Масляниця об’їдуха, грошам приберуха

На Масляному тижні прийнято також частувати членів сім’ї, ходити один до одного в гості, збиратися за великим родинним столом.

«До тещі на млинці» їздили в середу. Цей день носить назву «зноби-баби». За звичаєм, в середу вся родина збиралася за одним столом, «щоб улюблений зять був задоволений».

Четвертий день Масляниці називали «переламний», або «широкий». Саме з цього дня починається справжнє гуляння, що супроводжується ситною їжею та багатим питвом. Поряд з млинцями та налисниками, головною їжею на Масляну були вареники з сиром і сметаною, гречані млинці на маслі або смажені на смальці.

У п’ятницю теща їздила до зятя на млинці, і тепер вже зять мав тішити улюблену тещу.

В давнину на Масляний тиждень надто пишно й гучно віншували вдів та одиноких матерів, що мали позашлюбних дітей. Таким дітям, крім солодощів, дарували одяг, взуття, полотно, барильце меду тощо. А вдові чи одинокій жінці, бувало, приводили (заздалегідь домовившись) вдів­ця.

Якщо головна дійова особа свята Колодій, то звідки ж взялася Масляниця?

Як ми вже зазначали, Масляний тиждень — це останній тиждень перед Великим постом, коли ще дозволялася скоромна їжа. Піст, як і сам Великдень, прийшов до нас разом з християнством. Пристосовуючись до язичницького свята, Церква змінила його назву. От і з’явилася Масляниця, Масляна, Масниця, Сиропусний тиждень і таке інше.

До речі, «поховання» Масляниці — обряд, запозичений. Колодій теж «вмирав» на сьомий день свята. І його проводжали у потойбічний світ з піснями і жартами. Адже він забирав із собою всі ворожі сили, які повинні були навіки залишитися у похмурому царстві Пека.

Останні два дні тижня — верхівка свята. Народні гуляння, ігри, серед яких найулюбленіша «взяття сніжної фортеції», катання на санях, танці навколо багаття, спалення солом’яної Масляниці, і, звичайно, млинці на різні смаки, з різними наповненнями, гарячі та рум’яні.