Дорогою ціною?

Невже Союзна держава з Росією та вступ до єдиного митного простору — ціна дешевого російського газу для України? — таке запитання спливає у свідомості, коли чуєш заяви віце-прем’єра В.Семиноженка.

Добре, що нова влада намагається переглянути газові контракти з Росією, насамперед, в бік зниження ціни на російський газ для України. Справа, як кажуть, благородна. Однак, постає питання: що від нас вимагають в обмін на такі знижки?

Як виявилося, Росію вже мало цікавить ідея створення газотранспортного консорціуму з управління українською трубою (ідея, як на мою думку, м’яко кажучи дискусійна). Російською стороною було почуто і лише прийнято до відома, що Україна готова зняти всі ідеологічні протиріччя та зайнятися дійсним впровадженням російської мови як другої державної. Російська влада своєю поведінкою продемонструвала, що всі ці кроки і так для неї зрозумілі, однак це ще не привід для зниження ціни на енергоносії. Ставки виявилися значно вищими.

Про це чітко заявив прем’єр-міністр РФ Володимир Путін, пояснюючи різницю між вартістю газу для Білорусі та інших споживачів, прем’єр РФ сказав: «Чому Білорусія газ на одну третину отримує дешевше? Тому що з Білорусією ми будуємо Союзну державу і будуємо Митний союз».

«І у нас між Білоруссю та Росією встановлено правило, згідно з яким ми не стягуємо вивізне мито на газ — 30%. Ось вам і різниця в ціні», — заявив Путін. Разом з тим він зазначив: «Ось вам і інтерес з точки зору інтеграції на пострадянському просторі, в даному випадку між Росією та Україною».

Я не знаю, чи готова заплатити нова влада і особисто Президент Вік­тор Янукович таку ціну за дешевий газ. Знаю лише одне: ринкові ціни на енергоносії означають, що ми зняли політичну складову газового питання. А така ціна — це своєрідний податок на Незалежність.

Питання лише в одному: чи згідні влада та суспільство сплачувати цей податок?