СТОЇМО НА ПОРОЗІ РЕКОРДНОЇ ПОВЕНІ?

Згідно з історичними даними сильні паводки на Дніпрі трапляються приблизно раз в 30 років. Але це в середньому. Може бути 3 паводки підряд, а потім 100 років не бути взагалі. Ці процеси не передбачиш і не утримаєш під контролем.

Останній сильний паводок був в 1970 році — 39 років тому. Тоді ще не було ні Оболоні, ні Троєщини і забудова лівого берега в Києві тільки планувалася. Поділ був залитий, сіло Троєщина так само «плавало». Це була дуже неприємна, але достатньо звична на той момент для киян ситуація. Проте, за останні 39 років ситуація сильно змінилася.

Основні житлові («спальні») райони Києва перемістилися на лівий берег — Троєщина, Веселковий, Дарниця, Русановка, Харківський. Значна частина цих районів знаходиться на рівні Подолу того, що заливався раніше.

На правом березі побудований район Оболонь, що так само знаходиться на рівні Подолу.

На Поділ і Оболонь проведено метро. Зрозуміло — тунелі метрополітену знаходяться нижче за рівень затоплення.

В порівнянні з 1970 роком, в районах, що знаходяться на рівні затоплення, в десятки разів зросла кількість комунікацій — це електричні мережі, телефонні мережі, комп’ютерні мережі.

У Києві, в порівнянні з 1970 роком в сотні разів зросла кількість автомобілів.

Кількість тих, що проживають в Києві (враховуючи приїжджих) збільшилося приблизно в 2 рази — близько 5 мільйонів осіб.

Але найсерйозніша зміна — це те, що в районі Конча-Заспи заплава Дніпра (територія його природного розливу під час паводку) замита піском більш ніж на 90% — стратегічно важлива в період паводку територія забудовується елітними чиновницькими дачами! З 7000 метрів ширини заплави для проходу потоку залишено 600 метрів! Це означає, що при значному збільшенні кількості води в Дніпрі, вона не встигатиме проходити в місці звуження і рівень почне стрімко підніматися.

Для довідки: зазвичай в районі Києва по Дніпру проходить в секунду близько 600 — 800 м³ води. Під час паводку 1931 року ця цифра збільшилася майже в 35 разів — 23000м³, а під час паводку 1970 року — в 30 разів — йшло 18000м³ в секунду.

Ситуацію коментує Олексій Василюк, заступник розділу Національного екологічного центру України: «Ми неодноразово зверталися до властей, збирали прес-конференції — результат нульовий — власті вдають, що нічого не відбувається. Висота намивань досягає 6 метрів, а якщо рівень води в Києві підніметься на 6 метрів, подтопленими виявляться Оболонь, нижній Поділ, Троєщина, частина Дарниці, Русанівські сади, Чапаєвка, Корчевате й інші райони. Враховуючи ландшафт, ми склали карту можливого затоплення — це близько 25% території Києва.

Так само в зоні затоплення знаходяться поля Бортницької станції аерації — у разі затоплення всі нечистоти з них будуть вмить винесені вниз за течією Дніпра з непередбачуваними наслідками.

Враховуючи зміни клімату паводок можна чекати практично у будь-який час року — яскрава тому ілюстрація недавня повінь в Карпатах, що трапилася в найпосушливіший період.

Ліквідовувати загрозу затоплення Києва можна тільки шляхом зносу штучних гідронамивів в Конча-Заспі. Тим паче, що коли паводкова вода переллється через них все, що на них набудовано буде змито — незакріплений пісок легко розмиється могутнім потоком».

Ми також звернулися за коментарем до визнаного фахівця в даному питанні.

Розповідає Анатолій Яцик, академік УААН, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, директор Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем: «Проблема ця серйозна і вимагає детального вивчення, оскільки в процесі забудови Києва і приміської зони ландшафт змінився — говорити про масштаби затоплення і підтоплення можна буде тільки після проведення необхідних наукових досліджень і розробки Інформаційної гідрологічної моделі для верхів’я Канівського водосховища.

Ясно, що у разі збігу однопроцентних паводків в басейнах річок Пріпяті, Дніпра і Десни вище за Київ, ситуація для лівого берега і частини правого берега Києва може стати небезпечною. Останні п’ять років ми регулярно звертаємося до київських властей з пропозицією про проведення необхідних досліджень з метою розробки такої Інформаційної моделі, проте наші ініціативи просто ігнорують.

За історичними даними під час паводку 1931 року рівень води нижче за Київ піднімався більш ніж на 10 метрів. На даний момент русло Канівського водосховища звузилося. У районі Конча-Заспи з 7 км. заплави залишили 600 метрів — інше замите піском — по разным даним там працювали до 63 земснарядів. Цими ж намиваннями знищений унікальний Європейський екологічний коридор.

Звичайно, можна говорити про те, що частину води вдасться утримати в Київському морі, проте, у разі значного збільшення її об’єму і виникнення загрози переливу через земляну частину греблі (а це 41 км.) воду, звичайно ж, скидатимуть через турбіни і судноплавний шлюз. Грунтова частина греблі і так ослаблена такою абсолютно неприпустимою її забудовою.

Розмив греблі і спуск водосховища буде грандіозною катастрофою — там на дні покояться 90 млн. м³ радіоактивного мула з часів Чорнобильської трагедії, а це понад 330 тис. залізничних вагонів не говорячи вже про потік води, що вируватиме, зносячи все.

Ну, а що стосується споруд на намиваннях в Конча-Заспі — у разі сильного паводку частина їх можуть опинитися біля Турецького берега. Наш з вами обов’язок попередити наших співгромадян про можливу біду, а рішення приймати тим, хто там живе».

У 1931 році повінь пошкодила майже триста житлових будинків, завод шкіряних виробів, насосні станції, завод «Керамік», надрічкові хлібозаводи. Над містом нависла загроза браку продовольства.

Останній паводок 1970 року затопив Поділ і Троєщину, хоча такого десятиразового обмеження проходу води в заплаві не спостерігалося. Чого тоді чекати від паводку в справжніх умовах?!

Спробуємо представити наслідки, враховуючи, що паводок — це не тільки вода, а ще і все, що вона з собою несе — маси піску (Труханів острів був намитий одним сильним паводком на початку двадцятого століття), що повалили дерева, колоди, дошки, всіляка грязь і сміття, трупи тварин, що потонули, лід, дрібні камені. Отже, нас що нас чекає?

Необхідність евакуації величезної кількості киян — далеко не у всіх є можливість з’їхати до родичів на київські гори або в інше місто. Де розмістити таку кількість людей, та ще з дітьми і людьми похилого віку?! Їх доведеться забезпечувати медичною допомогою, продуктами, одягом. Все це величезні витрати. А в якому стані будуть їх будинки, коли люди в них повернуться? Крім того, далеко не всіх вдасться вчасно евакуювати — в яких умовах опиняться ці люди без отримання медичної допомоги, продуктів харчування, води в перебуваючи в ізоляції? Це можливість паніки, епідемій, розгулу криміналітету.

Затоплення підпри­ємств, магазинів, інших установ — все, що не встигнуть евакуювати, буде затоплено і приведе до величезних збитків власників.

Параліч частини суспільного транспорту — в першу чергу це неможливість добратися на роботу для сотень тисяч людей — вони не зможуть запрацювати і отримати гроші, їх підприємства нестимуть збитки.

Затоплення автотранспорту — звичайно, власники автомобілів в більшості не допустять затоплення своїх улюбленців, вывезя их.нет, не в село до дідуся, а ближче — на високий правий берег. Можна тільки уявити собі, що творитиметься на вулицях не затопленої частини Києва, якщо і зараз вже інколи пройти важко із-за автомобілів. Природно, через активну міграцію транспорту почастішають аварії, і рух в багатьох ключових напрямах буде практично блокований. Не прибраний же вчасно транспорт буде пошкоджений водою і крупним сміттям, занесений піском.

Руйнування комунікацій — силові, телефонні і інтернет мережі в місті проведені до житлових будинків переважно під землею — всі вони будуть затоплені.

Порушення водопостачання — затоплення насосних станцій, неможливість ремонту прорваних труб в період затоплення.

Порушення газопостачання уже небезпечне (газ — це єдина комунікація, яку максимально не ховають в землю). Проте, тут є небезпека пошкодження винесених на вулицю труб крупним сміттям який несе паводок, а це загроза серйозних пожеж і навіть вибухів.

Порушення роботи каналізації — Бортницька станція так само потрапляє в зону затоплення — крім розмиву і рознесення паводком нечистот нижче по Дніпру станція природно не зможе нормально виконувати свої функції оскільки каналізаційні споруди будуть затоплені. Природно, поки жителів не евакуювали, вони відправлятимуть природні потреби, а результати спливатимуть з каналізації на вулиці.

Затоплення метро — жертви навряд чи будуть, оскільки вода перебуватиме не з катастрофічною швидкістю, але аварії електроустаткування метрополітену цілком можливі. Крім того, в метро нанесе величезну кількість піску, сміття, розмиє тунелі і станції. Збитки метрополітену будуть колосальні і затоплені гілки не скоро приведуть в робочий стан. Це викличе перевантаження інших видів транспорту.

Затоплення підвалів будинків — в результаті розмиву водою опорних елементів будівель можливе руйнування і обвалення будівель старої споруди, що може привести до людських жертв.

Руйнування шляхів сполучення — розмив автомобільних доріг, залізничних колій. Природно, під час паводку активізуються підземні течії, створюючі порожнечі під асфальтом, — дороги стануть дуже небезпечні із-за таких прихованих ям.

Постане брак засобів і часу на відновлення шля­хів — це величезні збитки.

Оцінивши можливі наслідки, ми подали до Київської міської державної адміністрації офіційний запит з проханням пояснити, що робиться для захисту киян від можливості такої катастрофи.

Ксенія Голота, виконуюча обов’язки начальника інформаційного забезпечення КМДА, перенаправила наш запит в головне управління МНС при КМДА, а потім прислала відповідь за підписом начальника головного управління МНС при КМДА Віталія Пшеничного.

Яким же було наше здивування, коли замість пояснень про те, що всі заходи для недопущення затоплення Києва прийняті і наші припущення не більше ніж фантазія, ми дізналися, що нас вже готові доблесно рятувати від повені. Про запобігання катастрофи — ні слова. Ось вам відповідь київських властей, як мовиться — без коментарів: «На випадок катастрофічних повеней на київській ГЭС передбачено скидання води через всі турбіни і водозливні отвори, додатково є можливість пропуску води через шлюз». «Головним управлінням з питань надзвичайних ситуацій виконавського органу Київради (КМДА) щорічно проводиться спостереження за розвитком паводку і динамікою зон затоплення з метою своєчасного ухвалення оперативних заходів щодо захисту населення і зменшення збитків об’єктам економіки».

«ВАТ «АК» Київводоканал» визначені аварійно-відновні бригади і техніка для проведення робіт на період весняного паводку, введений режим підвищеної готовності аварійних бригад, підготовлені електростанції, що відкачують засоби, будівельна техніка».

«Введена інформаційна система з питань надзвичайних ситуацій, зокрема розроблений модуль прогнозування зон затоплення, який дозволяє в лічені хвилини виконати розрахунки і отримати перелік будинків, які потрапляють в зону затоплення».
Так само розповідалося про проведені навчання, підготовку станції «Роса-300» для забезпечення потерпілих питною водою, створенні запасу матеріально-технічних і паливно-мастильних матеріалів.

Висновки напрошуються такі:

1. Власті знають про можливість катастрофи, але ніхто не збирається їй запобігати — хай краще чверть Києва під воду піде, аби не сваритися з Конча-Заспівськими «дачниками». 2. Будь-яка катастрофа — це виділення грошей на усунення її наслідків. А гроші — це добре для тих, хто ними розпоряджається. 3. Киян спочатку врятують від прориву греблі скиданням води всіма можливими шляхами, потім рятуватимуть від повені, а потім за це отримуватимуть чини, нагороди, премії і т.п. Все вже готово.

Цікаво, градоначальник спостерігатиме за потопом з київських висот в підзорну трубу, або подібно до Нерона вважає за краще споглядати катастрофи через благородний смарагд?

Олександр Винниченко
«Україна кримінальна»