«БІЛЬШОВИЦЬКІ» ЗАМАШКИ ЧИНОВНИКІВ

У минулому номері газети «Персонал Плюс» ми розповідали про нову «професію» – рейдерів. Утім, все нове – добре забуте старе. Бо в Україні, окрім рейдерських груп, існуючих під прикриттям фінансових структур, існує ще один варіант – держава. Схема дій цих груп мало чим відрізняється.

Одним з прикладів рейдерських дій держави є ситуація навколо машинобудівного заводу «Більшовик». Зовні це має вигляд конфлікту між Міністерством промислової політики та Фондом державного майна (який володіє 100% акцій заводу), приводом якого став продаж об’єктів нерухомості підприємства. Корпус Б було орендовано з дозволу ФДМ приватною структурою ТОВ «Агентство екологічних досліджень». Пізніше саме це підприємство згідно з договором купівлі-продажу (UGMK.INFO) викупило корпус як нежилий будинок. З документу слідує, що угода була складена київським відділенням ФДМ та ТОВ «Агентство екологічних досліджень». Зовсім інша ситуація у висновках робочої групи з перевірки законності відчуження державного майна, створеної ФДМ.

Група з перевірки законності відчуження державного майна була створена 7 квітня 2006 року на підставі звернення трудового колективу «Науково-технічного центру артилерійсько-стрілецького озброєння» («НТЦ АСО»). У зверненні було викладено прохання перевірити законність відчуження нежилого будинку, тоді як у висновках групи говориться вже про корпус Б. Група звертає увагу на те, що відповідно до наказу Мінпромполітики цей корпус був переданий з балансу «НТЦ АСО» на баланс «Науково- дослідного інституту прикладної акустики». Саме інститут за згодою Мінпромполітики передав приміщення корпусу Б в оренду ТОВ «Агентство екологічних досліджень». Такий висновок було зроблено групою з перевірки законності відчуження державного майна. Але це суперечить словам виконуючого обов’язки голови правління заводу «Більшовик» Віктора Шило (який був призначений на цю посаду рішенням ФДМ). 6 квітня він заявив, що у 1997 році спільним рішенням колишнього Міністерства машинобудування, ВПК та конверсії і ФДМ у «Більшовика» було вилучено декілька виробничих корпусів задля створення на їх основі державних підприємств «Науково-технічного центру артилерійсько-стрілецького озброєння» та «Конструкторського бюро спеціальної техніки». Крім того, саме в 1997 році «Більшовик» був виключений зі списку об’єктів, які не можуть бути приватизовані, і знаходився поза ним до 2000 року. За цей період, зі слів голови профспілкового комітету заводу Анатолія Губського, були продані корпуса його заготовчого цеху, пожежного депо, заводський готель та стадіон. Штат був скорочений на 4 тисячі чоловік. Ще один факт – завод «Більшовик» був переданий Міністерству промислової політики лише 12 квітня 2006 року. Тому міністерство не мало ніяких можливостей відчужувати нерухомість заводу без відома ФДМ.

Ситуація навколо заводу «Більшовик» нагадує не стільки конфлікт між двома державними структурами, скільки спробу керівництва Фонду державного майна заволодіти землею у центрі Києва (а це майже 50 га) задля її продажу. Або як інакше пояснити звільнення голови правління заводу, завдяки якому «Більшовик» серед інших провідних підприємств представляв Україну на V Міжнародному форумі «Високі технології XXI століття»? Мається на увазі звільнення голови правління заводу «Більшовик» Віктора Решетова у 2005 році за проханням 60 працівників підприємства. Саме після цього завод очолив ставленик та однопартієць пані Семенюк Віктор Шило. Але справжньою причиною звільнення Решетова став лист від 16 вересня 2005 року, направлений міністру промислової політики. У ньому було зазначено прохання про передачу корпоративних прав управління ТОВ «Більшовик» від ФДМ до Мінпрому. Цей лист робив неможливим виконання бізнес-плану, розробленого й ствердженого Фондом держмайна на початку березня. Це у свою чергу ставило під загрозу надії пані Семенюк хоча б якось втриматися у своєму кріслі. Адже ФДМ станом на 30 квітня вніс до державного бюджету 64,8 млн грн, що складає 3,06% планових показників доходів від приватизації на рік. В цілому ця сума має складати 2,5 млрд грн. Згідно з бізнес-планом ФДМ на території заводу планувалося збудувати житловий та готельний комплекси, а також виставковий центр замість цехів та енергокорпусу на загальну суму 87 млн грн. У бізнес-план також входить продаж будинку – санаторія у Пущі Водиці на суму 12 млн грн. Тоді як пропозиція Мінпромполітики передбачала введення додаткових форм виробництва замість тих, які не приносять прибутки. Крім того, ті корпуси, які не використовуються заводом, міністерство пропонує здати в оренду, але тим підприємствам, які візьмуть на себе обов’язок зберегти обладнання приміщень.

Гостроти ситуації додає втручання у конфлікт Київради. КМДА вважає, що 100% державний пакет акцій «Більшовика» повинен знаходитися у власності міста, бо земля, на якій знаходиться завод є власністю Києва. За цими словами стоїть не що інше, як бажання Київради захопити соціальну інфраструктуру заводу. А саме: база відпочинку «Більшовик» (АР Крим), оздоровчий табор «Альбатрос», база відпочинку «Либідь» (Одеська область), оздоровчий комплекс «Берегиня» (Пуща Водиця), база відпочинку «Десна» (Козелецький район, Чернігівська область), водна станція на Трухановому острові та медсанчастина заводу.

Здається, що у часи безвладдя кожен бажає щось собі урвати, стверджуючи при цьому, що він захищає інтереси держави.