Два серця б’ються в унісон?

Кілька років тому в російському видавництві «Олма-прес» вийшла з друку досить цікава книга «Інтерв’ю з масоном». Зрозуміло, що певні моменти, висвітлені у виданні, можуть викликати неоднозначну реакцію. Та, враховуючи таємність, яка межує з міфічністю цієї організації, наведені факти більше схожі на правду, ніж на фантазію.

Ось, зокрема, що говорить такий собі брат Елі з бразильської ложі: «Якщо вам знадобляться найбагатші люди Бразилії та депутати парламенту, то це до мене… Нині в Бразилії 5% депутатів — масони». Скільки їх в Україні — лише можна здогадуватися. Але ось ще один цікавий факт. Як стверджують автори, під час хрестових походів на горі Сіон лицарі створили орден «Нотр-дам-де-Сіон». Нині цей орден виходить з підпілля. Його мета — створити єдину світову релігію з усіх гілок християнства та юдаїзму і посадити на трон в Єрусалимі «людину, в якій є кров царя Давида». А ще «об’єднати Європу, що вже досягнуто під владою монарха з числа нащадків Ісуса». Далі ще цікавіше. «Одним з наступних кроків об’єднаної Європи стане введення до Ізраїлю Європейських сил самооборони». На перший погляд — маячня. Проте, проаналізувавши деякі факти, робимо висновок, що це не вигадки. І щодо об’єднаної Європи (громадяни деяких країн Євросоюзу нині вже шкодують за свій вступ до ЄС), і щодо ідеї введення миротворчих військ до Палестини задля врегулювання арабсько-ізраїльського конфлікту.

Тим часом на сайті «Рід­на Україна» було розміщено матеріал Віталія Кустова, присвячений масонству в Україні.

“Після проголошення Незалежності України в 1991 році масонство поступово почало проникати в нашу країну. Разом із тим є інформація, яка свідчить про відродження українського масонства ще 1989 року. Як пише російський історик А. Сєрков: «Перші вільні каменярі на терені СССР, вірогідно, з’явилися в Україні, принаймні, на засіданні паризького капітулу Астрея 20 квітня 1989 року було проголошено про створення ложі на території Української республіки. Можна здогадатися, що все обмежилося прийняттям у масони кількох чоловік, оскільки надалі масонська майстерня ніяк себе не виявила. Відомо лише, що існує Українська ложа «Три Підпори» (Колони), але про місце її діяльності нічого не сказано».

Ложу для Києва «Три колони» було відкрито 1993 року, тим самим Велика Національна ложа Франції (ВНЛФ) декларувала свій намір поширити масонство в Україні. Проте декларації — одне, а реалії — інше.

Масонство приживалося на українському грунті досить повільно. Лише 1998 року ложа «Три колони» остаточно отримала київську прописку, бо на той час практично всі брати ложі, зокрема її майстер, були українцями.

Поступово в Україні почали створюватися й інші ложі під протекторатом ВНЛФ. 1998 року в Харкові з’явилася ложа «Фенікс України», 1999-го відкривається ложа у Львові, 2000-го — в Одесі. 2001 року на базі чотирьох лож (київської, харківської, львівської, одеської) та в межах Великої національної ложі Франції створюється дистрикт (провінція) України, який очолив Великий провінційний майстер. Відомостей про останнього, на жаль, небагато.

Виникає слушне запитання: чому французи обмежилися лише дистриктом і не створили на його основі Велику ложу (як те було зроблено в Росії)? Відповідь, схоже, треба шукати... в Італії. Саме завдяки італійським братам український масонський рух виявився розколотим на дві конкуруючі гілки: регулярну (дистрикт ВНЛФ) і нерегулярну (не визнану, так звану Велику ложу України (ВЛУ), створену Регулярною великою ложею Італії), внаслідок чого було, вочевидь, вирішено, що українські брати ще не дозріли для пов­ної самостійності.

Проте все по черзі. Коли українські масони французького підпорядкування готувалися до створення харківської ложі, на півдні України відбулася подія, яка внесла непевність у подальше майбутнє українських братів. 7 лютого 1998 року Регу­ляр­на велика ложа Італії відкрила в Одесі ложу «Хірам 25». Упродовж кількох місяців італійці створили ще кілька лож: «Нова Атлантида 117» у Києві і «Космополітан 119» в Одесі. А вже 17 жовтня того ж 1998 року на базі перелічених вище лож і під протекторатом Регулярної великої ложі Італії було сформовано Велику ложу України, яку очолив Великий майстер, ректор Одеського медичного університету Валерій Запорожан. «Добро» на роботу в Україні італійці одержали від Великого секретаря англійської «материнської ложі». Оскільки ж англійці в масонському світі, особливо в сенсі традиціоналізму, є беззаперечним авторитетом, італійці, напевно, вирішили, що тепер і рибка в сітях.

На відміну від французів, італійці проявили квапливість. Вслід за створенням ВЛУ ложі італійського підпорядкування почали плодитися в Україні, наче гриби: «Світло Правди» (Одеса), «Золоті Ворота» (Київ), «Обрій» (Одеса) та ін.

До речі, італійцями справа не обмежилася. Приблизно у половині 1990 років на заході України почали активізуватися австрійські масони, які створили у Львові дочірню віденській ложу. З австрійцями в ВНЛФ проблем не було: австрійські та французькі брати визнають одні одних. До того ж, на відміну від італійців, австрійські масони не мали особливих амбіцій щодо України.

Поруч з австрійцями деяку активність на території України виявляв і нерегулярний Великий Схід Франції. Він створив кілька лож. Це, зокрема, харківська «Геометрія», багато членів якої 1994 року регуляризувалося під егідою ВНЛФ (є відомості, що деякі брати з нерегулярної «Геометрії» перейшли до регулярного «Фенікса України»).

Але повернімося до італійців. Відомо, що в Регулярної великої ложі Італії репутація в масонському середовищі, м’яко кажучи, не найкраща. Так, «добром», яке отримала ВЛУ від англійців, справа й закінчилася. Великі ложі США, Канади, Латинської Америки, Росії, Туреччини, Франції, Ізраїлю, Німеччини не визнали Велику ложу України. Що це означає? Та хоч би те, що брати з ВЛУ не могли працювати ніде, окрім Англії; для них було закрито доступ у градуси масонської посвяти вище третього, як і структури Йоркського Статуту, Королівської Арки, тощо. Та італійців, схоже, всі ці проблеми не надто обходили. Їм було досить англійського визнання. Однак незабаром після створення ВЛУ в італійців почалися проблеми... з їхньою єдиною твердинею й надією — Великою ложею Англії.

А тепер кілька слів про саму Регулярну велику ложу Італії. Це структура, відносно нечисленна, має серйозні проблеми з масонським визнанням. В Італії найвпливовішим і повністю визнаним у світі є Великий Схід Італії (ВСІ), до якого традиційно входить половина членів італійського кабінету міністрів. Після скандалу з викриттям італійської «П 2», яка була пов’язана саме з ВСІ, Велика об’єднана ложа Англії відкликала визнання в італійського Великого Сходу та зініціювала створення Регулярної великої ложі Італії. За повідомленням офіційного веб-сайта РВЛІ, руку до створення (1993 р.) нової ложі також приклав ко­лиш­ній Великий майстер ВСІ Джуліяно ді Бернардо, який і став першим Великим майстром Регулярної великої ложі Італії.

Той же ді Бернардо приклав руку й до створення італійської гілки українського масонства. Розпочав він свою «місіонерську» діяльність з Мол­дови. Створивши там масонську ложу, він вирушив в Україну. До речі, саме тому, можливо, початковим центром італійського масонства в Україні стала південна (близька до Молдови) Одеса.

Проте новостворена РВЛІ особливого визнання, і в Італії, і в решти масонського світу так і не дістала. Понад те, не так давно самі англійці зрештою «оговталися» й відновили визнання Великого Сходу Італії. А 15 грудня 2001 року позбавився своєї посади і брат Джуліяно. Новим великим майстром РВЛІ став Фабіо Венці. Цікаво зазначити, що того ж 2001 року оголосив про складення з себе повноважень Великого майстра Великої ложі України і ставленик ді Бернардо Валерій Запорожан. Новим Великим майстром ВЛУ обрано київського бізнесмена, доктора економічних наук Ігоря Задираку.

Позбавлений сану Запорожан повідомив про початок роботи над новим «проектом» — створенням в Одесі Міжнародної академії освічених «Гармонія життя». При ній мав видаватися журнал «Інтерактивна антропологія». Ця подія (відставка Запорожана) збіглася з відкриттям в Києві головного офісу Великої ложі України. За кілька днів перед цим «вільні каменярі» ухвалили, що центр ложі потрібно перемістити з Одеси до Києва.

За неофіційною інформацією, Запорожана зміщено, позаяк той попросту вирішив зав’язати з масонством. Однак ця інформація до преси, звісно, не потрапила. Тут варто було б розібратися, якими ж мотивами керувався колишній комсомольський працівник Валерій Запорожан, коли вступав у масонство, навіщо воно йому було потрібно?

В одному з інтерв’ю (на жаль, його так і не було опубліковано) брат Валерій, зокрема, заявив , що він на певному етапі зрозумів: окрім науки, треба займатися ще чимось, що дало б змогу контактувати з людьми, які допоможуть впроваджувати в життя «наявні наробки». Він також зазначив, що вступивши до масонства зрозумів, що воно дає великі переваги не тільки йому, його інституту, а й усій державі. До речі, за інформацією газети «Сегодня», нині одеський ректор у дружніх стосунках з відомим професором, братом Крістіаном Бернардо, який першим здійснив пересадку серця. Кілька років тому свою поїздку найбільшими медичними цен­трами світу, що була присвячена 30-річчю першої операції з пересадки серця, визначний хірург розпочав саме з Одеси. А на врученні ордена Миколи Чудотворця «За збільшення добра на Землі» Бернардо, подякувавши за нагороду, назвав Валерія Запорожана, як це прийнято серед масонів, своїм братом. Отже, висновки про причини вступу Запорожана напрошуються самі собою...

Цікаво ще й інше. У масонських колах подейкують, що відставка Запорожана пов’язана не тільки з його виходом з рядів братства, а й розколом українського масонства. Відомо, що переговори між дистриктом України, ВНЛФ, Англією та ВЛУ (за участі Великої ложі Росії) про об’єднання або регуляризацію Великої ложі України тривають увесь цей час. Щонайбільше, відставка і Бернардо і Запорожана — осіб, безпосередньо задіяних у розколі українського масонства — це один з наслідків згаданих переговорів.

Нині ВЛУ є найбільший уламок українського братства, в лавах якого багато заможних людей. Проте ВЛУ існує немовби сама собою. Для масонського світу єдиною регулярною і вартою уваги структурою є український дистрикт ВНЛФ, на базі якого, вірогідно, й створюватиметься незабаром єдина Регулярна велика національна ложа України. Питання лише в тому, чи захочуть брати з італійського ВЛУ саморозпуститися й увійти до лав нової Великої ложі.

Якщо не брати до уваги все сказане, важко зрозуміти, чому ВЛУ настільки активно популяризує через пресу й телебачення інформацію про свою діяльність, тоді як про існування дистрикту в Україні взагалі мало хто відає. Звісно, ВЛУ мусить усіма силами доводити — якщо й не закордонним братам, то принаймні українській громаді, — що в Україні існує одна Велика ложа. Керівництву ж дистрикту це просто ні до чого — проблем з регулярністю в них немає, та вони й не прагнуть (на відміну від ВЛУ) до масовості братства.

Окрема тема — склад українського масонства. Серед українських братів чимало людей гуманітарних професій, політиків. У пресу навіть проникла інформація про посвяту в масони деяких членів СДПУ(О). Подейкують, що деякі особи, які належать до масонських лож, навіть виставляли свої кандидатури на виборах Президента України в 1999 і 2004 роках.

Проте в будь-якому разі тема впливу масонів на українську політику наразі перебуває в полі мітотворчості й гіпоте. Жодних реальних фактів.

Тим часом народний депутат Тарас Чорновіл 2003 року зареєстрував у Верховній Раді законопроект, що пропонує запровадити кримінальну відповідальність за членство в масонських ложах. Депутат пропонував доповнити Кримінальний кодекс статтею, що передбачає обмеження або позбавлення волі терміном 3 — 5 років для людей, які є членами масонської організації або іншої структури, вступ до якої пов’язаний з необхідністю приймати присягу або давати клятви, пріоритетні до державних присяг і законних обов’язків. Утім, далі законопроекту ця ідея не пішла. Чому — здогадатися не важко. Адже якщо придивитися до символік деяких політичних сил, то без труднощів можна знайти спільні риси з символікою масонських лож. Понад те, іноді навіть їхні офіси оформлено в такому ж стилі. Приміром, як у БЮТ. І хоча на сайті цієї політичної сили немає знімку з їхнього офісу, проте в одному з телесюжетів показали конференц-зал. Фактично такі самі колони, як і в масонів, таке саме оформлення зали. Та й символіка дуже схожа. Що ж то — збіг обставин чи зашифроване послання? Доводиться лише здогадуватися.