Черновецькому освіти не треба?

Принаймні, деякі дії нинішнього столичного голови наводять саме на ці думки. Адже, схоже, Леоніда Михайловича та його команду, попри всі популістські заяви, цікавить лише «дерибан».

Нинішній мер Києва Леонід Черновецький, окрім любові до детекторів брехні, найдорожчих автомобілів та секти «Посольство Боже» на чолі з африканцем Сандеєм Аделаджою, відзначився ще й великою любов’ю до землі. Звісно, не до якихось шести соток, на яких він поблизу столиці вирощує якусь морквину-бурячину. Його інтереси — в самому Києві. І попри всі запевняння його, що «земельні питання» в столиці вирішуються тільки відповідно до законів, факти свідчать про протилежне. За даними громадського об’єднання «Голос громади Києва», за чотири місяці, протягом яких на сесіях Київради розглядалися ці питання, приватним особам виділено 398 ділянок загальною площею 700 га, що приблизно дорівнює 1/4 площі Печерського району. Мабуть, не варто й казати, що отримали омріяні сотки явно не пересічні кияни. Тим більше, що рішення з питання відведення земель виносилися з грубими порушеннями законодавства. Так, зокрема, 120 проектів рішень узгодження ГУ економіки та профільних комісій датовано раніше за представлення самого проекту! Тобто йдеться про пряму фальсифікацію документів. ЗМІ оприлюднили й цікаві дані про «земельні володіння» фракцій Київради. Зокрема, Блоку Леоніда Черновецького належать 48,52 га, ГАК — 45,73 га, Фракції «Єдність» — 22 га, Народному блоку Литвина — 16,96 га, Партії регіонів — 7 га, «Нашій Україні» — 2,46 га, Соціалістичній партії — 1,41 га, позафракційним — 0,32 га, «Демократичному Києву» — 1,26 га, «Столичним реформам» — 0,04 га.

Звісно, значна частина виділених земель не використовується — її притримують для подальшого перепродажу. Саме це, до речі, й впливає на вартість житла в столиці. Зрозуміло, що за таких розкладів розвиватися підприємства просто не можуть. Понад те, за земельні ділянки точиться справжня битва. Іноді — з ознаками сумнозвісного рейдерства. Натомість столична влада, яка начебто мала контролювати такі дії, якось дуже підозріло відсторонилася від проблеми — мовляв, вирішуйте свої проблеми в судах самі. Тим часом голосно заявляє, що вона стоїть на сторожі інтересів громади міста. Як в анекдоті: дешева продукція не в оптовика чи у виробника, а у сторожа складу. Так і у столичної влади. За прикладами ходити далеко не потрібно. Свого часу Міжрегіональна Академія управління персоналом звер­талася до київської влади з пакетом документів на дозвіл будівництва нових навчальних корпусів. Зважте — саме НАВЧАЛЬНИХ корпусів, а не якихось торговельно-розважальних центрів, куди іноді можна заходити, як до музею. Та, судячи з наступних дій представників київської влади, останні заклади їм значно важливіші, ніж освіта. Бо ініціатива МАУП викликала зворотню реакцію. За час «мерствування» Черновецького всі подані пакети документів просто не розглядалися. Понад те, як нам стало відомо, пан Черновецький дав розпорядження районним адміністраціям перевірити роботу технікумів та ліцеїв Академії. Мета цієї перевірки одна — знайти будь-які, навіть найменші, порушення. Тим часом хочемо нагадати Леоніду Михайловичу: ці навчальні заклади МАУП створювала спільно з райдержадміністраціями ще до того, як він перетворився з екзальтованого підприємця на не менш екзальтованого політика. І ще нагадаємо меру, що завдяки цій співпраці сотні обездолених дітей отримали спеціальності саме в закладах МАУП. Та ще десятки щороку стають учнями та студентами ліцеїв та технікумів Академії. І знову ж таки, на їхнє навчання не витрачається жодної копійки з державного бюджету.

Але, мабуть, панові Черновецькому, це байдуже.