Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Світлана Касьянова: «МИ ЗНАЄМО СЕКРЕТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ НОБЕЛІВСЬКИХ ЛАУРЕАТІВ»

—  Світлано Петрівно, нині в Україні налічується десятки ВНЗ, які готують журналістів, та й, як показує життя, жур-налістом у нашій країні може стати кожен, хто здатен хоч якось зліпити фразу. І для цього зовсім не обов’язково закінчувати факультет журналістики. Що ж стосується літературної творчості, то досі лише Київський Національний університет здійснив кілька випусків дипломників цієї спеціальності, серед яких не спостерігається особливо яскравих імен літераторів, які по закінченні курсу йдуть працювати переважно літредакторами чи журналістами. Що спонукало вас відкривати ці спеціальності в МАУП і чим, власне, вирізнятиметься поміж інших ваш літературний факультет?

—  Треба сказати, що, відкриваючи спеціальність «літературна творчість», ми думали більше про тривалу перспективу з урахуванням умов сучасних вимог до спеціалістів-філологів. Ми не ставимо собі за конкретне завдання з перших випусків готувати яскравих письменників. Аналіз нинішнього ринку праці й зайнятості в Україні показує, що найлегше знаходять собі роботу молоді люди, які можуть професійно працювати з різними потоками інформації, але працювати творчо. Спеціальність технічно грамотного літредактора чи коректора, здатного лише грамотно складати слова, уже не користується попитом. Звичайно, ці вміння закладено в програмному пакеті «літературної творчості» як щоденні професійні вміння. Однак нині існує стійкий попит на спеціалістів, які є помічниками високопосадовців, великих бізнесменів та партійних лідерів — спічрайтерами, референтами, фахівцями з опрацювання й аналізу інформації та ін., яких необхідно готувати з урахуванням найсучасніших вимог. Ці професії активно й успішно опановують старші й молодші літератори, серед яких можна назвати Володимира Цибулька, який свого часу був радником-спічрайтером Віктора Ющенка в часи його прем’єрства, а потім став депутатом від «Нашої України», чи Костянтина Коверзнєва, який зараз працює референтом в одного з колишніх нардепів Ігоря Шарова. Однак це великою мірою літераторисамоучки, які самостійно опановували основи цієї професії. Ми ж плануємо готувати таких спеціалістів на основі найсучаснішої методології і найновіших навчальних програм, які є нашими ноу-хау.

Окрім того, в сучасній літературній та видавничій справі в Україні, в драматургії, театрі, кіномистецтві спостерігається дуже повільний розвиток, якщо не цілковитий застій. Однією з причин цього, як на мене, є те, що в Україні немає Літературного інституту. Свого часу Ліна Костенко, Павло Мовчан, Грицько Чубай, Кость Москалець, Володимир Кашка, Юрій Андрухович отримували знання і професійні навички в Літінституті чи на вищих літературних або сценарних курсах у Москві. Нині ж немає цієї галузі професійної підготовки в Україні. Адже щоб навчити молоду людину яскраво і професійно писати, треба докласти до цього певних зусиль професіо-налів-педагогів. Світ уже давно не покладається на натхнення як єдине джерело творчості. Сучасний професійний літератор повинен знати кілька іноземних мов, володіти комп’ютерними технологіями добору та опрацювання інформації, орієнтуватися в сучасних літературно-мистецьких течіях, і, зрештою, розуміти специфіку нинішнього європейського і світового літературного ринку, без чого він приречений на багатолітнє писання «в стіл» і в кращому разі — посмертне визнання.

—  Тобто йдеться про підготовку і конкретних професіоналів, які працювали б з інформаційними потоками, здатними фахово готувати аналітичні матеріали з широкого спектру проблем сучасного життя, і про всебічне виховання талановитої молоді, літераторів, які після літературного факультету МАУП володіли б усіма необхідними знаннями для успішного плавання в бурхливому морі сучасних літературних і суспільних процесів?

—  Ви маєте рацію, однак я сказала б, що йдеть-ся також про підготовку і виховання літературної та культурної еліти. Адже програмами цих спеціальностей передбачено викладання і загальних гуманітарних дисциплін, і історії й теорії літератури та мистецтва загалом, драматургії, театрознавства, етнографії та ін. Окрім того, студенти зможуть факультативно вивчати в Інституті лінгвістики будь-які іноземні мови та інші суспільні дисципліни, які допоможуть їм досягти необхідної широти кругозору. І для цього у нас є всі необхідні передумови. Нині у МАУП кілька загальноукраїнських і молодіж-них газет, журнал «Книжковий клуб плюс», який протягом останнього року став чи не найкращим українським фаховим виданням з питань української книги та культури; тут працює ціла когорта відомих письменників і поетів, серед яких Юрій Шилов, Станіслав Вишенський, Ярослав Орос, Ігор Маленький, Марія  Кучеренко,  а серед дещо молодших — Ігор Скрипник, Андрій Підпалий, які здатні багато чому навчити талановиту молодь. Навчальними планами передбачаються творчі майстерні та семінари, до роботи в яких залучатимуться найяскравіші і найталановитіші українські літератори. Вони ділитимуться з талановитою молоддю секретами професії. Ми запрошуватимемо найактивніших представників української культури й кіномистецтва — Віктора Баранова, Юрія Іллєнка та ін. Окрім того, планується безперервна практика студентів у таких наших газетах, як: «Персонал Плюс», «Українська газета плюс», «За українську Україну», «Український лідер», а також у видавництві МАУП, де вони в щоденній практичній площині опановуватимуть специфіку журналістики та книговидання. Тобто в МАУП є розвинена база засобів масової інформації, на якій студенти зможуть проходити практику уже з першого курсу, чого, до речі, ще немає в жодному іншому українському ВНЗ такого ж напряму спеціалізації.

Ми маємо наміри поєднувати усі наявні в МАУП можливості для навчання і практики літераторів та журналістів, найкращого і найширшого опанування професії, а також творчого розвитку наших студентів.

У нашому інституті уже третій рік поспіль працює літературна студія «Слово», серед вихованців якої є дуже талановиті студенти, наприклад Ірина Розгонова, книжечка якої відзначена грамотою та грошовою премією Київської міської адміністрації, першокурсник Максим Чернишов, який цього року виборов призове місце на «Арт-палітрі» Академії. Є багато інших талановитих молодих людей. На засіданнях літстудії обговорюються новинки сучасного літера-турного процесу, в якому молодь намагається знаходити свої орієнтири в творчості Оксани Забужко чи Віктора Пелєвіна, бо, зрештою, нинішні літературні обрії досить широкі й не обмежуються гаслом «Борітеся — поборете». Уявлення про філолога як вчителя української мови чи літератури просвітницького чи народницького плану, як на мене, давно відійшло в минуле. Ми повинні виховувати широкоосвічених представників української культури, які активно входили б у сучасне непросте й багатозначне довколишнє життя. Скажімо, наші студенти-перекладачі побували на врученні премій «Коронація слова», від якої отримали величезний творчий імпульс. Довго розпитували мене про сучасних письменників. Або після виступу в нас Ігоря Маленького у студентів з’явилося безліч питань щодо особливостей його стилістики й поетики. Зрозуміло,  наші студенти  ще перебувають на початках розуміння літературних процесів, і на спеціальності «переклад» ми не маємо достатніх можливостей навчити їх цьому. Тому на спеціальностях «літературна творчість» та «журналістика» вивченню й розумінню сучасної української літератури приділятиметься набагато більше уваги.

Від усього цього залишається один крок до активної позиції в сучасному літературному та культурному процесі, яку за наявності в МАУП багатьох періодичних видань, видавництва та видавничої бази дикту-ватиме сама логіка життя. Скажімо, такий свіжий приклад. Національний Шевченківський комітет недавно прийняв своє нове положення, за яким на Шевченківську премію матиме право висувати художні твори лише Міністерство культури, Академія наук, Академія мистецтв, творчі спілки (письменників та художників) та літературно-мистецькі об’єднання. Тобто відбувається певна монополізація чи корпоратизація навіть самого процесу висунення   на   найвищу  державну нагороду в царині мистецтва, на яку тепер не можуть подавати авторів музеї, фонди та інші організації, як це передбачалося попереднім положенням. Ми не оцінюватимемо діяльність згаданих установ, але, на вашу думку, чи у близькому майбутньому не настане потреба створити таке літературно-мистецьке об’єднання на базі вашого інституту? Де тепер буде спеціальність «літературна творчість», та літературна студія?

— Нашу літературну студію «Слово» я створила з двома студентами тепер уже четвертого курсу. Засідання студії досі мають певний корпоративний чи елітний характер. Однак якщо ми плануємо виховувати українську літературну й культурну еліту, то мимоволі виникатиме питання створення на базі інституту певного літературно-мистецького осередку, який став би основою для подальшого розвитку. Розуміючи необхідність створення такого осередку, ми обома руками за створення у нас літературно-мистецького об’єднання. Якщо керівництво нас підтримає, то ми могли б допомогти виробити організаційні засади його започаткування. Літературне й культурне життя, як і кожна галузь суспільної діяльності, відбувається через об’єднання однодумців у певні корпоративні й професійні організації, до яких могли б активно залучатися і наші вихованці, яким ми особистим прикладом маємо вказувати шлях до найвищих літературних здобутків. Наші вихованці повинні від перших кроків принаймні уявляти свій шлях до вершин і прагнути найвищих досягнень, бо поганий той солдат, який не хоче стати генералом, чи той альпініст, який не прагне підкорити найвищі вершини. Наші навчальні плани з літературної творчості та журналістики створювалися за найвищими сучасними вимогами до цих спеціальностей, тому я припускаю, що наші випускники у майбут-ньому висуватимуться на журналістські й літературні премії не лише в Україні, а й в інших країнах.

—   У МАУП активно працює єдиний у своєму роді серед українських ВНЗ Міжнародний відкритий університет з представництвами та відокремленими підрозділами в багатьох країнах. Як ви плануєте залучати своїх студентів до ознайомлення з життям в інших країнах Європи, Кавказу чи Азії? Чи не стали б для цього в пригоді представництва МВУ у цих країнах?

—   Одна з наших студенток-перекладачів торік їздила до Південної Африки, до Йоганесбурга. Студенти старших курсів проходять практику в посольствах інших держав в Україні. А стосовно студентських обмінів з нашими відокремленими підрозділами, до створення яких і я мала безпосередній стосунок, то гадаю, це має ста-ти постійною робочою практикою, бо не використовувати ці можливості підготовки майбутніх спеціалістів з широкими міжнародним світоглядом було б просто нерозумно. Саме мовне середовище не лише європейських, а й східних країн є значним стимулюючим чинником для вивчення мови, культури й літератури інших країн, без чого не може бути мови про виховання нової української еліти. Адже ми живемо у мультикультурному світі, без знання якого українська література й культура ще довго віддаватиме затхлим духом хуторянства.

Це, власне, і є однією з тих переваг, яка дасть нашим майбутнім студентам можливість обрати саме МАУП. А загалом, у нас є навчальні плани, створені за найсучаснішими вимогами, викладачі, здатні ці навчальні плани реалізувати, талановиті сучасні письменники, готові поділитися зі студентами секретами літературної творчості, видавнича база та періодичні видання, в яких студенти зможуть працювати. Ми плануємо видавати свій студентський альманах, де публікуватимуться найкращі студентські твори. Уже й нині видавнича база МАУП має змогу видавати книжечки студентів з їхніми літературними спробами, якщо, звичайно, вони будуть варті того, щоб вийти окремою книжкою.

Приходьте, майбутні Нобелівські лауреати. Наші двері і серця відчинені. Ми чекаємо на вас.

Розмовляла
Оксана ТЕРПАК

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com