаття 99 Конституції нашої держави встановила: «Грошовою одиницею України є гривня». Ця норма не містить ніяких виключень чи «лазівок» для її розширеного тлумачення.

Питання 3. Якщо Основний Закон держави чітко визначив грошовою одиницею держави гривню, то як Україна опинилася в «полоні» іноземних валют? Якими нормами законів керуються банки, коли видають валютні позики і кредити? Як розуміти словосполучення «грошовий еквівалент в іноземній валюті», яке використовує законодавець?

Відповідно до ст. 99 Конституції України, Цивільний кодекс України встановив, що законним платіжним засобом в Україні є грошова одиниця — гривня (ч. 1 ст. 192) і що грошове зобов’язання має бути виконано в гривнях (ч.1 ст. 533).

Вивчення практики валютного обігу на території України свідчить, що його правовим підґрунтям стали ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України і ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України. Перша з названих норм закріпила положення, що «Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом», друга, — що «Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін». Враховуючи, що господарські відносини є предметом регулювання іншої галузі права , ч.2 ст. 192 ЦКУ є зайвою, і вона суперечить Конституції України.

Надаючи валютні позики чи кредити, банків­ські установи частіше посилаються відповідно на ст. 1046 чи ст. 1054 ЦКУ в сполученні з ч. 3 ст. 533 цього ж Кодексу або без такого сполучення.

В ст. 1046 і 1054 ЦКУ йдеться про позику чи кредит грошових коштів без конкретизації валюти зобов’язання. При цьому, тлумачення назв ст. 192 ЦКУ «Гроші (грошові кошти)» та ст. 533 ЦКУ «Валюта, виконання грошового зобов’язання» дає підстави для висновку, що для цілей регулювання цивільних відносин законодавець в поняття грошей включає іноземну валюту і навпаки. З іншого боку, що більш суттєво, в диспозиціях відповідних норм Законодавець слово «гро­ші» використовує в поєднанні тільки зі словом «гривня» і не пов’язує його зі словосполученням «іноземна валюта». Ще більш широкий, системний аналіз нормативного матеріалу, в т.ч. Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у взаємозв’язку з конституційними положеннями свідчить, що укладення договорів позики валюти та валютних кредитних договорів між фінансовими установами і суб’єктами господарювання, а тим більше фізичними особами — підприємцями, суперечить закону. Суб’єктам ЗЕД надана можливість купувати валюту на Міжбанківській валютній біржі . Загалом ч. 2 ст. 533 ЦКУ потрібно розглядати як лазівку для видачі валютних позик і кредитів та таку, що суперечить Конституції України.

Застосування в законі (ч.2 ст. 533 ЦКУ) словосполучення «грошовий еквівалент в іноземній валюті» дає сумнівну з точки зору економічних і морально-психологічних наслідків змогу сторонам договору «прив’язувати» суму боргу до відповідної валюти за курсом на день платежу. Разом з тим, боржник не звільняється від виконання зобов’язання у гривнях , а кредитор — від обов’язку приймати в гривні розрахунки.

Пропозиції щодо внесення змін і доповнень в законодавство:

1. Частину 2 ст. 192 та ч. 2 ст. 533 ЦКУ визнати такими, що втратили чин­ність.

2. В частині 1 ст. 1046 і частині 1 ст. 1054 ЦКУ відповідно після слів «грошові кошти», «грошову суму» додати слово «у гривнях».

Василь Перець,
Вікторія Степанова,
Дар’я Руденко