Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Посміхайтесь, панове товариство!

В неділю 17-го січня у першому турі президентських виборів нічого надзвичайного не сталося. Ну хіба що — професійні любителі «чорнухи» знову пролетіли зі своїми прогнозами. До другого туру пройшли саме ті кандидати, які й мали пройти. Екзит-пол, як і передбачалося, поступово перетворюється в один із видів піару, який можна купити. На попередніх виборах пересічний електорат втратив повну довіру до соціологічних рейтингів. Заповідається на те, що після другого туру виборів нинішніх зникне довіра і до екзит-полів.

Українське МВС зареєструвало близько 50 фактів порушень виборчого законодавства. На тлі 33-х з половиною тисяч виборчих дільниць — це мізерія. Тож чи варто прикрашати Київ малими архітектурними формами у вигляді наметів і здіймати галас у судах всіх інстанцій стосовно фактів начебто масових порушень? Не знаємо, не знаємо, не знаємо… Але впевнені, що не варто також передчасно бити в тулумбаси, достроково оголошуючи себе переможцями. Хоча б тому, що є одна цифра, котра мала би стати відром холодної води на голови обох щасливців. Маємо на увазі найнижчий за всі роки незалежної України процент явки свідомого народонаселення на виборчі дільниці. Дозволимо собі навіть єретичну думку, що саме тут основні конкуренти, не змовляючись, закрили очі на чи не єдину справді масову фальсифікацію, котра дозволила витягти за вуха оту рятівну цифру — 50% плюс один виборець. Інакше, як кажуть на батьківщині одного з енергійних невдах цієї кампанії, вйо, бо дощ і коні мокнуть.

Відтак — дозволимо собі звернути увагу на, здавалося б, другорядні факти. От приміром — у ніч перед виборами на одній із виборчих дільниць зі страшенним гуркотом завалилася стіна. Наші ЗМІ в один голос зафіксували, що міліціонер, котрий охороняв дільницю, налякався мало не до смерті, але жоден із журналістів не поцікавився: а що ж сталося з майбутніми породіллями міської лікарні, де, власне, дислокувалася закрита виборча дільниця. Чи налякалися, чи не налякалися, на відміну від міліціонера, чи не було, не дай Боже, передчасних пологів. Цікаво було би дізнатися, імена кого з кандидатів поминали незлим тихим словом молоді мами після цієї веремії. Оце був би справжній піар, а не висмоктаний з брудного пальця чергового наймита-політтехнолога.

У неділю зранку ті ж ЗМІ забили на сполох. В одній із обласних психіатричних лікарень забракло бюлетенів. За кілька годин з’ясувалося, що в іншу психлікарню завезли зайві бюлетені. Мимоволі напрошується версія, що головний лікар спеціально для пацієнтів, котрі потерпають на роздвоєння особистості, замовив подвійний комплект виборчих документів — аби не загострювати перебіг хвороби.

А якщо без жартів, то подана журналістами загальна цифра пацієнтів з уразами психіки неприємно вразила. Вона явно вибивається за рівень середньостатистичної. Якщо врахувати, що сьогодні до такого типу лікувальних установ втрапляють виключно за рішенням суду або за власним бажанням, то скидається на те, що криза вдарила нас не лише по кишенях. І тут уже варто було би замислитись і проаналізувати. Чи, як кажуть вчені, скорелювати кількість виборців у закритих виборчих психдільницях з отим психологічно-правовим армагеддоном, на який перетворили Україну шановні і не дуже шановні політичні гравці.

І ще на одній закритій виборчій дільниці забракло бюлетенів. А саме — у Київському слідчому ізоляторі. Або, як сумно жартують жителі столиці, «у діда Лук’яна». Тут уже зв’язок переповнених камер і вищезгаданого армагеддону не просто напрошується — волає.

Майже половина дорослого населення України відреагувала на повний розпад владних структур у державі у найдоступніший спосіб — не з’явилася на вибори. Ґрунтовний аналіз причин ще попереду. Якщо, звісно, буде кому за нього взятися. Придумувати казочки і міфи — набагато легше. Але на одну суттєву обставину варто звернути увагу вже зараз. Пригадайте — чи хоч хтось із кандидатів на незліченних постерах, плакатах, листівках посміхався? Від сили — один-два. А відомо, що втрата почуття гумору — це перший крок до втрати здорового глузду.

 
В.Н.
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com