Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

КРИТИКА НЕЧЕСТИВОЇ «КРИТИКИ»

«Критика» — це журнал. Щоправда, за розмірами він більше нагадує газету, але все-таки це журнал. «Журнал української інтелігенції» — саме таке означення цього друкованого органу є присутнім в інтернеті.

Звичайно, саме слово «інтелігенція» має силу-силенну тлумачень. Деякі вважають інтелігенцію сумлінням нації, її честю та совістю. Інші вважають, що інтелігенція — це інша субстанція, не така абстрактна, як честь і совість, а цілком конкретна, незамінна як добриво. Маємо зазначити, що друга дефініція підходить до видавців та авторів «Критики» значно більше. Якщо розуміти під інтелігентом не лише фізично слабку, а й морально неохайну істоту, яка не вміє дати по морді, губить окуляри, але завжди готова вдатися до щурячої підкилимової підлості, то «Критика», безперечно, є журналом «інтелігенції». Адже честі та совісті не може бути й поготів там, де шурхотять бакси, де вправляються у патологічній юдофілії, де несамовито вимагають гарапника та в’язниці для інакодумців.

Засновник та головний редактор «Критики» — Григорій Грабович, американець українського походження, щирий ліберал, фанатик політкоректності, лютий ненависник українського націонал-соціалістичного архетипу та й взагалі власник багатьох «чеснот». Уже стали загальновідомими його бестселери про Тараса Шевченка та історію української літератури. Зазначу, що і батьком Тарасом, і українськими поетами-романтиками містер Грабович щиро бридиться. Бо і Тарас Григорович, і його попередники не можуть вписатися в прокрустові рамки сучасного буржуазного світу, а відтак і сама Україна (яка відбулася не в останню чергу завдяки тій поезії, яку Грабович вважає кровожерливою та варварською) є небезпечною для «відкритого суспільства» територією. Така територія потребує негайної зачистки — бодай не такої як південь Колумбії, але досить-таки жорсткої. На сторінках «Критики» точиться неоголошена війна. Війна проти нас з вами. Цілить атлантистська агентура не тільки в україн­ський романтизм, а й у видатного українського вченого Юрія Шилова. Вона вимагає закрити МАУП, бере на кпини археологічні знахідки з Трипільської культури, українське язичництво, затавровує «чорних хлопців» з ОУН-УПА як антисемітів. Серед постійних авторів часопису — Мирослав Попович, творець хибної та власне расистської концепції про неповноцінність української культури, целулоїдні письмаки, відгодовані «Смолоскипом». Звісно, можна було б не звертати увагу на «Критику», якби не одна обставина. Якісних журналів, де друкувалася б добротна інтелектуальна есеїстка, в Україні кіт наплакав. «Критика» є майже монополістом у цій сфері, тому намагання видати українського інтелектуала за іронічного юдофіла та ненависника консервативно-революційного трибу життя є головною небезпекою, яку й становить згаданий часопис для України. Вперті та не завжди розумні спроби і самого Грабовича, і його поплічників запобігти створенню історичного українського міфу приречений на поразку. Агентура Сороса не розуміє одного: Україна була, є і буде країною, яка говорила, говорить і говоритиме зі світом кров’ю та залізом, і жодні намагання перетворити нас на недорікуватий східноєвропейський загуменок не матимуть успіху.

Богдан ВИШНЕВЕЦЬКИЙ

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com