ЗА ВБИВСТВО УБОЗІВЦЯ ЄРОХІНА ЗАПЛАТИЛИ 100 000 ДОЛАРІВ

Разом з тим виникають не менш страшні припущення про наслідки цього вбивства. Не виключено, що розслідування цієї справи приведе до найгучнішого парламентського скандалу за всю історію України і до переконфігурації політичних сил.

У ніч з 19 на 20 серпня правоохоронні органи затримали таксиста з Шахтарська, а фактично — члена організованого злочинного угруповання на кличку Кабан. Він, за версією слідства, один з двох безпосередніх вбивць Романа Єрохіна. Замовлення на вбивство офіцера надійшло ще в лютому 2006 року. Саме тоді останнього, щоб врятувати від розправи, перевели в главк УБОЗу до Києва.

Спочатку стеження за пересуванням офіцера УБОЗу і його викрадання з подальшим вбивством замовили двом офіцерам податкової міліції. Ті не знали, що їхній об’єкт — співробітник міліції. Як вони пізніше заявляли слідству: «Думали, все буде як завжди, а тут таке!» Кілери в погонах не могли, наприклад, зрозуміти, чому їхня жертва міняє державні номери на автомобілі і поводиться не як простий смертний. Нарешті, коли було вирішено викрасти Єрохіна, трапилась «осічка»: той, відчувши недобре, буквально вискочив з машини. Тоді в нього і було випущено три перші кулі. Причому, перший постріл зробив саме Кабан — той самий «таксист» з Шахтарська. Він же наступного дня після затримання чітко вказав місце, де вони закопали

труп Єрохіна. Коли офіцер перебував у больовому шоці від трьох поранень на місці викрадання, на нього одягли наручники, засунули в машину і ще живого відвезли під Ворзель у Київській області. Там до били п’ятьма пострілами. До цього ексміліціонерові Клюковському замовники виплатили 50 000 доларів. А після того, як вони спалили машину і закопали труп, виконавці отримали ще стільки ж. Це небачена сума для українських кілерів.

Є підстави припускати, що вбивство Єрохіна «виконували» члени могутнього донецького ОЗУ. Чого вартий лише один схрон зі зброєю, який вказали оперативникам двоє податкових міліціонерів, що прийшли з повинною після того, як зрозуміли, що їм не виплутатися з цієї історії. Нагадаємо те, про що вже повідомляв міністру Луценко на прес-конференції: у схроні було 19 стволів, що однозначно свідчить про небачену масштабність злочинного угруповання. А ось ще факт, про який Луценко не сказав пресі: до гвинтівок були приєднані упаковки з кулями зі сталевими наконечниками: такими комплектується тільки армійський спецназ. Такі кулі призначені для пробиття бронежилетів.

Повернімось до донецького сліду: існує чимало обставин, що виводять на колишнього начальника ГУВС Донецька, а в епоху президентських виборів 2004 року — начальника київської обласної міліції Анатолія Воло-щука. Він сьогодні на пенсії, осів у Києві. Але в справі про вбивство Єрохіна весь час спливають офіцери з команди Волощука, більшість з яких — вихідці з Шахтарська, що прибули з генералом у Київську область.

Головні підозрювані у вбивстві Єрохіна — його колега з главку УБОЗ Близников і екс-УБОЗівець Клюковський. 11 серпня, коли міністр Юрій Луценко давав прес-конференцію, на якій прокоментував ситуацію із зникненням Єрохіна, Близников подав заяву на відпустку, яку одразу підмахнув начальник ГУБОЗ Сергій Корнич. Зазначимо: на цей момент Близников був у списку підозрюваних у вбивстві колеги і слідство лише чекало відповідного моменту, щоб його заарештувати. Корнич не міг не знати про це. Пішовши у відпустку, Близников одразу зник. А ось екс-офіцерові Клюковському ні в кого відпрошуватися не треба було. Він свого часу прибув на Київщину з генералом Волощуком, служив в УБОЗі, потім керував Ірпінським райвідд-ілом, після чого змушений був піти у відставку. Його дружина до цього дня служить у міліції. Клюковський безпосередньо викрадав Єрохіна і слідство знало

про це. Та коли його затримали, раптом з’явилася дама-депутатша з Партії регіонів, яка забезпечила підозрюваного залізним алібі: вона заявила слідчим, що в той час, коли викрадали Єрохіна, Ключковський перебував у її тісних обіймах. Міліції не залишалося нічого іншого як випустити затриманого. Той, звичайно ж, втік.

Але, мабуть, найцікавішим в цій похмурій історії залишається ім’я замовника вбивства. Воно, за нашими відомостями, також відоме слідчо-оперативній групі. Але поки залишається надія на торжество справедливості, ми не станемо його називати, щоб не перешкодити слідству завершити належне. Підтвердимо лише, що заява Юрія Луценка про те, що до вбивства причетні народні депутати — зовсім не страшний жарт. Загалом все прозоро: Єрохін «накрив» могутній центр конвертації, а такі мають бути під «дахом» банків. Далі просто: кому належить банк і хто його власник — про це, напевно, знає керівництво МВС. Також всім відомо, що в Україні не відбулося анонсованого розмежування політики і бізнесу. Адже багато новоявлених народних обранців йшли в Раду саме для лобіювання своїх комерційних інтересів. А деякі вважали, що вбивство дуже завзятих офіцерів — це також частина бізнесу, до того ж освячена статусом депутатської недоторканності.

Втім, виходячи з цього, виникають серйозні побоювання, що замовник, за прикладом двох безпосередніх виконавців злочину, вислизне з рук слідства. І ось чому. Після виявлення трупа Єрохіна справа про його викрадання була негайно перекваліфікована на вбивство. А розслідування справ подібної категорії — виняткова прерогатива прокуратури. Про те, як уміють валити резонансні справи у ГПУ, відомо не тільки зі слів міністра Луценка. Прокуратура давно вже перетворилася на прибуткову комерційну структуру, головне — знайти вихід на прокурорських вождів, і, за наявності чималої суми, там виправдають навіть Юду, або, як мінімум, вчасно попередять про видачу санкції   на  арешт,   щоб

клієнт встиг покинути межі батьківщини. За відомостями автора, ініціатор вбивства вже здійснює заходи щодо прокурорських чиновників. І хоч би як рили землю «орли Луценка», рішення ухвалюються в прокурорських стінах, звідти ж здійснюється проплачений витік інформації. І навіть той факт, що до слідчо-оперативної групи належить брат Єрохіна — офіцер кримінального розшуку, не є гарантією того, що відомі вже фігуранти справи будуть заарештовані. До того ж, сама технологія отримання санкції на арешт нардепа — при обов’язковому голосуванні депутатського корпусу ставить сам арешт під сумнів.

Таким чином, можна спрогнозувати, що навіть при успішному проведенні оперативно-слідчих дій Україна матиме ще одного «політбіженця», який за кордоном буде звинувачувати міністра Луценка в політичному переслідуванні. І спробуй доведи, що це не так, якщо замовник і виконавці у бігах.

Та все ж, динамічний розвиток сюжету, в якому украй зацікавлений сам Юрій Луценко, може призвести до грандіозного парламентського скандалу, здатного кардинально похитнути позиції однієї з найбільших політичних сил України. Дочекаємося продовження сюжету?..