Рейдерів зацікавили «Знання»

А точніше — приміщення готелю на вул. Микільсько-Ботанічній, 31 у Києві, яке належить цьому Товариству.

«Ось уже понад 60 років поширює наукові, політичні, економічні знання серед найширших верств населення, має осередки в усіх областях України, і нашим лекторам, керівникам обласних та районних організацій, гостям Товариства часто доводиться приїздити до столиці для участі в методичних семінарах, нарадах, конференціях. Отже, виникла необхідність мати власний готель, аби наші люди завжди могли зупинитися по приїзді до Києва. Це дуже зручно, адже готель стоїть у самому центрі міста, біля вокзалу, до того ж оплата за проживання в ньому значно нижча, ніж в інших готелях. З 1975 року це законна власність Товариства «Знання». 1997 року, виходячи уже з нових законодавчих вимог, створено колективне підприємство «Готель «Знання». Стовідсотковим засновником цього підприємства було й залишається Товариство «Знання», — розповідає голова правління Товариства «Знання» України, доктор філософських наук, професор Василь Кушерець.

Зрозуміло, такий ласий шматок землі не міг не зацікавити нечистих на руку людей. Науковці, спостерігаючи за «земельною війною» в столиці, з острахом очікували дня, коли стануть її жертвами. Однак все-таки сподівалися, що у разі чого їх захистять державні органи. Та небезпека прийшла звідти, звідки її не чекали. Одна із злочинних груп, які намагаються через шахрайські комбінації заволодіти чужою власністю, націлилася й на цей готель.

“Рейдери вступили у злочинну змову з недавно призначеним генеральним директором готелю Ю.Суворовим, який, згідно зі Статутом Товариства «Знання» України, не мав права самостійно розпоряджатисяматеріальними цінностями більш як на 10 тисяч гривень. Але шахраї сфабрикували судовий позов — нібито від одного з працівників готелю, і під час розгляду цього фальшивого позову Чугуївський міський суд Харківської області виніс рішення про призупинення цих обмежень», — продовжує розповідь Василь Іванович.

Тобто почали діяти за класичною схемою рейдерських атак: знаходять де-небудь подалі від об’єкта свого наїзду цьому суддю, який готовий винести незаконне рішення, вигадують неіснуючого позовника, який нібито проживає, у цьому разі, в Чугуєві, тобто за місцем компетентності цього суду, і суд приймає позов до розгляду. Під час розгляду виявляється, що ніякого позовника у природі не існує, але суд з незрозумілих причин все ж таки розглядає суть викладених у позові вимог і виносить потрібне шахраям рішення. І з цим рішенням у руках махінатори вже йдуть далі.

Такі рішення, які зачіпають інтереси готелю, ухвалено й у Малиновському районному суді Одеси, Сихівському районному суді Львова і, нарешті, в Дарницькому, Дніпровському та Шевченківському районних судах Києва. Усі позови до цих судів сфальшовані і всі рішення, прийняті по суті цих позовів з першого погляду, кинутого на них, також шиті білими нитками. І попри серйозну відповідальність за такі дії, ці позови приймають і виносять відповідні рішення. Усе це свідчить про добре скоординований характер рейдерських домагань, а також про те, що за спинами шахраїв і недобросовісних суддів стоять злочинні сили, тісно пов’язані з високопоставленими корумпованими чиновниками.

Автори оборудки так поспішали, що поставили воза поперед кобили. Іще 15 лютого 2006 року вони створили товариство з обмеженою відповідальністю «Готельні інновації», в яке втягли й директора готелю Товариства «Знання», а вже того ж таки дня, не розводячи зайвої бюрократичної тяганини, подали позовну заяву до Сихівського суду Львова про стягнення з цього готелю на користь товариства 764 705 гривень статутного внеску. А тим часом договір про продовження повноважень (фактично про створення) ТОВ «Готельні інновації» затверджено протоколом загальних зборів учасників лише 9 березня 2006 року! Вловлюєте? Тобто позов від імені ще неіснуючої організації!

Дивно, але судді «не помітили» цієї невідповідності. Понад те, вони закрили очі на той факт, що колишній генеральний директор Суворов видав доручення громадянці Ю.Попович на представництво інтересів готелю, датоване 1 березня 2006 року, тоді як судове засідання, на якому гр. Попович ті інтереси, так би мовити, відстоювала, відбулося 27 лютого! А суддя Шевченківського районного суду Києва О.Шостак на підставі цих липових документів хутенько приймає рішення про стягнення майна, тобто приміщення готелю, загальною площею 1099,7 кв. м, на користь ТВО «Готельні інновації». Підстава більш ніж дивна. Мовляв,готель мав внести до статутного фонду ТОВ 764 705 гривень — суму, якої, він, звісно, не мав. Ось суд і ухвалив віддати приміщення готелю махінаторам! При цьому його ринкова вартість становила приблизно 21 мільйон гривень. Це за найскромнішими підрахунками.

«Було б звернути увагу на те, що готель на Микільсько-Ботанічній, 31 стоїть на території Голосіївського району Києва, тобто він поза підсудністю Шевченківського районного суду; і на те, що це власність Товариства «Знання» України, головний офіс якого також у Голосіївському районі. А щоб уже остаточно замести всі сліди, готель миттєво перепродали Товариству з обмеженою відповідальністю «Заріччябуд» за 900 тисяч гривень. І знову ж таки — все шито-крито.

З того «Заріччябуду» навіть для вигляду не поцікавилися: а що ж то за плохенька така споруда стоїть у самому центрі Києва, якщо її можна купити за такою смішною ціною — меншою, ніж нинішня вартість землі, на якій вона розташована? І що це за табличка на її фасаді з незрозумілим написом: «Товариство «Знання» України”? Чи не тому, що «Заріччябуд», цей так званий добросовісний набувач,-теж невдовзі перепродав той готель? Адже, схоже, все робиться для того, аби якнайглибше сховати кінці. А там і строк давності мине...

За словами Василя Кушерця, у Товаристві випадково довідалися, що навколо нашого готелю творяться якісь темні комбінації. Це тоді, як колишній директор справно ходив на роботу, сидів в одному кабінеті з двома бухгалтерами, просив нас підвищити йому зарплату перед виходом на пенсію.

«Нині ми звернулися до Апеляційного суду Києва, який поновив термін оскарження неправедних судових рішень, вже домоглися скасування рішення суду Шевченківського району столиці, подали позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 серпня 2006 року. За заявами Товариства «Знання» України порушено дві кримінальні справи. Тобто події поки що розвиваються в бажаному для нас напрямку. Але грубі порушення законів суддями під час винесення заздалегідь незаконних рішень, систематичний характер цих порушень змушує нас звернутися до вищих владних органів країни, а також до громадськості», — каже Кушерець.

Отже, боротьба триває. Зі свого боку «Персонал Плюс» інформуватиме про перебіг подій. Як кажуть, нахабство — друге щастя. Але потрібно знати міру.