Запорізька «машинка» правопорушень

Минулого номера вже порушувалося питання про стан справ у Запорізькому інституті імені гетьмана Петра Сагайдачного. Пропонуємо продовження цієї злочинної історії.

Нагадаємо, що 4 травня частину студентів Запорізького інституту ім. гетьмана Сагайдачного зібрали в Будинку культури «Титан». Колишній директор інституту В’ячеслав Толок, виступаючи перед студентами, заявив, що Київ (центральний МАУП. — Прим. ред.) не виконує своїх обов’язків згідно з контрактом, філія не має власного бюджету, тому потрібно йти з інституту — про це вже домовлено із Запорізьким Національним технічним університетом. Серед студентів цей ВНЗ більш відомий як «машинка». Трохи пізніше в ефірі ТК «Запоріжжя»В’ячеслав Толок більш чітко сформулював причину зміни «патрона»:

«На жаль, з незалежних від нас причин по закінченні минулого навчального року було затримано видачу дипломів 200 студентів інституту. Цього року їх буде ще 300. Наш київський патрон не може сказати, чи отримають студенти, які склали іспити в обсягах ліцензії, дипломи. МАУП лише може гарантувати отримання диплома МАУП, а не державного зразка. Ми шукаємо вихід — як зробити, щоб студенти отримали дипломи».

Цікаво, чи можна назвати копіювання залікових книжок та навчальних карток нашвидкуруч пошуком виходу з ситуації та бажанням допомогти?

Слід нагадати всім, а особливо панові Толоку, що будь-який вищий навчальний заклад, зокрема МАУП, не може впливати на терміни видачі державного диплому, бо за їх друк і своєчасну передачу до ВНЗ відповідає Міністерство освіти і науки України.

Що ж до «пошуків виходу», то під час тієї зустрічі, за словами студентів, заступник Толока Валентина Зайцева (яку згодом було звільнено з МАУП за статтею) психологічно тиснула на них. Вона сказала, що МАУП не видає дипломів, Запорізьку філію позбавили ліцензії, тепер та не має прав на викладання. Після закінчення навчання сту­ден­ти, за словами Зайцевої, не отримають жодних документів. Студентам було запропоновано написати три заяви: про відрахування з МАУП, про прийом до ЗНТУ (перевід) та на ім’я міністра освіти і науки С.Ніколаєнка про дозвіл на переведення. Слід зазначити, що згадані заяви вже було надруковано, студенти лише вписали свої прізвища. Ані дати, ані назви факультету, ані вказівки на спеціальність. Крім того, у студентів взяли номери телефонів. Наступного дня їм зателефонували і сказали, що інститут опечатано, викладачів немає і до 21 травня (останній день сесії) можна не приїжджати. Заліки проставлено за середньою оцінкою. На вимогу видати залікові Толок відповів: «Я ж не можу на всю залу сказати, що сесію вже здано». Певно, сесія була «здана» ще 20 березня, коли В’ячеслав Толок видав незаконний наказ про дострокове складання заліково-екзаменаційної сесії. Як було зазначено у тексті наказу, «у зв’язку з проведенням навчальної практики студентів, зміною термінів державної атестації (у зв’язку з незатвердженням голів державних екзаменаційних комісій), частковим переїздом факультетів на нові орендовані площі»було прийнято рішення «організувати дострокове складання заліково-екзаменаційної сесії студентів першого, другого та третього курсів з 9.04.2007 по 5.05.2007». Цей наказ не має юридичної сили з двох причин. По-перше, для перенесення сесії повинні бути більш поважні причини — початок бойових дій, природні катаклізми тощо, але аж ніяк не примхи окремо взятого ректора (директора). По-друге, директор Запорізького інституту імені гетьмана Петра Сагайдачного не є керівником самостійної юридичної особи, тому повинен всі рішення, які стосуються навчального процесу, погоджувати з ректором МАУП. Слід додати, що сесію колишнє керівництво так і не провело. Студенти, які вирішили залишитися в інституті, змогли розпочати сесію лише після приїзду комісії з Києва та призначення виконувача обов’язків директора.

Повернімося до подій 4 травня. На зборах студентів запевнили, що, переходячи до ЗНТУ, вони стільки ж платитимуть за навчання, як і в інституті МАУП, і навчатимуться за тією ж програмою. Більшість студентів досить радісно сприйняли цю новину. Але частина з них, яка краще знає стан справ у «машинці», не поспішали вірити обіцянкам. Адже у ЗНТУ практикується часте підвищення платні за навчання, та й хабарі там досить великі. Контрольна робота в середньому коштує 50 гривень, залік — від 100 гривень.

За свідченнями студентів, Валентина Зайцева постійно повторювала, що МАУП не видає дипломів, Запорізький інститут не має ліцензії. Це був другий етап великої психологічної війни. На першому, який розпочався ще задовго до травневих подій, всі студенти отримали листи без підпису керівника інституту, де говорилося:

«У зв’язку з обставинами, що скалилися в системі вищих навчальних закладів Міжрегіональної Академії управління персоналом, а саме: не видаються дипломи державного зразка з червня 2006 року, не затверджено склад Державних атестаційних комісій на 2007 рік, професорсько-викладацький склад Запорізького інституту імені гетьмана Петра Сагайдачного МАУП після неодноразових звернень до керівництва Академії та тривалих очікувань дійшов висновку про неможливість подальшого входження до складу МАУП.

Всі студенти мають можливість до 20 травня 2007 року переукласти контракт на навчання зі збереженням терміну та вартості. Професорсько-викладацький склад забезпечить комфортні умови для якісного навчання студентів і надасть можливість отримати диплом державного зразка визнаного в державі Запорізького Національного технічного університету».

Такий лист, звісно, зчинив паніку серед батьків студентів, яка поглибилася на зустрічі у «Титані». Слід додати, що студенти ні у листі, ні на зустрічі не отримали повної інформації. Їм казали лише те, що було вигідно колишньому керівництву інституту та ректору ЗНТУ.

А ректорату ЗНТУ разом з колишнім керівництвом було що приховувати. По-перше, цього року ректор ЗНТУ Сергій Бєліков прийняв рішення відкрити у складі навчального закладу інститут економіко-гуманітарного профілю. 24 квітня цього року ЗНТУ отримав ліцензію на ті ж самі спеціальності, за якими здійснює випуск інститут МАУП у Запоріжжі. У цьому не було б нічого дивного, якби не кілька «але».

Справа в тому, що ЗНТУ лише цього року отримав дозвіл на набір студентів на певні спеціалізації, цей навчальний заклад не може приймати студентів старших курсів. По-друге, чому ліцензію надано ЗНТУ, який вже має свою ліцензію та акредитацію, а не новоствореному інституту? Так, останній є структурною одиницею університету, але це не звільняє його від обов’язку отримувати та захищати ліцензію та акредитацію. Крім того, якщо пан Бєліков та Міністерство освіти піклуються долею студентів, то чому ніхто не надав студентам копії установчих документів нового навчального закладу, до якого їм пропонують перейти? Зверніть увагу, ЗНТУ було надано ліцензію, але аж ніяк не акредитацію, яку можна надати лише за результатами першого випуску новоствореного інституту.

Студентам Запорізького інституту МАУП запропонували перевестися до ЗНТУ. Знову ж таки, цей процес не був законним. Є наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження «Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти» від 15.07.1996». У загальних положеннях документа зазначено, що це «Положення регулює питання переведення студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними рівнями — молодший спеціаліст та бакалавр, а також питання відрахування та поновлення студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними рівнями — молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та магістр у вищих закладах освіти незалежно від підпорядкування та форм власності».

У розділі «Переведення студентів»зазначено:

«1. Переведення студентів з одного вищого закладу освіти до іншого незалежно від форми навчання, напряму підготовки фахівців з вищою освітою, спеціальності здійснюється за згодою ректорів (директорів) обох вищих закладів освіти.

2. Переведення студентів з одного напряму підготовки фахівців з вищою освітою на інший, з однієї спеціальності, за якою здійснюється підготовка молодших спеціалістів, на іншу, або з однієї форми навчання на іншу в межах вищого закладу освіти здійснює ректор (директор) цього закладу освіти.

3. Переведення студентів, а також поновлення в число студентів осіб, які були відраховані з вищих закладів освіти, здійснюється, як правило, під час літніх або зимових канікул».

Як бачимо з пункту 2 наказу, пан Толока як директор запорізької філії МАУП мав право переводити студентів лише в межах цього навчального закладу.

А ось що записано в документі про переведення студентів першого курсу:

«9. Переведення студентів на перший курс вищих закладів освіти забороняється».

Наказ встановлює основні етапи переведення:

«10. Студент, який бажає перевестися до іншого закладу освіти, подає на ім’я ректора (директора) вищого закладу освіти, в якому він навчається, заяву про переведення і, одержавши його письмову згоду, звертається з цією заявою до ректора (директора) того вищого закладу освіти, до якого він бажає перевестись.

11. При позитивному розгляді заяви і за умови ліквідації академічної різниці ректор (директор) вищого закладу освіти видає наказ, згідно з яким студент допускається до занять, а до закладу освіти, в якому він навчався раніше, направляє запит щодо одержання поштою його особової справи.

12. Ректор (директор) вищого закладу освіти, в якому студент навчався раніше, отримавши запит, видає наказ про відрахування студента у зв’язку з його переведенням до іншого вищого закладу освіти і в тижневий термін пересилає особову справу студента на адресу вищого закладу освіти, від якого надійшов запит. У вищому закладі освіти, в якому студент навчався раніше, залишаються копії академічної довідки, навчальної картки студента, залікова книжка та список пересланих документів. Порядок збереження цих документів такий самий, як і особових справ студентів.

13. Ректор (директор) вищого закладу освіти, до якого переводиться студент, після одержання особової справи видає наказ про його зарахування».

З цих статей випливає один висновок — всі дії В’ячеслава Толок та Сергія Бєлікова не відповідають чинному законодавству. Студенти не мали писати аж три заяви, тим більше робити це під тиском.

Хоча, певно, ми не маємо права застосовувати зміст «Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти» Міністерства освіти і науки до ситуації із Запорізьким інститутом ім. гетьмана П.Сагайдачного. Адже, як сказав ректор ЗНТУ Сергій Бєліков в телефонній розмові з журналістами однієї запорізької газети, «це не глобальне «вливання», не «переведення», а перехід студентів, співробітників та викладачів за їхнім власним бажанням, згідно з їхніми заявами». А якщо це не є переведенням, то студентам за чинним Положенням МОН, аби потрапити на свій курс, треба гуляти щонайменше рік. Адже, як зазначено в пункті 3 документа, переведення та поновлення студентів здійснюється під час зимових або літніх канікул, тобто після відповідних сесій.

Чи не здається дивним той факт, що суто технічний навчальний заклад, який існує з 1900 року, одного чудового дня вирішив почати підготовку з гуманітарних спеціальностей. Як сказав ректор ЗНТУ, в уже згаданій телефонній розмові, «це була загальна ідея двох колективів. Це пошук виходу з патової ситуації, яка склалася — участь у долі студентів приймаємо і ми, і Міністерство освіти. Ми пропонуємо студентам, які навчалися в МАУП, продовжити навчання на своєму ж курсі, зі своїми (в основному) викладачами, а випускникам пройти в нас державну атестацію. Після цього вони отримують дипломи ЗНТУ державного зразка за ліцензованими напрямами». Але чому ректор вирішив, що у його новоствореному інституті якість знань буде вищою, аніж у Запорізькому інституті МАУП? Радше пан Бєліков не задавався цим питанням. Певно, це була змова між ним, паном Толоком та Міністерством освіти і науки. На це вказують кілька фактів.

Ще на початку зими минулого року між В’ячеславом Толоком та Сергієм Бєліковим відбулися переговори про переведення студентів із Запорізького інституту МАУП до ЗНТУ. Згідно з текстом звернення до студентів, ці дії було погоджено із запорізькою облдержадміністрацією та Міністерством освіти і науки. У квітні поточного року колишнє керівництво Інституту ім. П.Сагайдачного від імені МАУП (?!) орендує приміщення у СШ №94 та перевозить туди документацію, бібліотеку. З часом, коли в інституті призупинили заняття, з приміщень вивезли меблі, комп’ютерну та інформаційну бази, комп’ютерну техніку. Сьогодні, за словами першого проректора МАУП Володимира Ярового, більшість інформації, матеріальну та комп’ютерну базу відновлено. Лише й досі не повернуто залікові книжки студентів.

Після того, як орендували шкільні приміщення, студентам заявили: при ЗНТУ буде коледж, де й відбуватиметься навчальний процес. Після цього, як ми вже зазначали вище, Толок видав незаконний наказ про перенесення літньої сесії. Приблизно половина викладачів подали заяви на звільнення (і це посередині навчального року).

Чи можна назвати такі дії колишнього керівництва запорізької філії МАУП без погодження з ректором Академії пошуком «виходу з патової ситуації» або піклуванням долею студентів? А як пояснити, що на недавню зустріч керівництва ЗНТУ із студентами не допустили представників МАУП? І чому вона відбулася лише після того, як до Запоріжжя приїхала комісія МАУП?

Що ж до зустрічі ректора ЗНТУ Сергія Бєлікова зі студентами запорізької філії Академії, то тут розповімо детальніше.

Вона відбулася 17 травня в приміщені актового залу ЗНТУ. Студентів було так багато, що зустріч довелося проводити у два етапи. Друга частина не пройшла так спокійно, як того хотіли пан Бєліков та пані Зайцева. До її початку з’явилася представник МАУП, проректор з регіональної роботи Л.Гурч. Вона хотіла зустрітися не лише зі студентами, а й з керівництвом ЗНТУ і викласти позицію Академії. Але на порозі її зустріли охоронці університету, які, нічого не пояснюючи, відмовилися її впустити. Певно, пані Зайцева віддала розпорядження не впускати до університету будь- кого з керівництва МАУП. На захист представника встали кілька батьків та студентів. Вони намагалися провести її в приміщення. Але охоронці не дали цього зробити. Тоді було висунуто вимогу зустрітися з ректором Сергієм Бєліковим. Але і він за рекомендацією начальника служби охорони не вийшов. Ми стали свідками розмови між ректором та, певно, керівником служби охорони: «Бєліков: Не надо их прессовать. Пусть зайдут. Керівник: Нет. Нам не нужны проблемы».

Чому так не хотіли впускати Людмилу Гурч стало зрозуміло з виступу ректора ЗНТУ на зустрічі. Наведемо найцікавіші моменти спічу пана Бєлікова мовою оригіналу. «Мы предлагаем вам этот вариант исключительно по инициативе, прежде всего коллектива Вашего института. Вот уже год не выдаются дипломы гособразца. МАУП может выдать только свои дипломы, не государственного образца. Единственное, что вы с ним не имеете права зайти в государственное учреждение, работать там. Честно говоря я не ожидал такой активности. Не думал, что эта информация соберет полный актовый зал. Поэтому что я хочу сказать. В соответствии с пожеланием вашего преподавательского коллектива, к которому у нас высокая степень доверия… Я уверен что все те, кто учился, те кто защитил дипломы в институте им. Сагайдачного под руководством Вячеслава Александровича Толока, Валентины Дмитриевны Зайцевой и ваших преподавателей, они получали качественные знания. Они имеют право на получение дипломов, поскольку выполнили все условия контракта. Но постольку, поскольку Министерство образования в связи с нарушением лицензии цен­тральным вузом, киевским, а нарушения лицензии вопиющие... В прошлом году вместо 2 тысяч дипломов Академия заказала еще четыре с половиной тысячи дополнительно. В государственном вузе об этом не может быть и речи. Поэтому у нас в соответствии с правилами в течение вот этих вот последних трех месяцев вместе с преподавателями института Сагайдачного были подготовлены лицензионные дела. 26 апреля Государственная аккредитационная комиссия открыла нам, в разумных, естественно, пределах, т.е. в количестве тех студентов, которые сегодня могут продолжать обучение, по каждой специальности… и по дневному, и по заочному направлению.

Значит по техникуму. Поскольку техникум в структуре МАУП не был вообще лицензирован, вопрос техникума будет решаться отдельно. Я о существовании техникума вообще узнал два или три месяца назад».

Це не повний текст виступу пана Бєлікова, ми привели найцікавіші моменти. Слід додати, що коли дійшла черга до конкретних запитань студентів, зокрема щодо гуртожитку, літню сесію, ректор ухилився від відповідей — мовляв, приходьте у зазначені дні (двадцяті числа травня) до приймальних комісій, там все й дізнаєтеся.

Як свідчать уривки з виступу Сергія Бєлікова, ситуацію навколо Запорізького інституту МАУП було заплановано ще кілька місяців тому. Як бачимо, висунуті претензії не мають під собою підгрунтя. Натомість після таких слів правоохоронним органам варто було б поспілкуватися з громадянином Бєліковим. Особливо щодо обіцянок деяких викладачів та його особисто поставити оцінки за нібито здані заліки та іспити.

Певно, ректор не був би таким пишномовним, якби з самого початку зустрічі знав, що у залі ведеться аудіозапис його виступу. Лише наприкінці зустрічі вірні охоронці помітили диктофон і, звісно, спробували його відібрати, порушуючи тим самим чинне законодавство.

Ось такі підводні течії навколо запорізької філії, про які, схоже, не знали ні студенти, ні їхні батьки.

Іван Черевичко,
Ніка Костенко