Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

АРИСТОКРАТАМ — СТРАЖДАТИ

Представники різних рас мають різну зовнішність. Однак зображення стародавніх майя, які трапляються на прикрасах, храмових рельєфах та посуді, такі незвичайні, що їх навіть землянами назвати важко. Чому не повторилися в жителях Південної Америки це пласке, скошене назад чоло, таке ж підборіддя й великий горбатий ніс? Бо до генетики такі риси людських облич жодного стосунку не мають.

Суспільство майя було ієрархічним: на чолі його стояло численне плем’я жерців, яке оточувала аристократія або, як тепер кажуть, еліта. Правителів мали за напівбогів, що несли на собі тягар «дипломатичних стосунків» із вивершеними богами, вони ж уособлювали природні стихії, пори року та рослинність. Зрозуміло, бути як усі представники вищих кіл не хотіли — от і змінювали форму черепа, вдягаючи на голівки немовлят дерев’яні футляри.

Паразитуючи на селянській праці, еліта відбувалася показовими ритуалами — контактування з духами через кровопускання. Так, на одному з рельєфів VІІ століття зображено, як благородна дама дряпає собі язик мотузкою з голками, а її чоловік обвіває її запаленим смолоскипом, освячуючи обряд. Важким характером відзначалися боги, яким поклонялися майя, якщо потребували таких спектаклів! Кожен з правителів прагнув долучити до ансамблю пірамід свою персональну — ще вищу, ще амбітнішу. Селянам, які тулилися по хижках навколо розкішного центру, належало здаля милуватися цією величчю й своєю працею віддячувати за честь бодай глянути в той бік. Їхні схилені до землі голови, звичайно ж, «благородної» форми не мали. І такий порядок речей, здавалося б, мав тривати доки світ стоїть.

Однак аристократія, як водиться, між собою пересварилася. Вербуючи на свій бік плебс, окремі династії або, як тепер кажуть, клани, почали викривати один одного, не сумніваючись, що повірять саме їм, а не їхнім опонентам. Харизма святості, яку жерці століттями вибудовували навколо вищих каст, розвіялася.

Змучені непосильними поборами й недородом кукурудзяних полів, відтак і хронічним недоїданням та пов’язаними з цим хворобами, селяни почали боротися з нав’язаною ним «демократією» ногами, словом, тисячами тікали якнайдалі від міст. Навряд чи їм солодко велося на чужині, де вони розчинилися серед сусідніх племен, але ще гірша доля спіткала «благородноголових»: вони просто вимерли з голоду. З ними й боги, в спілкуванні з якими еліта вбачала сенс свого служіння суспільству. Ось так і загинула цивілізація майя.

Кажуть, історія вчить лише того, що вона не вчить нічого. А шкода!

Ніна Остерка
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com