Кризи можна передбачати

Весною 1997 року в Кремлі було створено Економічне управління Президента РФ. Михайла Хазіна призначили заступником керівника. Перше завдання — доповідь Єльцину про економічне становище Росії. Працюючи над докладом, Хазін та його колеги зрозуміли, що наприкінці літа, початку осені 1998 року в країні станеться дефолт. Якщо, звісно, терміново не змінити економічну політику.

Текст доповіді окрім заступника голови адміністрації Лівшица та самого президента ніхто не читав. Тому застереження та зауваження не були втіленні у життя. У серпні у країні стався дефолт… Не дивлячись на те, що першу доповідь спіткала гірка доля, Михайло Хазін продовжив розбиратися у причинах дефолту. Усі сліди вели до США. Зацікавившись питанням з чого складається американський ринок, він знайшов дивні збіги. Фондовий ринок Америки висмоктує ресурси всієї планети. Вже тоді бачилася загроза майбутньої економічної кризи.

Влітку 2000 року в журналі «Експерт» з’являється стаття «Чи доб’ються США апокаліпсису». Її висновок — якщо до весни 98 року було неможливо запобігти дефолту в Росії, так і у 2000 не зупинити проблеми американської економіки. Подаємо роздуми відомого економіста.

Економічна модель, через яку все тепер валиться, виникла як відповідь на страшну кризу 70 років. То була криза надлишку капіталу. Ще класики політекономії XIX сторіччя писали: капітал росте швидше, ніж отримує своє відшкодування праця. В результаті виникають проблеми з нестачею попиту. В класичному капіталізмі це вирішується за рахунок криз надлишкового виробництва. При імперіалізмі — за рахунок вивозу капіталів. До 70 років ХХ ст. обидва засоби вичерпали себе. Влаштовувати кризу надлишкового виробництва було неможливо через наявність системи соціалізму. А вивозити капітал не було куди. На той час Індія та Китай ще не були ринками капіталу. Становище у світі, однак, вимагало від США рухати далі науково-технічний прогрес. Інакше б Захід програв війну з СРСР. Є підстави вважати, що він її і програв у 1973 — 1974 роках. Але СРСР не зміг закріпити перемогу. 

Адміністрація президента Картера та глава ФРС (Федеральна реєстраційна служба) Пол Волкер (попередник Алана Грінспена) розробили хитру концепцію. Вперше в історії капіталізму стали не капіталістам одним допомагати, а стимулювати сукупний попит. Робити це планувалося за рахунок емісії грошей. Тобто потрібно було запустити верстат, що друкує гроші.

На початку 1980-х в основному стимулювали попит держави — програму «Зоряних воєн». З 1983 року зробили ставку на домашні господарства. Цілу чверть віку їм за рахунок емісії видавали гроші. Все більше і більше, в основному у вигляді кредитів. За рахунок надлишкового попиту Штати зробили черговий стрибок у науково-технічному прогресі. Їм вдалося позбутися геополітичного суперника і розвалити СРСР. Цей зліт відбувався за рахунок ресурсів, які повинні були забезпечити зростання у майбутньому. Країна проїла свої ресурси на два покоління вперед. Штати накопичували борги. Це досить чітко видно, якщо порівняти графіки росту боргів домашніх господарств і всього сукупного боргу США та американського ВВП. Економіка росла зі швидкістю 2—3, максимум 4 відсотка на рік. Часом опускалася в мінус. Борги зростали зі швидкістю 8—10 відсотків.

Стимулюючи попит споживачів, американці створили державу з надзвичайно високим рівнем життя. Виросли покоління людей, які не звикли жити бідно. Оскільки мали додаткове джерело ресурсів — кредити. Але вічно жити у борг не можливо. Об’єм боргу став надто великим, борги домашніх господарств були більшими за об’єм економіки країни і склали понад 14 тріліонів доларів. Настав час платити за рахунками. До речі, так само обвалилася піраміда ДКО (державні короткотермінові облігації) в Росії в 1998 році. Масштабу бюджету країни стало недостатньо, щоб сплатити по боргам ДКО. Закінчилося все дефолтом. 

Звісно, Уол-стріт усіляко намагалася відстрочити свій крах. Є два варіанта виходу з подібної ситуації. Перший — припинити емісію, тобто вимкнути грошоробний верстат. Таким чином оздоровивши економіку. Але у цьому випадку всі фінансові активи — тріліони та тріліони доларів — у мить втратять свою ціну. Обвалиться вся фінансова система. Це варіант 1929 року, Велика американська депресія. Але вже у масштабах планети. Тому що долар поки що — головна світова валюта. 

Варіант другий — влаштувати гіперінфляцію. Щоб борги згоріли. Ідея гарна. Власно, це вони зараз и роблять.

Проблема Америки, однак, в тому, що з 1981 року під спровокований зростаючий попит побудували потужності. Які виробляли як товари, так і послуги. І який би варіант зараз не вибрав зараз Уол-стріт, гіперінфляцію або виключення печатного верстату, попит неминуче впаде. Що робити з цими потужностями? 

В 2000 році ми порахували яка частина американської економіки повинна зникнути. На той момент — чверть. Сьогодні — третина. Якщо не більше. Що таке знищення хоча б чверті економіки? Це неконтрольований ріст безробіття, страшна депресія, різке збільшення соціального навантаження на бюджет та соціальної напруженості в суспільстві. І таке подібне. Під час Великої депресії виробництво в США впало на третину, а споживання — на 50 відсотків. Зараз ж споживання може скоротитися ще більше.

 Саме тому США роблять усе можливе та неможливе, щоб не дати зникнути цієї частині економіки. Стимулюючи банки, виробництво... І все рівно через 2 — 3 роки, а то і раніше, Америка отримає кризу масштабу Великої депресії.

10 вересня 2001 року я на форумі сайті журналу «Експерт» попередив, що скоро американці влаштують самі проти себе крупні теракти та перекладуть відповідальність на Усаму бен Ладена. 

Економічні показники серпня в США були дуже погані. Довелось би багато що пояснювати. Пам’ятаєте, після теракту вони закрили біржу на кілька днів. Відвлекли увагу. Що найбільш головне — під ці теракти вони повністю відмовилися від ліберальних методів управління економікою і почали перехід до чистого диригенства. Тобто до прямого управління економікою з боку держави та Федеральної резервної системи.

Підготовка до масштабної світової провокації йшла давно. Криза-то назрівала. «Чорний серпень» лише підхлеснув строк виконання. Кризисні явища почалися ще в 90 роки. Власно кажучи, ретельне вивчення економічних процесів показує: «точка неповернення», скоріш всього, була пройдена на межі першого та другого строків Клінтона. 

Якщо б на початку 90 США направили ресурси, захоплені на території колишніх країн соціалізму, на погашення своїх боргів, зроблених у 80, можна було б розтягнути щастя років на 30. Але замість цього вони наробили нових боргів! Тобто прискорили процес. В цьому сенсі реальним винуватцем нинішньої кризи, останньою людиною, яка могла ій запобігти, точніше, відсунути, був Клінтон. Буш прийшов вже на готову кризу. 

Долар — не просто світова резервна та торгова (зараз біля 70% міжнародних трансакцій у доларах) валюта, але і після 1971 року єдина міра вартості. 

Врахуйте ще одну важливу річ. Сучасна модель господарювання, побудована на доларі як головній світовій валюті, призвела до того, що Америка грає унікальну роль в світовій економіці. Вона виробляє біля 20 відсотків світового ВВП (Загальний — біля 60 тріліонів доларів. Реальна доля США — 12 тріліонів, тобто п’ята частина. Хоча самі США пишуть, що 14, але цій цифрі вірити не варто). А споживає приблизно 40 відсотків світового ВВП. Майже вдвічі більше. За паритетом здатності купувати, звісно. Тому що купують дешево, а продають за своїми цінами дорого. В результаті вони висмоктують ресурси зі всього світу.

Руйнація цієї системи призведе до того, що життєвий рівень в США впаде. Вдвічі як мінімум. Ще не було в історії випадків, щоб падіння життєвого рівня такого масштабу не призвело до руйнації соціально-політичної системи держави. Сьогоднішня по­літична еліта США робить все для того, щоб владу не втратити. Що ми і бачимо.

Вам не здається дивним явищем поява Обама? Дивно навіть не те, що він чорний. Дивність Обами в тому, що він зовсім чужий в американському істеблішменті. Обама в певному сенсі персонаж штучно зроблений. Хтось його вперто виштовхує нагору.

Американська еліта чудово розуміє, що наступна адміністрація, скоріше за все, до кінця терміну не досидить. Адже ій доведеться йти на дуже жорсткі, непопулярні рішення в економіці. Саджати в Білий дім президента зі свого кола немає сенсу. Обаму шкода, адже реально він нічого не зможе зробити. Лялководи навісять на нього усіх собак...

Демократія — це механізм продажу народу будь-якого великого рішення. Еліті доведеться в умовах кризи продавати досить непопулярні рі­шення. Єдиний спосіб — витягнути харизматика. В Америці президента обирає не народ. Харизматичний Обама зробить деякі жахливі речі, які необхідні еліті. Потім його зметуть гнівні маси. І на нього ж політики все спишуть. Це політичний смертник, який повинен затулити амбразуру.

Гостра стадія світової кризи вже почалася. Якщо США зупинять емісію, припинять взагалі друкувати долар, все обвалиться протягом 2—3 місяців. Ми отримаємо варіант 1929 року. Будуть друкувати гроші, але по мінімуму — падіння займе 2,5—3 роки. Влаштують гіперінфляцію, включать верстат на повну потужність — все закінчиться за рік — півтора.

Сполучені Штати шви­дше за все підуть на гіперінфляцію. Але після виборів 4 листопада (точніше, після зміни президента) можливі зміни у політиці. 

Хоча, який би варіант вони не вибрали, в результаті економіка США зменшиться як мінімум на третину. Світова впаде від­сотків на 20. Після цього планету очікує років 10 — 12 тяжкої депресії. В США та Європі, думаю, буде багато жебраків. 

Оскільки руйнується світова фінансова система, зупиняються і її першоджерельні механізми. Спочатку — система інвестиційних банків США. Система рейтингування (тобто оцінки) фінансових ризиків уже не працює. На межі руйнування страхова система. Прийшла черга офшорів.

За матеріалами російських ЗМІ