Мерзота

Любов до Батьківщини — найблагородніше і найприродніше почуття людини. Надаремно в усьому світі його порівнюють з любов’ю до рідної матері. Будь-яка нація, раса і цивілізація ставиться до людей, які не люблять свою батьківщину, як до останніх покидьків. Навіть останні бандити, злодії і гвалтівники у тюрмах будь-якої країни вчиняють самосуд над убивцями своїх матерів. Вирок, незалежно від вироку судової системи один — смертна кара. Найостанніший бандит і той має власний кодекс честі. Батьківщину, як і рідну матір, не вибирають. І люблять їх і поважають не тому, що вони багаті, сильні і гарні. Любов ця природна для людини. Якщо її немає, людина є просто біомасою, яка нічим не відрізняється від хробака чи черв’яка.

В Україні трапилася страшна подія — свідомо і цілеспрямовано було піднято руку на символи держави, встановлені на Говерлі. Якщо це зробили іноземці, то це нічим не прикритий акт агресії і війни, тож вони підлягають найсуворішому покаранню. Якщо це вчинили громадяни України, то в таких людей мала б горіти земля під ногами.

Вражає чергова відсторонена реакція «нашої» влади на ці ганебні події. Не чути чіткої й однозначної реакції політичних партій і громадських організацій. Але найбільше дивує позиція «Українського козацтва». Козаки в усі часи були безкомпромісними захисниками України. Триста козаків під Берестечком загинули в нерівному бою, але жоден з них не здався. Вражені мужністю українських козаків, поляки і найманці-німці запропонували життя і гроші останньому з уцілілих козаків. Однак він кинувся на піки рейтарів, воліючи вмерти за Батьківщину, але не здатися. Чому ж сьогодні мовчать козаки? Їх же у нас ніби десятки тисяч!