Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Зів’ялі трояндиРеволюції

«Грузинська Революція троянд розтала в хмарі сльозогінного газу», — так почала огляд подій у Грузії відома англійська The Times. Мітинги протесту опозиції проходять у грузинській столиці з 1 листопада. Їм передують телевикриття колишнього соратника Михаїла Саакашвілі, екс-міністра оборони Грузії.

Іраклій Окруашвілі звинувачує Президента Грузії і його найближче оточення у корупції і підготовці вбивства опонентів. Реакція Саакашвілі миттєва — обвинувача заарештовують. Згодом, щоправда, випускають під заставу в шість мільйонів доларів США. Той визнає себе винним у всіх висунутих йому звинуваченнях, і на умовах відмови від звинувачень на ім’я Президента його спроваджують якнайдалі — за кордон. Опинившись у безпеці, Іраклій озивається з Мюнхена, просить вибачення у грузин за відмову від своїх звинувачень на адресу Саакашвілі, які, за його свідченням, стали наслідком тиску на нього.

Апогею народні виступи сягають на шостий день. Кількість опозиціонерів біля будинку парламенту сягає 50 000 тисяч. Вранці 7 листопада, коли на площі не більше трьох тисяч людей, спецназівці у протигазах палицями вирішують розчистити прилеглу до парламенту територію. Після чого центр Тбілісі перетворюється на поле бою — частини спеціального призначення використовують проти демонстрантів сльозогінний газ, водомети і гумові кулі. За різними повідомленнями, на вулиці виведено кілька тисяч підрозділів армійських і спеціального призначення. Сотні постраждалих й заарештованих. Опозиція не здається. Колони протестувальників знову й знову постають з хмар сльозогінного газу, проти гніту водометів і нещадного граду гумових куль. Військові стріляють навмання і прицільно, не дивлячись, жінка то чи дитина. Представники мас-медіа теж опинилися серед постраждалих. Розлючений натовп вимістив свою злість на спецназівцю, що відбився від своїх. Підрозділи спецпризначення атакують опозиційний телеканал «Імедіа».

Опозиція звинувачує Президента Михаїла Саака­швілі у корупції та авторитаризмі. Наполягає на проведенні парламентських виборів у квітні 2008 року, зміні принципів проведення мажоритарних виборів та формуванні виборчих комісій, звільненні політичних в’язнів. За словами Саломе Зурашвілі, його колишньої соратниці, яка раніше очолювала МЗС Грузії, «грузинський народ втомився від Саакашвілі і його вічних звинувачень на адресу Росії. Це справжнє протистояння народу і влади». «Зараз не час для мітингів і маніфестацій», — вирішує «демократ» Саакашвілі і озвучує це у своєму зверненні до нації перед запровадженням надзвичайного стану. Наступним посилом від грузинського президента лунає пряме звинувачення Росії в організації і фінансуванні безладу в Грузії. Згодом ці заяви під сумнів ставитимуть офіційні представники західних інституцій, а The Indepen­dent напише: «Хоч би яким серйозним впливом не користувалася Росія в Грузії, важко повірити, що 50 000 демонстрантів вийшли на вулицю виключно з намови Москви».

Водночас Михаїл Саакашвілі заявляє про висилку кількох російських дипломатів. Росія у відповідь оголошує персонами нон грата старших дипломатів Грузії в Російській Федерації.

Позиція українського Президента підкреслено нейтральна, стримана. МЗС України заявляє: «В Україні зі співпереживанням стежать за розвитком останніх подій у Грузії. Виходимо з того, що всі дії сторін мають відбуватися відповідно до конституційних рамок та з дотриманням демократичних норм і стандартів. Закликаємо до стриманості та уникнення кроків, які провокують ескалацію напруження. Ли­ше встановлення і розвиток конструктивного діалогу між всіма сторонами має стати ключем до виправлення ситуації, сприяти забезпеченню стабільності та спокою в країні. Події в Грузії є винятково її внутрішньою справою». «Демократичні сили повинні продовжити наведення порядку в Грузії», — аплодує Саакашвілі Юля Тимошенко.

У ніч з 7 на 8 листопада Президент Грузії Михайло Саакашвілі запроваджує на всій території Грузії надзвичайний стан на 15 діб, під час якого забороняється проводити мітинги та демонстрації, випускати інформаційні повідомлення про ситуацію в Грузії на всіх теле- і радіоканалах. Інформаційні випуски Громадського мовлення Грузії залишаються основним джерелом поширення інформації в країні. 8-9 листопада оголошується вихідними днями для середніх шкіл і вищих навчальних закладів.

Захід занепокоївся. Французька Le Monde пише: «Зів’яли троянди Грузії. Революція троянд поклала кінець хаотичному і корумпованому правлінню Едуарда Шеварднадзе, але дурні звички не зникли. Попри молодість нинішнього керівництва країни (президенту Саакашвілі 2003 року було всього 39 років) і бажання здійснювати реформи, а також присутність американських радників в адміністрації президента, політичні звички колишніх часів виявилися життєздатними. Саакашвілі обрав відповідно прозахідний курс. Його амбіційні цілі, які, безумовно, розділяють більшість його громадян, полягають у вступі Грузії до НАТО і трохи пізніше — до Європейського Союзу, чий стяг майорить по всій країні. Він лібералізував економіку, реформував органи поліції і правосуддя, почав боротьбу з корупцією, за що був обсипаний похвалами міжнародних організацій». По можливості згладжуючи гострі кути, Le Monde все ж не може не відзначити, «що позитивний образ, який президент Саакашвілі має за кордоном, не може приховати невдоволення народу, масштаб і глибину якого виявили демонстрації, що почалися на минулому тижні в Тбілісі».

«Сумнівний парадокс, — пише англійська The Independent, — але нікуди не дінешся. 2003 року десятки тисяч грузин вийшли на вулиці Тбілісі, щоб виступити проти корумпованого Едуарда Шеварднадзе. Хвиля народного гніву винесла на вершину влади молодого реформатора Михаїла Саакашвілі, який отримав освіту в США. У західних столицях Революцію троянд вітали як тріумф демократії. Чотири роки потому величезний натовп знову вийшов на вулицю, але тепер він виступає проти корумпованої, як вважають опозиціонери, адміністрації Саакашвілі. Проте, на відміну від свого попередника, пан Саакашвілі не пішов у відставку: він кинув на розгін демонстрантів спецпідрозділи поліції і ввів у країні надзвичайний стан. Дедалі частіше звучать твердження, що заради досягнення своєї мети президент і сам готовий порушити принцип верховенства закону. Різке збільшення витрат на оборону також свідчить про вельми дивну розстановку пріоритетів для адміністрації, що проводить соціальні реформи». (До речі, Україна — один з постачальників зброї в Грузію за американські кошти. — Авт.).

З’ясовуючи причини і обставини подій, англійська The Times звертає увагу, що «на підтримку Саакашвілі США вклали величезні кошти. Однак попри певні успіхи у сфері боротьби з корупцією і залучення інвестицій, більшість грузинів скаржаться на відсутність відчутного покращення у повсякденному житті».

Невдоволення Заходу — і вже наступного дня Саакашвілі шкодує: «У цьому немає нічого приємного. Це викликає великий біль в моєму серці. Шкодую, що були застосовані палиці, коли відбувалися зіткнення демонстрантів з поліцією». Президент йде на поступки і призначає дострокові президентські вибори. «Дострокові президентські вибори відбудуться 5 січня», — заявляє грузинський президент. За його словами, він «дає шанс опозиції довести свою правоту».

Рішення Михаїла щодо перенесення президентських виборів з осені 2008 року на 5 січня ще належить затвердити парламентом. Однак ніхто не сумнівається у позитивному вердикті депутатів, оскільки більшість місць у парламенті має правляча партія.

Не очікуючи рішення парламенту, чимало політичних діячів заявляє про намір балотуватися. Тим часом опозиційні партії у пошуку єдиного кандидата від опозиційних сил. Сам «винуватець торжества» заявляє: «Я свідомо вирішив йти на скорочення терміну своїх повноважень на посаді президента, аби довго не чекати — знову отримати мандат підтримки населення».

Проголосивши дострокові вибори, Михаїл Саакашвілі одразу отримав привітання від США. І заступник помічника Держсекретаря США Метью Брайз запропонував свою допомогу.

Грузинська опозиція не робила тих кроків, які б спровокували Саакашвілі на силовий варіант. Грузинський президент спробував довести, що час йому піти ще не настав. Це спроба маріонетки протистояти намірам ляльковода, що розбилася об волю господаря лялькового театру…

На зміну одній корупційній системі, яку уособлював Шеварднадзе, прийшла інша — вузькокорпоративна під головуванням Саакашвілі. Молодий, амбітний політик, що ладен переступити через будь-кого, страждає на зарозумілість. Маріонетка вважає себе вільною діяти на свій розсуд. Це не може не викликати занепокоєння у власника театру. Відповідно пишеться сценарій, постановку якого доручають такому собі безбідному Бадрі Патаркацишвілі. Той швидко знаходить виконавця на головну роль — Іраклія Окруашвілі. Відомий підприємець і медіа-магнат, друг опального російського бізнесмена Бориса Березовського, сам Бадрі Патаркацишвілі приводить у рух ляльку на ім’я Окруашвілі, аби той, мов таран, випробував на міцність іншу зажерливу ляльку на ім’я Саакашвілі.

Поряд зі звинуваченнями Окрушвілі, потужний удар по іміджу Президента нанесла трансляція на всю країну документального фільму режисера Вахтанга Комахідзе «Без кулі». Фільм, присвячений загибелі прем’єра Зураба Жванія, демонструвався в ефірі телеканалу «Імедія», який пов’язаний з ім’ям Бадрі Патаркацишвілі. У ньому було поставлено під сумнів експертизу причин загибелі Зураба Жванія, проведену ФБР на прохання грузинської влади. Уся Грузія біля екранів телевізорів знаходила підтвердження чуткам, що Жванія не загинув від чадного газу, а був вбитий у автомобілі кортежу Саакашвілі…

Сьогодні Бадрі довелося визнати, що Михаїл Саакашвілі переграв його, створивши руками того ж Патаркацишвілі передумови збереження за собою посади і продовження терміну президентських повноважень. «Саакашвілі вкотре обдурив народ, відкриваючи передвиборну кампанію в умовах надзвичайного стану і тим самим створюючи для себе преференції», — поскаржився у п’ятницю підприємець радіостанції «Ехо Москви».

І все ж президенту Грузії Михаїлу Саакашвілі вдалося не тільки вказати США на те, що з ним потрібно рахуватися і окрім нього немає з ким вести мову, а й одним махом позбавився конкурентів. Водночас світова реакція на розгром демонстрації стала шоком — з різкими заявами виступили і Євросоюз, і Парламентська Асамблея Ради Європи, і США, і НАТО.

Грузинська Революція троянд і українська Помаранчева революція... Що їх ріднить? Різні країни, масштаби і менталітет. Президенти не схожі один на одного за темпераментом, світосприйняттям. Однак куми з легкістю знаходять спільну тему для розмови. Адже у них одні завдання, одні проблеми, один господар. Михаїл Саакашвілі підвів риску під Революцією троянд і вказав кожному зі своїх послідовників (що прийшли до влади через «кольорову революцію»), як треба швидко і безкомпромісно долати девальвацію легітимності і різке падіння популярності.

У результаті «кольорових революцій», через їх сутнісну особливість, до влади приходять слабкі, незрілі сили, і політично і психологічно, позбавлені стратегічного мислення у загальнонаціональних масштабах. Їм властивий фаворитизм і трайбалізм (як визначає український політолог Фелікс Рудич) — схильність до культурної і суспільно-політичної племінної віддаленості, простіше — містечковості, клановості і кумівства.

Така владна еліта тяжіє до націонал-популізму, відвертого шахрайства і безвідповідальності. Вона з острахом вдивляється в майбутнє і жадає узаконення принципу «наслідування влади» у будь-якому вигляді, аби знизити ризик особистої відповідальності за скоєне. Недієздатність такої еліти виявляється у відсутності будь-якого натяку на самодостатність, у позаідеологічності, залежності від господаря. «Посткольорова еліта» не є і не може стати носієм національних цінностей. Називати таку еліту національною і вважати, що вона стане у пригоді власному народу, державі, можуть лише надто довірливі.

Валентин Лисенко,
політолог

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com