Невдалий ПІАР СПУ

Морозу не вдалося в Прилуках приватизувати народне свято та пам’ятник Тарасу Шевченку.

22 вересня в Прилуках, що на Чернігівщині було сонячно, а мешканці міст та його чисельні гості з різних куточків України, Росії та польських міст-побратимів святкували День міста, брали участь у VII регіональному Воздвиженському ярмарку, були свідками урочистого відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку — художнику.

На десяту годину ранку на міській площі зібралося кілька тисяч людей в очікуванні початку присвяти Прилукам «Прилуки улюблене місто моє». Присутні на площі говорили, що на відкриття прибуде сам лідер соціалістів Олександр Мороз. Але після привітального слова міського голови, соціаліста Юрія Беркута на сцені з’явився кандидат в народні депутати України від БЮТ, чернігівець Олег Ляшко, який привітавши всіх з Днем міста, закликав присутніх не дозволяти приватизацію однією партією цього народного свята. Проти такої приватизації виступили також 38 депутатів чотирьох фракцій міської ради (ПРУ, БЮТ, НСНУ, КПУ). Як наслідок, 12 депутатів-соціалістів залишилися при своїх інтересах разом з міським головою.

На урочистому відкритті пам’ятника Т.Г.Шев­ченку Олександр Мороз обмежився скромною промовою. Головними героями урочистостей були сам Великий Кобзар, скульптори народний художник України Володимир Небоженко та Семен Кантур, архітектор Павло Бережний, меценат Юрій Коптєв, на кошти якого звели пам’ятник і здійснили сторічну мрію прилучай повернути Шевченка назавжди до Прилук. Присутні на урочистостях одразу запідозрили, що небажаний столичний гість мав на меті приватизувати не тільки народне свято - День міста, а й сам пам’ятник. Люди стояли й бажали одного — більше почути про мецената Юрія Коптєва, якому місто зобов’язане в першу чергу. Його коштом було відлито скульптуру та зроблено благоустрій території. Юрій Вікторович народився в Прилуках, закінчив міську середню школу №1, продовжував освіту в Києві, а потім доля закинула його, як і багатьох талановитих українців до Москви. Там у нього успішний бізнес. Він турбується про свою малу батьківщину: надав карети «швидкої допомоги» для міста та району, допоміг у виданні книги про Прилуччину, мріє побудувати в Прилуках будинки такі, які збудував у Москві.

Прилучанам дуже приємно, що поповнюються ряди Прилуцьких меценатів, яких називають лицарями благородної мрії, подвижниками духовності, патріотами рідної землі, бо свої скромні і масштабні доброчинні справи вони творять з думкою про народ, його культуру, освіту, науку.

Було б добре якби Олександру Морозу це стало уроком на майбутнє.