Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

О, спорт, — ти великі гроші!

8 серпня у Пекіні на головному стадіоні Літніх Ігор-2008 буде запалено олімпійський вогонь, розіграно 302 комплекти медалей, на 5 — 8 найвищих нагород претендуватимуть і українські спортсмени.

Сьогодні спорт відіграє значну роль у житті світового співтовариства, а проведення спортивних подій вищого та середнього рейтингу є інструментом для підвищення реноме країни та вирішення містобудівних проблем мегаполісів.

Велика конкуренція

Нині між містами і країнами світу ведеться вперта боротьба за організацію і проведення спортивних змагань, насамперед вищого рейтингу. Саме вони сьогодні приносять значний прибуток, підвищують реноме держав і допомагають вирішувати багато містобудівних і транспортних проблем міст-організаторів, в яких проводяться популярні спортивні події.

Україна готова на спортивні подвиги

До теми спортивного маркетингу і менеджменту можна було б широко і не звертатися, але настав час Україні активно висувати себе як організатора великомасштабних змагань. Чим це обумовлено? По-перше, Українська держава і приватні компанії вже здатні проводити на високому рівні спортивні змагання. Нагадаємо, що Україна і Польща виграли тендер на організацію «футбольної фієсти-2012» — змагання вищого рейтингу. Остання може принести Україні кілька мільярдів доларів чистого доходу при вкладенні в цю справу $20 — 25 млрд (якщо ж буде затверджено план будівництва автодоріг і запуску швидкісних потягів в Україні) плюс спортивна інфраструктура, яка приноситиме пристойний дохід її власникам протягом 15 — 20 років (пригадаємо, до цього тандему Донецьк — Маріуполь долучили проведення континентальної молодіжної першості-2009 з футболу серед хлопців до 19 років). По-друге, сьогодні Україна (поки що!!!) має підтримку з боку Заходу, насамперед США, а це важливий чинник при отриманні права на організацію спортзмагань першого і другого рейтингу. Наприклад, Україна сьогодні цілком здатна отримати першість Європи-2013 з баскетболу (наші північно-західні сусіди — Польща і Литва — вже одержали право на проведення першості Європи-2009 і 2011 з баскетболу), але наразі в Києві немає спортзалу для проведення фіналу на 10 -12 тис. фанів (залу з таким глядацьким наповненням, як не сумно, наша столиця ще не має).

Недавно Україна заявила про свій намір організувати європейську першість з жіночого гандболу (але питання, де проводити — в Палаці спорту, побудованому 40 років тому?). Європейська регбійна структура готова надати Києву право організації континентальної першості-2014 з регбі-7. А в липні 2007 року Києву, як відомо, було доручено організацію (ініціатива надійшла з України) Європейських Ігор з неолімпійських видів спорту. До Києва прибула тисяча спортсменів з 40 країн Старого Світу. Змагання, на думку українських експертів, було проведено успішно, а це означає, що Україна має всі шанси в осяжному майбутньому отримувати спортивні події вищого рейтингу, аж до Олімпіад і першості світу з футболу. По-третє, щорічно зростає число міст з невеликою кількістю населення, які запрошують до себе різні змагання, а великі американські й західноєвропейські мегаполіси, як правило, претендують на «спортивні вершки» — масштабні і прибуткові змагання, тому Україна повинна конкурувати «з усім світом» і вже здатна відвоювати собі ласий спортивний шматочок. А поки що вигідні і престижні спортивні змагання дістаються тим країнам і містам, які йдуть у «правильному політичному фарватері».

Навіть якщо кинути побіжний погляд на організаторів великих спортивних змагань-2007, то велику частину їх було віддано країнам, які орієнтуються на Вашингтон і Брюссель, а не на Росію. Нині існує чітка тенденція в спортивному світі — надання великих спортивних змагань країнам західного світу, що входять в НАТО і ЄС, а також країнам, що перебувають в орбіті «тяжіння» США, Японії і Євросоюзу. Підтвердженням сказаному є той факт, що міжнародні спортивні організації почали роздавати право на проведення деяких змагань містам країн, яких не знайдеш на географічній карті. Наприклад, у 2007 році першість Європи з баскетболу серед жіночих команд пройде в Італії, в чотирьох маленьких містечках — Вато, Ланчяно, Кьєті і Ортона. Проте проведення серйозного баскетбольного форуму приверне увагу тисяч фанів і збагатить скарбницю міст на Апеннінах. Таку поблажку навряд чи зробили б Росії: ніхто не дозволив би приводити континентальну першість у невеликих містечках європейської частини цієї країни. Є вірогідність, що Зимова Олімпіада скоро відбудеться в Парижі або Берліні. І не біда, що немає навколо міст гір — спортсмени пробіжать по штучному снігу або продемонструють складні стрибки у фристайлі на «сніжній подушці», розміщеній на одній з вулиць європейських міст, і «зимові спортсмени» не будуть вимогливими до умов змагань. А ось Росію постійно «штрафують» за політичну активність на міжнародній арені.

Росії взагалі не вдалося отримати права на масштабні змагання в 2007 році, окрім першості світу з хокею, а прибутковий світовий чемпіонат з боксу в неї відібрали і передали Чікаго. Хоча столиця Росії щорічно претендує на організацію кількох подій такого роду. Це ще раз підтверджує думку про те, що спортивні змагання — це прерогатива тих країн і міст, зовнішня політика яких не суперечить західним ідеалам і цінностям. Наголосимо: першість світу-2007 з водних видів спорту було віддано австралійському Мельбурну, а першість світу-2007 з легкої атлетики — японській Осаці, а це означає, що два міста заробили значні гроші, частина з яких піде на містобудування. До речі, першість світу-2009 з легкої атлетики вже заброньовано за Берліном (змагання пройдуть на знаменитому Олімпійському стадіоні, побудованому ще за Гітлера, спеціально до Літньої Олімпіади-1936). До речі, Москву, яка претендувала на світовий легкоатлетичний форум-2011, «прокотили» (віддали право на його проведення південнокорейському Дежу). Але все-таки столиці Росії вдалося вирвати у бюрократів ІААФ світову легкоатлетичну першість-2013 (для посилення позицій, за словами мера Ю. Лужкова, Москва побудує два спеціалізовані легкоатлетичні стадіони). А ось обіцяну Москві першість світу зі спортивної гімнастики-2013 віддали, мабуть, в «надійніші руки» — Токіо. Нагадаємо, що Москву знову обійшли — віддали Літню Олімпіаду-2010 серед юнацтва «молодому місту планети» — Сінгапуру. За словами президента МОК Ж. Рогге, такі змаганні серед молоді треба проводити в місті, що швидко розвивається. Мабуть, президент МОК не забув поразки, яку зазнав від Росії, коли російський Сочі отримав гору над корейським Пьєнгчангом, на який зробили ставку країни Заходу, в олімпійському тендері на організацію Зимової Олімпіади-2014. Додамо, що на проведення цього змагання претендували 9 міст, зокрема Афіни, Турін, Бангкок. Мабуть, і Україна відчує на собі в недалекому майбутньому «тверду руку» західного світу у сфері спорту, якщо ж Київ не зможе вписатися в глобальні схеми розвитку, скроєні за лекалами Заходу.

Схоже, УЄФА, головна європейська футбольна структура, яка віддала Чемпіонат Європи-2012 з футболу Україні і Польщі, вирішила перевірити готовність Києва рухатися у західному напрямку. Можна стверджувати, що УЄФА ніколи не надасть проведення такого солідного і прибуткового заходу, як Чемпіонат     Європи з футболу (третій у світовому рейтингу) з незахідною орієнтацією. І цілком можливо, вище керівництво УЄФА знайде причини позбавити Україну права на організацію Чемпіонату Європи-2021 та проведення фіналу на «Олімпійському», якщо ж Київ різко змінить зовнішньополітичний вектор, наприклад, у бік Москви.

Ось таке переплетіння великої політики, економіки і спорту спостерігається сьогодні у світі. До речі, організатори етапів «Формули-1» в особі її керівника Берні Екклстоуна готові дати «зелене світло» будівництву автодромів в Україні — чи то в Криму, чи то під Києвом. Потрібно тільки знайти $100 млн і згодитися з умовами «великого Берні» — передати йому права на проведення гонки Гран-Прі України або Гран-Прі Криму. Цей проект може бути здійснений в Україні, напевно, не раніше 2010 року. Поспішати треба, оскільки охочих приймати гонки на болідах кілька — Греція, голландський Роттердам, іспанська Валенсія, Сінгапур, а також, звичайно, Москва. Але Екклстоун поки що стримує амбіції столиці Росії на ухвалення одного з етапів «Формули-1», але мільярдна пропозиція Москви не може не вразити його, ані зарубіжних, ні російських інвесторів. Якщо ж Київ або Крим не поквапляться і не знайдуть потрібні кошти, то Україна, швидше за все, втратить можливості увійти до «елітного клубу» популярних гонок і позбавить себе як мінімум багатомільйонного щорічного доходу (до речі, на кожен етап приїжджає 150 — 200 тис. чол, а іноді — 270 — 335 тис.). Додамо, що Україні за отримання права на спортивні змагання різного рівня доведеться конкурувати в 2008 — 2020 рр. з Росією, а також з країнами Балтії і Східної Європи, що входять, як відомо, в ЄС і мають підтримку країн Заходу. Отже, конкуренти у нас гідні і мають своїх західних покровителів.

Суперечка за Олімпіади

На прикладі отримання Олімпіад і їхньої організації можна простежити, як країни й окремі міста овадять боротьбу за це право. Вже сьогодні у своєму сейфі МОК має кілька заявок від солідних претендентів на організацію Літніх і Зимових Ігор, що володіють вже на сьогодні непоганою спортивною інфраструктурою.

Російський натиск

Несподівано для багатьох право на Зимову Олімпіаду-2014 виграв російський Сочі, хоча до початку олімпійського тендеру в Гватемалі-2007 шанси корейського кандидата Пьєнгчанга на перемогу розцінювалися вище. Після виграшу Сочі західні ЗМІ почали говорити про закулісні махінації росіян — ще до моменту голосування. Вони роблять акцент на тому, що Путін і члени російської делегації провели десяток зустрічей з членами МОК, переконуючи їх у доцільності голосувати за Сочі-2014. Поки що немає інформації, чи давала Росія хабарі членам міжнародної структури. Якщо це було насправді, то це з’ясується через рік-два. Про різні заохочення членів МОК оргкомітетом Нагано-98 і Солт-Лейк-Сіті–2002 світова спортивна громадськість дізналася тільки через деякий час, і тоді вже було пізно позбавляти японців і американців такого прибуткового шматка, як Зимові Ігри. Цікаво, що Москва і вся Росія після проголошення Сочі хазяїном Ігор-2014 святкували більшою мірою політичну, ніж спортивну перемогу. Більшість високопоставлених урядовців російського спорту після перемоги Сочі говорила про визнання Росії «нормальною цивілізованою державою». Білокам’яна сподівається, що олімпійське щастя після Гватемали посміхнеться або Москві, або Санкт-Петербургу (зазначимо, що на проведення Літніх Ігор претендує і Нижній Новгород, готовий вкласти в їх підготовку $3 — 5 млрд), які мають намір претендувати на Літні Ігри. Ось коли це трапиться, поки важко передбачити. Але, напевно, не раніше 2028 року. Тільки американці можуть дозволити собі таку розкіш, як отримання права на Літні та Білі Ігри протягом 8 — 12 років. У принципі Сочі не даремно боролася за Зимову Олімпіаду і перемогла в конкурсі. Москва пообіцяла вкласти в олімпійське Сочі $12 млрд, побудувавши не тільки спортивні об’єкти з використанням нових технологій, а й автостради, навіть провести «легке метро» до Червоної Поляни, де планують організувати змагання з багатьох зимових видів спорту, модернізувати аеропорт, а також спорудити швидкісну гілку Москва — Сочі. За розробками міністра економіки Росії Грефа, південний федеральний округ країни має одержати великий імпульс для свого економічного розвитку, а вкладені засоби окупляться в 2020 році (сьогодні економісти вже підрахували, скільки «піде наліво» грошей при підготовці до Олімпіади-2014 — приблизно 20 — 30% від передбачуваних інвестицій). Отже, швидше за все, Білі Ігри-2014 обійдуться в $14-15 млрд. За попередніми даними, Кремль витратить тільки на будівництво олімпійських об’єктів у Сочі $7 млрд і розраховує привернути більш як $6 млрд приватних, зокрема іноземних. Зараз компанії Європи, зокрема австрійський Зальцбург, котрий програв олімпійський конкурс, пропонують Сочі-2014 послуги зі спорудження різних об’єктів (поки «зачаїлися» американські й азійські корпорації, але вони, як свідчить практика, все одно претендуватимуть на частину «олімпійського пирога»). На зустрічі-2007 з керівництвом Асоціації європейського бізнесу в Росії (вона об’єднує 500 іноземних компаній) перший віце-губернатор Краснодарського краю А. Ремезков підкреслив, що край готовий прийняти $5 млрд приватних інвестицій для створення сучасних зон туристсько-рекреаційного типу, більш як $3 млрд направити в гральну зону і ще $4 млрд — в реконструкцію морських портів на Азово-Чорноморському побережжі. А. Ремезков пообіцяв, що Краснодарський край і Сочі-2014 зроблять все можливе, щоб тут європейський бізнес почувався, як в себе вдома. Цікаво, що зарубіжним фірмам доведеться витримати неслабку конкуренцію з російським бізнесом. В Оргкомітет Олімпіади-2014 мають намір увійти відомі мільярдери Росії: Дерібаска, Потанін та інші, які незабаром почнуть ділити «олімпійський пиріг» на свій розсуд. До речі, «білоруський бацька» висловив побажання з приводу участі компаній його країни в будівництві об’єктів у Сочі, і навіть наполягає на цьому праві. За інформацією, що просочилася в пресу, Росія намітила задіяти територію невизнаної в світі Абхазії під будівництво деяких олімпійських об’єктів (ця грузинська територія оголосила незалежність в 1993 році), проте одержала різку відсіч від Тбілісі. Грузія погрожує Москві не просто скандалом, а політичним бойкотом Олімпіади-2014 (пригадаємо, бойкот Олімпіади-1980 західним світом, через який колишній Союз втратив мільярди доларів доходу). До речі, Вашингтон не проти використання території Абхазії як олімпійського плацдарму-2014, але тільки з відома Грузії (навряд чи Білокам’яна одержить від Тбілісі на це дозвіл). Фахівці указують ще на один можливий конфлікт — між Сочі-2014 і МОКом. Як правило, МОК підписує з американськими телекомпаніями договір про надання останнім права освітлення Олімпіад у пакеті на певний період (сьогодні йдеться про період на 2014 — 2016 рр.) на суму $1,5 — 2 млрд, причому гроші надходять практично одразу ж після підписання документа. Тому МОК живе безбідно вже протягом останніх 25 років (тільки за продаж прав на трансляцію Зимових і Літніх Ігор МОК у 1984 — 2012 рр. одержав близько $15 млрд). Схоже, Росія постарається позбавити МОК такого фінансового привілею і передати трансляції змагань своїм, хоча без жорсткого конфлікту між сторонами навряд чи це вдасться, оскільки МОК з отриманих коштів від американських телекомпаній 60% віддає в руки організаторів Олімпіад — більш як $1 млрд. У принципі для України було б непогано, щоб російське Сочі утримало Білу Олімпіаду-2014, оскільки наші «зимові спортсмени» матимуть нагоду після 2014 року проводити збори і тренування перед початком зимового сезону не в дорогій Європі, а на спортивних об’єктах щодо дешевої Росії, але за умови збереження дружніх відносин між Москвою і Києвом.

(Далі буде)

Сергій Лебедько
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com