Таємні товариства: міфи та реальність

Ми продовжуємо публікацію книжки Миколи Сенченка та Валерія Гастинщикова «Таємні товариства: міфи та реальність»

ЛІГА СПРАВЕДЛИВОСТІ. Таємне товариство, що складалося здебільшого з німецьких ремісників-емігрантів — тих, що зібралися в Лондоні в червні 1847 року для вироблення політичної програми. Серед найактивніших прихильників створення організації був Карл Маркс, який змінив назву групи на Комуністичну Лігу. Маркс тоді написав її конституцію — «Маніфест Комуністичної партії».

ЛЮДИ-ЛЕОПАРДИ. Таємне товариство Західної Африки, також відоме як Егбо. Відповідальне за захоплення рабів і доставку їх європейцям для відправлення в Новий Світ. Дисципліна в Егбо трималася на страху, іноді викликаному наркотиками, які згубно впливали на психіку. Для цього найчастіше вдавалися до бобів калабар. До початку ХХ століття їх використовували в медичних цілях. Вони були ефективні при лікуванні очних хвороб, кишкових розладах, хронічних запорах. Препарат з них уповільнює пульс і підвищує кров’яний тиск. Він також пригнічує центральну нервову систему.

Навіть після скасування рабства Леопарди провадили безбідне життя. Їм добре платили, аби вони тримали цей регіон у стану страху. Африканців переконували, що люди володіють силою леопардів, шкури яких носять. Групи Леопардів були найчисленнішими в районах, відомих зараз як Сьєрра-Леоне і Нігерія. Найсильнішими вони були в 1930 роках. Леопарди вірили в перевтілення, фізичне й уявне перетворення людини в звіра. Тих, хто міг досягти перевтілення, називали теріоморфами.

Теріоморфи, як стверджувалося, можуть існувати у вигляді людей і тварин, або й поєднувати їх. Вони можуть досягти цих перетворень і матеріально, і астрально. Схоже, віра в перевтілення породила віру в лікантропію (існування перевертнів) і вампірів.

Досі не існує реального підтвердження фізичного перевтілення. Леопарди живуть у світі «духовних теріоморфів», наслідуючи звірів у поведінці і зовнішності.

Прихильники перевтілень збираються у «священних гуртках», де здійснюють ритуальні танці, копіюючи рухами і звуками звички звірів — вважається, що дух звірів у такий спосіб швидше вселиться в тіло людини. Люди-Леопарди стверджують, що під час цих ритуалів змінюється їхнє сприйняття, загострюються органи нюху і зору, з’являється вправність і відчуття непереборної сили.

Леопарди задля пропаганди поширювали чутки про своє вміння перевтілюватися, аби поглиблювати страх перед ними. Іноді мандрівників знаходили мертвими, зі слідами пазурів на тілі, в тих районах джунглів, де живуть Леопарди. Хоча цивілізація майже витиснула Леопардів, проте цілком можливо, що окремі групи все ще існують у найглухіших джунглях Західної Африки.

ЛУКУМИ. Див.: САНТЕРІЯ.

МАЛЬТІЙСЬКІ рицарі. Група, що виникла в Суверенному ордені Святого Іоанна Єрусалимського (Госпітальєрів), після того, як турецька навала змусила Госпітальєрів переміститися з Криту на Мальту. Коли інші групи, наприклад, Катари і Лицарі-Тамплієри, викорінювала Римська католицька церква, Мальтійські Рицарі уникли цього, позаяк зарахували себе до церкви.

Навіть у ХХ столітті Мальтійських Рицарів викривали в спробах перевороту. На початку 1930-х Джон Раскоб, один з тринадцяти родоначальників Американського Ордену Мальтійських Рицарів, розробив план, спрямований на недопущення Франкліна Рузвельта в президенти, але він зазнав краху, оскільки вмішався один з прихильників Рузвельта. Рузвельта врятував мальтійський рицар генерал-майор морської піхоти Смедлі Батлер.

Двоє мальтійських рицарів стали директорами ЦРУ США — Джон Маккоун і Вільям Кейсі.

У 1980-х роках італійська масонська ложа, куди входило багато мальтійських рицарів, очолювана Лічіо Джеллі, перетворилася на своєрідну «світову фашистську змову». Джеллі, у спілці з мафією, банком Ватикану і ЦРУ, замислив скинути італійський уряд. План передбачав активізацію ліворадикального тероризму в Італії, тоді як народ схилявся до фашистської форми правління. Сьогодні вважається, що Мальтійські Рицарі — це єднальна ланка між ЦРУ і Ватиканом.

Мальтійські Рицарі все ще існують, їхній центр — у Римі, котрий, як і Ватикан, більш як сорок країн світу вважають суверенною нацією.

Суверенний Орден Святого Іоанна Єрусалимського — це протестантське відгалуження Мальтійських Рицарів зі штаб-квартирою в Лондоні.

Цей Орден протягом свого існування мав різні назви — Рицарі-Госпітальєри, Рицарі Іоанна Єрусалимського, Рицарі Родосу і, нарешті, Мальтійські Рицарі. Він був одним з найвпливовіших військових лицарських орденів періоду хрестових походів у Святу Землю. Бере свій початок від Госпітальєрів Єрусалима, релігійного і благодійного Ордену, створеного 1048 року в Єрусалимі благочестивими купцями Амалфі для підтримки бідних і знедолених римських прочан.

Структура Ордену в його розквіт була досить складною — з огляду на його одночасно монархічний і республіканський характер. На чолі стояв Гроссмейстер. Він хоч і був наділений широкими повноваженнями, проте підкорявся законодавчим актам Головних зборів. Зараз існує два Ордени — католицький і протестантський, але обоє вони не визнають один одного, кожен вважає, що він один законний. Ступені Мальтійських Лицарів передаються у спадщину. Є ритуал посвяти в ступінь. Сам прийом туди обмежений. Спочатку кандидат має стати лицарем-тамплієром (www.cephas­ministry.com/).

Мальтійські рицарі — це народне ополчення Папи Римського, вони приймають присягу на крові. Папа як глава Ватикану одночасно є главою в інших країнах. По суті, це не має жодного стосунку до католицької релігії. Це насамперед представництво в одній з чотирьох головних «організацій» у боротьбі за світове панування — англійського масонства, франкмасонства, міжнародного сіонізму і Ватикану.

Член Мальтійських лицарів, що прийняв присягу на вірність Папі Римському, зобов’язаний, не щадячи свого життя, виконувати волю глави Ордену — у цьому разі він може розраховувати на лояльність. Нинішні члени Ордену Мальтійських Лицарів повинні під страхом смерті підтримувати політику Ватикану. Це для них не складно. Вони ВІРЯТЬ у цю політику і принципи. Погляди, проголошувані Папою, такі:

1. Жодного верховенства США й інших країн.

2. Жодних майнових прав.

3. Жодної влади зброї.

4. Новий міжнародний економічний лад (світовий уряд).

5. Перерозподіл багатства і робочих місць.

6. Заклик до народів про довіру ООН.

7. Цілковите роззброєння.

8. Сприяння ООН у боротьбі за мир.

9. Сприяння ЮНЕСКО в питаннях освіти і культури.

10. Сприяння взаємозв’язку.

11. Підтримка санкцій на честь батька Пьєра Тейяра де Шардена — священика- гуманіста Нового століття.

12. Підтримка переконання, що економічний принцип традиційної християнської чи католицької соціальної доктрини — це економічний принцип комунізму.

Див. також: СУВЕРЕННИЙ ОРДЕН СВЯТОГО ІОАННА ЄРУСАЛИМСЬКОГО; ВАТИКАН.

ХЛОПЧИКИ КАХАБА. Див.: КУ-КЛУКС-КЛАН.

МАСОНИ. Масони — це світове таємниче товариство (Вільні Муляри), чиєю проголошеною метою є взаємодопомога і братерство. Насправді ж мета масонів- досить-таки лиховісна.

Товариство поділяється на три секції, чи то ложі. Ложа початкового рівня має називається Блакитною, що, своєю чергою, поділяється на три ранги ступеня — щось на кшталт «рядового», «єфрейтора», «молодшого сержанта». Середня ложа відома як Обряд Йорка (іноді нею називається Червона ложа), вона поділяється на десять ступенів. Коли масон досягає вершини Обряду Йорка, він може вступити в Шотландський обряд, що поділяється на тридцять два ступені. У Шотландському обряді є тридцять третій ступінь, що його отримують тільки в особливих випадках.

Ступені мають символічне значення, звідси і їхні назви — «Ступінь визнання майстра», «Королівський видатний ступінь», «Ступінь лицарів-тамплієрів» і «Ступінь Милостивий князь». Людський хребет складається з тридцяти двох хребців. Тридцять третій ступінь символізує голову, розміщену над хребтом.

Багато масонських ритуалів, як і раніше, невідомі стороннім. Уривчаста інформація, зазвичай, не надійна. Відомо, що в «Королівський видатний ступінь» вступають із зав’язаними очима (відповідно до стародавніх правил), оголеними чи напівоголеними. Кандидат перебуває під контролем члена ступеня, поводиря гіда. Гід тричі стукає в двері кімнати, де має відбутися присвята.

Ті, хто в кімнаті, відповідають: «Що це за нечестива особа, чи особи, прийшли сюди, щоб порушити спокій і гармонію цієї нашої зустрічі Пурпурної Хартії Королівської знаті, що прилучає нас до Бога і брата Джошуа?»

Двері охороняє Тайлер, почасти озброєний мечем, що перешкоджає входу сторонніх людей. Традиція Тайлера бере початок з раннього масонства, коли ритуали здійснювалися в печерах.

Тайлер говорить: «Це не нечестивці, це друзі з братом і брат з друзями просять дозволу бути присутніми на вашій Королівській зустрічі Пурпурної Хартії Королівської знаті, що прилучає вас до Бога і брата Джошуа».

Відкриваються двері, і лідер групи задає кандидату кілька запитань, на які необхідно дати належні відповіді.

— Звідкіля ви?

— Із зовнішнього табору Ізраїлю.

— Куди йдете?

— У внутрішнє коло.

— Як ви потрапите туди?

— За допомогою пароля.

— Чи знаєте ви пароль?

— Так.

— Чи назвете його мені?

— Назву, якщо ви почнете: Шиб-Бо-Лет.

Кандидату кладуть на оголені груди меч чи інший гострий предмет, іноді циркуль.

— Чим вас допускають?

— Вістрям меча, що торкається лівої частини моїх оголених грудей.

— Чому до лівої частини?

— Бо тут моє серце.

— Ви щось відчуваєте?

— Три гострих уколи в лівій частині моїх оголених грудей.

— Що означають ці три гострих уколи лівої частини ваших оголених грудей?

— Зараз це укол моєї плоті, потім — гострий біль моєї совісті, якщо я колись щось розголошу.

Потім кандидата із зав’язаними очима лякають рушничним пострілом. Лідер запитує:

— Що ви чули?

— Голосне повідомлення.

— Що означає це голосне повідомлення?

— Господь пошле свій гнів на дітей Ізраїлю за їхню непокору.

Потім кандидат стає на коліна і просить про порятунок.

Кажуть, такі масонські ритуали практикуються тільки на найвищих рівнях. Це робиться задля забезпечення таємничості. Більшість масонів не можуть відкрити секретів, оскільки вони в них не посвячені. Ті ж, хто володіє секретами, довели, що здатні їх оберігати. Вважається, що масони не тільки зберігають свої секрети, а й поширюють дезінформацію, щоб ввести в оману громадськість. Свідчення того — велика кількість інформації про масонів, що містить абсурдні історичні неточності. Хоча масони стверджують, що вони не ставлять своєю метою замінити релігію, однак багато масонів використовують ложу як підміну релігії.

Своїм корінням масонство сягає Середньовіччя. Масони того часу, що видно з їхньої назви, працювали з каменем. З каменів тоді будували дуже мало будинків. Тільки замки королів і знаті, собори, абатства і парафіяльні церкви. У 1050 — 1350 роках у Франції масони побудували п’ятсот церков і вісімдесят соборів. Деякі з соборів будували більш як сто років. До будівництва залучалося два види мулярів — «чорнороби», які обробляли великі кам’яні брили, і «вільні муляри», які займалися зовнішнім виглядом будинків, використовуючи більш м’який, податливий будівельний камінь. Оскільки не завжди була достатня кількість мулярів, то для зведення кам’яних будівель вони переходили з місця на місце, де в них були спеціальні місця для відпочинку, які вони називали ложами. Як правило, у ложах вони не спали, надаючи перевагу постоялим дворам.

В одному з найдавніших міфів про масонів згадується про спорудження будівництва Лондонського моста. Побудований до цього дерев’яний міст, як співається в пісні, «звалив» 1176 року. На його місці звели кам’яний. «Прекрасна дама», як стверджувалося у пісні, була святою дівою, замурованою в одну з кам’яних опор мосту, щоб умилостивити гнів Божий. Вважалося, що саме тому міст простояв так довго. Міст проіснував до 1832 року. (Тоді було з’ясовано, що останків діви в опорах немає.) Його замінили не тому, що він розвалювався, а тому, що відстань між опорами була надто малою для проходження сучасних кораблів.

У ХІV столітті в Англії робочий час і заробітну плату мулярам було визначено Статутом тимчасових працівників. Масонам платили добре. Епідемія чуми вбила майже половину населення. Робітники з навичками будівництва, що вижили, користувалися великим попитом.

У Середні віки Європою правила Свята світова католицька церква, що сповідувала католицизм під керівництвом Папи. Чиї погляди не збігалися з вченням церкви, були змушені піти в підпілля. Єдиними групами, які могли вільно переміщатися з міста в місто без церковних санкцій, були гільдії каменярів, оскільки тільки вони мали необхідні практичні навички в будівництві церков і соборів.