«Чи правда то було, чи, може, хто збрехав?..»

Як хто забув, то нагадаємо: цитату для заголовка ми взяли з призабутої, на превеликий жаль, байки Леоніда Глібова, неперевершеного й досі поета-сатирика ХІХ століття. Йшлось у ній про аж надто актуальний для українського сьогодення спосіб відмазування лідера організованого злочинного угрупування (псевдо — Щука) від заслуженого покарання з допомогою корумпованого судді (псевдо — Лисиця).

Дружні, щоб не сказати братні стосунки частини суддівського корпусу в Україні з відвертим криміналітетом змусили Верховну Раду прийняти закон про введення довічного покарання для суддів, а також слідчих та прокурорів за хабарі «в особливо великих розмірах». Розумно й мудро! Але варто було б для тих «служителів при законі», хто не здобув, а купив собі відповідний диплом, нагадати: з якої суми в Україні починається «хабар в особливо великих розмірах». Не завадило б також підвищити «розцінки» на хабарі в «не дуже великих розмірах». Про маленькі хабарі не йдеться, бо таких у нас у судах і прокуратурах ніхто не бере.

Хоча, як на наш погляд, українській Феміді бракує не так суворості, як прозорості. Як, власне, і політиці, особливо тій, котра при владі. Аби не бути голослівними, подамо кілька прикладів, гідних пера не лише сучасного Глібова, а й чесного прокурора.

Після багатомісячної епопеї з піратським полоном, у якому опинились українські моряки судна «Фаїна», спливли, мов дещо на воді, кілька неприємних фактів. По-перше, «диким» сомалійським піратам настукали про точний курс корабля та його вантаж уже через годину після відплиття судна з Одеси. По-друге, пірати мали постійне джерело інформації у кризовому штабі, до якого входило суперобмежене коло дуже високих українських достойників. По-третє, працівники відповідної служби СБУ при цьому ледь не пальцем ткнули в РНБО. І що? А нічо!

Одразу після цієї невтішної для Глави держави версії він прийняв два рішення. Перше — в.о. голови СБУ фактично вже навіть не ве-о. Оскільки його кандидатуру більше не будуть пропонувати на затвердження у Верховній Раді. Чому? А тому!

Поїхали далі. Минулої суботи Президент, не дочекавшись понеділка, звільнив Секретаря РНБО. З чого такий поспіх? І чи не пов’язані ці два рішення з версією про те, що певні високі посадовці заробляли на трагедії українських моряків не тільки інформаційний піар, а й реальний «відкат». Відповіді немає. І не буде! Не дочекаєтеся.

Ще два факти, тепер уже з бурхливого київського життя. Городський голова, впотребивши жителів столиці у позах, не передбачених навіть Камасутрою для збоченців, дременув у відпустку. Ще б пак! Намахаєшся порушувати щодня не тільки закони та Конституцію держави, а й закони здорового глузду. Проте, є тут одна дуже цікава обставина. Чиновники рангу Льоні-Космоса йдуть у відпустку виключно з дозволу Президента України. В задачі питається: чи є випадковим збігом те, що в день узаконеної втечі мера зі зґвалтованої ним столиці одна ну дуже впливова благодійниця, котра має свою особисту сторінку на офіційному сайті Президента, «раптом» одержала від київської мерії аж 8 гектарів землі у заповідній зоні Феофанії начебто під реалізацію проекту, реальність якого викликає обґрунтовані сумніви.

«Чи правда то було, чи, може, хто збрехав, хто ворогів не мав» — іронізував півстоліття тому мудрий Леонід Глібов. Ну, стосовно вміння творити собі ворогів із учорашніх палких прихильників, наші українські політики не мають собі рівних не те що в усьому світі — в досліджених галактиках! І це вже не смішно. Це вже навіть не байка, нехай навіть найталановитіша. Це та сувора реальність, якої нинішні «щуки» та їхні послужливі «лисиці» вперто не бажають бачити.

В.Н.