«Генеральне мордобитіє»

Схоже, що з нелегкої ноги київського мера Черновецького, котрий копнув у хворе коліно міністра внутрішніх справ Луценка, а той, у свою чергу, приклався до — цитуємо потерпілого — «предмету чоловічої гордості» голови-хулігана, а потім ще й мізками того голови струсонув, у сьогоденній Україні основним аргументом у політичних та навколополітичних дискусіях стає кулак.

Недаремно у народі кажуть: куди кінь з копитом, туди рак із клешнею. У місті Ужгороді в ресторації «Деца від Нотара» місцеві омоновці побилися з місцевими даішниками. Ви будете дуже сміятися, шановні, але, згідно з останньою, мало не офіційною версією, причиною, що призвела до міжвідомчого мордобою у лавах МВС стала дискусія після п’ятої чи шостої «деци», себто, «сотки» на тему... доцільності членства України в НАТО. Нема щоб, згідно з традицією, під час пиятик говорити про роботу. На політику їх потягло! А тут іще громадськість у вигляді таємничих братків із бейсбольними битами (от цікаво — у бейсбол у нас не грають, але бити чомусь користуються підвищеним попитом!) втрутилася і доклала — у прямому розумінні цього слова — як прихильникам членства України в НАТО, так і противникам.

У ролі лісника з анекдоту в Ужгороді виступив підрозділ «Сокіл», котрий вигнав «наших і німців із лісу», себто, з ресторації. До честі ужгородських диспутантів слід віднести те, що били вони один одного не в ресторані, а на подвір’ї. Відтак улюблена городянами кнайпа не потерпіла. Чого не можна сказати про приміщення київської приватної клініки «Борис». Але то вже наступна історія.

За твердженням учасників бійки в приміщенні клініки в усьому винна концептуальна розбіжність у поглядах на природу людського гуманізму у стосунку до одного екс-міністра, якого звинувачують у розтраті казенних коштів на суму десь у півмільйона гривень. Злітав, бачите, до Парижу і назад разом із однією знайомою паннунцею, а за всі ці зальоти і польоти платило міністерство. Але не будемо вдаватися до амурно-розтратної колізії справи, доки суд не виніс вироку. Повернемося до мордобою.

Троє народних депутатів від меншості вважали, що їхньому колишньому колезі по колишній коаліції краще дочекатися суду у приватному медичному закладі. Співробітники СІЗО обстоювали версію, що раз суд сказав: «Звинувачений мусить до суду сидіти за ґратами», він там буде сидіти. Або лежати, а не вилежуватися у приватних клініках. Один уже лежав! Так досі шукають.

На жаль, українська громадськість так і не змогла побачити обіцяне Савіком Шустером відео про те, чиєю головою висаджували двері, в який спосіб автомобіль одного з парламентарів підняли, а потім гепнули на ногу іншого нардепа. І що мав на увазі третій нардеп, коли сказав, що «приміщення клініки суттєво потерпіло»? До речі — а хто буде платити за погром? Воно, може, й дрібниця, але суттєва.

Ще після сутички Черновецького з Луценком хтось із експертів слушно зауважив: «Панове, якщо міністр ВНУТРІШНІХ СПРАВ дозволяє собі розпускати руки, то чи не сприйме це, скажімо, дільничний інспектор, як зразок до наслідування?» Тепер можна впевнено сказати: сприйняли! І не тільки в Ужгороді, де ця забава мала виразно анекдотичне забарвлення, хоча один хлоп таки втрапив до реанімації. Днями ЗМІ розповсюдили чергове повідомлення про «таємничу» смерть чергового Богу духу винного навіть не підозрюваного, а свідка під час допиту в райвідділі міліції. Сталося це в регіоні, який контролюється представниками парламентської меншості. Тієї меншості, що побилася з охоронцями СІЗО... надалі — без коментарів.

На жаль, складається враження, що мізки наших нинішніх політиків потребують того ж, чого і пляшечки з написом: «перед вживанням збовтати». Себто, струсили тобі мізки — значить натякнули, що ними треба користуватися. Хоч інколи.