Слухати наших політиків небезпечно для здоров’я!

Громадсько-професійна організація «Українська медична спілка» публічно звинуватила вітчизняних політиків у діяльності, що межує зі злочином. Йдеться зовсім не про хронічне обрізання й без того куцого бюджету Міністерства охорони здоров’я, як може видатися на перший погляд.

УМС охарактеризувала висловлювання переважної більшості українських політиків про сучасну ситуацію в Україні як повністю безвідповідальні і такі, що шкодять здоров’ю нації.

Розшифруємо це твердження. Не відсьогодні відомо, що улюблене заняття нашого політвертепу — це гра в страшилки. Хлібом не годуй, тільки дай полякати суспільство байками про те, що Україна гине, народ масово вимирає, а завтра почне вимирати майже стовідсотково, бо стовідсоткове безробіття спричинить новий голодомор і т.д. і т.ін. Скидається на те, що тактика російських більшовиків-ленінців «Чим гірше, тим краще» трансформувалась у політичні програми пар­тій, котрі від комуністичних ідеалів відхрещуються — аж гай гуде.

Технологія такого, не по-нашому кажучи, «гелоуїну» зрозуміла. Спочатку налякати всіх вусмерть, а потім прозоро натякнути, що кінець світу можна упередити, якщо на наступних позачергових ви проголосуєте за партійний список номер такий-то. Грішать цим, даруйте, всі, незалежно від кольорів політичного спектру.

А тепер — без жартів. На думку психологів-професіоналів з УМС масовий «чорний піар» та ще й у виконанні партійних ліде­рів породжує у пересічної людини відчуття невпевненості, безпомічності і безперспективності. Це, у свою чергу, призводить до стресового стану, різкого зниження імунітету, а далі — своє роблять уже традиційні захворювання, котрим досі організм людини успішно опирався.

Медична статистика зафіксувала різкий зріст таких захворювань, не пов’язаний з типовими причинами. Боротьба за голоси майбутніх виборців, даруйте за цинізм, призводить лише до зросту смертності серед електорату.

Добалакалися!

Але!.. Чи все так погано у нашому домі, чи навпаки — все гаразд? Проблеми є і від них нікуди не дінешся. Це об’єктивна істина. Але глянемо на них під дещо іншим кутом, не через чорні окуляри політичного піару.

Може це і краще, що Україна поки що не вписалася в Євроспільноту «по саме тпруті». Бо коли з політичних амвонів верещать про масове безробіття, то чомусь «забувають» згадати про те, що в Україні, попри кризові явища, існує чималий ринок вакансій на професії. І там тенденцій до скорочення не спостерігається.

Якщо власник банку чи супермаркету звільняє сьогодні добрячу частину так званих «офіс-менеджерів», єдиною роботою яких було давати дулі горобцям і суто по-совковому хамити клієнтам, то це ще не криза. Це нарешті розумне, хоч і запізніле рішення.

Але якщо хтось під гаслом «Україна гине!» пропонує ліквідувати парламент і передати всю владу секретаріату президента, РНБО чи ще якомусь там новітньому «чека», то це навіть не криза політичної думки, а гібрид спекуляції з шантажем.

На щастя, окрім «плачів на стінах Печерських» існують тенденції, котрі вселяють надію на позитив. Ось кілька прикладів:

·           З липня по вересень цього року кількість шлюбів в Україні вдвічі перевищує аналогічний показник минулого року. Переважна більшість весільних пар крім реєстрації у РАГСах вінчається. Водночас різко зменшився показник розлучень — лише 1 на 3-4 шлюби. Донедавна 50% розлучень вважалося позитивом.

·           На межі закриття чимало дитбудинків для сиріт, не з економічних причин. Дедалі частіше, згідно з давньою українською традицією, сиріт забирають до себе родичі або просто добрі люди.

·           Штатні плакальники з Національної спілки письменників України лементують, що в Україні зникла дитяча література як жанр. І в той же час на останньому (6-9 листопада ц.р.) Міжнародному книжковому ярмарку «Медвін» у Києві аж подих перехоплювало від розмаїття чудової, цікавої, а головне — доступної дитячої літератури чи не кільканадцяти спеціалізованих дитячих видавництв. І це не переклади чужоземних «Поттерів», а своя, українська автура, що сформувалася навколо видавництв. І ці книжки не те що купували — розмітали!

Наостанку — порада від класика: не варто видавати власний зубний біль за нещастя свого світу.