Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Як контролювати владу

Запитаймо: а чи є зараз народний контроль над народною владою? Поставивши так питання, однозначно відповімо — ні! Народний обранець, оволодівши заповітним мандатом, втрачає зв’язок з народом, не несе особистої відповідальності за свої передвиборні обіцянки. На словах — так, на ділі — ні! Тому, що немає юридично оформленого Договору між двома високо договірними сторонами. Немає юридичної відповідальності виконавчої влади за свою діяльність. Народний обранець відразу починає жити і діяти зовсім за іншими правилами, на власний розсуд і залежно від обставин. Забуває свій виборчий округ, не буває в ньому місяцями, а навіть і роками. Робить свої справи. Країна його мало цікавить. І тому є немало прикладів.

Народні депутати різних рівнів і Президенти повинні приймати закони, ухвали, які регулюють життя людей. Ось тут нерідко і виявляється позиція депутата. Він оцінює — чи вигідні ці закони, рішення йому особисто або тій групі людей, інтереси якої він лобіює (представляє і відстоює).

Не маючи чітко зафіксованих зобов’язань, юридичної відповідальності, депутати діють, як Бог на душу покладе. Не ворог же собі депутат, затверджуючи собі пільги, зарплату, пенсію? Зовсім не замислюючись, що всі ці величезні засоби йдуть за рахунок платників податків, з народної кишені.

Вдумайся, читачу! НАРОД — ПРАЦЕДАВЕЦЬ, а народні депутати — НАЙМАНІ РОБІТНИКИ (наймити)! Ваш голос на виборах є політичний товар, за який треба гарно платити! А що виходить? Наймити живуть в тисячі разів краще за працедавців, зневажають його і відданий за нього голос. Чи не здається Вам, читач, що народ мусить врешті-решт відновити справедливість?

Виконавча влада вийшла з-під контролю і влади народу, відокремилася від нього непереборною стіною недоторканності. І навіть генеральний прокурор України Васильєв в запалі щирого обурення запитував: «Скільки ж чоловік повинен убити народний депутат, щоб його можна було судити? Тому, що навіть у правосуддя руки короткі, щоб притягати до відповідальності народного депутата, сьогодні захищеного бронею недоторканості».

Ось тут ми підходимо до головного. Як же зробити, щоб народ був володарем країни і свого життя? Пригадаємо повсякденну практику нашого життя. Людина поступає на роботу — і підписує трудовий ДОГОВІР. Представники двох фірм дійшли угоди про товарну операцію — і теж підписують ДОГОВІР. Існують ДОГОВОРИ ринкові, міждержавні і багато інших. За старих часів існували у Київській Русі суспільні словесні ДОГОВОРИ між народним зібранням, віче і правителями, претендентами на князевий стіл. І якщо цей князь не виправдовував довіри, йому говорили: «Йди геть»! Ми виберемо іншого.

Скажи читачу, за ві­сімнадцять років існування «народної демократії» в Україні народ міг комусь з своїх обранців сказати: «Йди геть»! Хіба не було тих, хто втрачав народну довіру? Були і є! Але до цього дня, немає закону, механізму відгуку депутатів. Народні обранці бояться остракізму. Тому і не поспішають приймати невигідний їм, але вигідний народу Закон.

Давно вже висить в повітрі ідея юридичної, кримінальної відповідальності народних депутатів і Президентів перед народом за невиконані передвиборні зобов’язання. У 2002 році проект Всеукраїнського ДОГОВОРУ № 1 був представлений кандидатом в народні депутати України Л.П. Ігруновим і командою підтримки. Ідею ДОГОВОРУ схвалили деякі народні депутати, але далі справа не пішла. Потім, проект ДОГОВОРУ був запропонований в 2004 р. сімнадцяти кандидатам у Президенти і як ідея був схвалений деякими кандидатами в Президенти. «Але у них не було часу на його юридичне оформлення, оскільки, мовляв, вони багато їздили по країні». Ідею ДОГОВОРУ як юридичного документа, що обмежує владу правом, ми винесли на обговорення громадськості. І одержали її підтримку. Була створена ініціативна група, до якої увійшли учені, письменники, ветерани війни, журналісти, юристи, ветерани праці, пенсіонери.

У чому сенс такого ДОГОВОРУ? Перш за все, в його юридичній силі, що визначає взаємні зобов’язання двох сторін — народу і його обранця і взаємно підтверджується підписами. По-друге, у ДОГОВОРІ вказані не тільки конкретні пункти зобов’язань (а це обіцянки претендентів і накази народу), за виконання яких несе відповідальність в судовому порядку майбутній депутат або Президент, але і конкретні терміни виконання цих зобов’язань. Щоб не розпливчатими були обіцянки — поліпшити, забезпечити і т.д., а конкретно — до якого терміну вони повинні бути запроваджені в життя. Немає такого в обіцянках блоків, партій, кандидатів у президенти. Обіцянки їх без юридичного Договору — лохотрон!

Юридичний ДОГОВІР пропонується упровадити на всіх рівнях виборчої системи — від сільських, міських, районних, обласних органів влади до найвищого законодавчого органу держави — Верховної Ради і гаранта Конституції — Президента України. Встановлюючи терміни виконання, народ може їх контролювати, заслуховувати звіт свого обранця. І якщо він не виправдав довіри, суд скаже йому: «Йди геть»!

Є в проекті такого ДОГОВОРУ немало того, що доповнює і покращує статті Конституції України, інших законодавчих актів. У кожному пункті ДОГОВОРУ інтереси народу і країни на першому плані. Вони обмежують здатності обранця народу красти, спекулювати його довірою, діяти від його імені в особистих цілях.

У проекті ДОГОВОРУ є чітка система впровадження його в життя згідно ст. 5 і 69 Конституції України.

Виборці в більшості своїй дезорієнтовані перед виборами, якому блоку, партії, Президенту віддати перевагу, кому довірити владу і турботу про населення села, міста, області, країни. І ДОГОВІР може прояснити ситуацію: якщо блок, що пропонує своїх кандидатів у депутати, кандидат у президенти підпише ДОГОВІР з представниками від виборців, візьме на себе юридичну відповідальність за його реалізацію — такому блоку, партії, Президенту більше довіри, і вони будуть вибрані. Така довіра буде і кандидату в президенти, якщо він візьме на себе юридичну відповідальність.

Народ, даючи владу над собою, зберігає в своїх руках важелі контролю над цією виконавчою владою юридичне оформленим єдиним ДОГОВОРОМ! І ось тоді гранично обмеженими будуть протистояння депутатів, їх ділення на лівих і правих, опозицію і більшість.

Кажуть, на Заході немає подібних парламентських, Президентських ДОГОВОРІВ. Але там відпрацьована система відповідальності парламентарія, Президента за свою поведінку. Той, хто прокрався, помічений в корупції, інших брудних справах, негайно складає свої повноваження, не чекаючи прокурорського нагляду. У нас же депутати грудьми стають на захист своїх кримінальних колег. Тут діє проста логіка: сьогодні я здав тебе, завтра здадуть мене. Створюється своєрідна кругова порука, яку народ розцінює як аналогію взаємного зв’язку в певних кримінальних групах. Звичайно, така аналогія не завжди правомірна, але у народу є своя думка. Підписання ДОГОВОРУ, як юридичного документа, з конкретними формулюваннями зобов’язань кандидатів в народні депутати і в президенти, може обмежити амбіції багатьох претендентів покермувати владою, пожити за рахунок народу, забезпечити себе і свою сім’ю довічними благами, утекти від правосуддя. А таких претендентів з кожною виборчою компанією стає все більше. Будь-яка влада, будь вона тричі народною, якщо вона не контролюється народом і йому непідвладна, стає злочинною.

І так — хто ЗА юридичну відповідальність депутатів і Президента. Як механізм відповідальності — Національний Трудовий юридичний ДОГОВІР між народом — представниками від виборців і кандидатами в депутати від блоків, партій, у президенти? Хто ПРОТИ? Подайте свій голос, шановні читачі, захисники дійсної демократії. Вступайте до ВГО «Народний Парламент України». Це означатиме, що ви за юридичну відповідальність виконавчої влади!

 

 

І.Корбач,
ветеран Великої Вітчизняної Війни, член національної спілки журналістів України.
О.Вретік,
голова ВГО Народний Парламент України
Л.Ігрунов,
зам. голови ВГО Народний Парламент України.
А.Седько
С. Свистун
,
ветерани праці і учасники бойових дій

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com